Психологиня Марія Радченко Дніпро лише онлайн

Доброго вечора!

Окрім консультації психіатра, Вам потрібна буде також психотерапія з фахівцем (це може бути як психіатр-психотерапевт, так і психолог-психотерапевт), який має досвід роботи з РХП і спеціалізується на цій галузі.

Тому що стосунки з власним тілом та їжею - це глибока ємна тема, яка не вирішується в пару кроків.

Здравствуйте!

Как давно у Вас есть страх остаться одному и никому не нужным? Чем сейчас наполнена Ваша жизнь? Есть ли в ней учёба, работа, хобби, домашние любимцы, планы на будущее? Что-то, помимо других людей, где Вы можете реализоваться и что даёт Вам ресурс пережить одиночество.

Касаемо социофобии и чувства одиночества лучше всего обратиться индивидуально к психологу. Самостоятельно Вы можете постепенно пробовать делать те шаги в социальной жизни, которых боитесь, от маленьких до более крупных и серьёзных, чтобы постепенно привыкать к ним. Но при сопровождении психолога будет легче это делать, плюс будет возможность проработать навязанные извне установки, которые заставляют себя чувствовать ненужным.

Доброго вечора, Анно!

Хлопцю добре було б звернутися індивідуально до психолога, щоб мати безпечний простір, де він може обговорювати свої особисті проблеми. Адже Ви не його психолог і не маєте вивозити все, що він Вам розповідає, а також маєте право на образу і відстоювання власних кордонів, якщо певна тема Вам неприємна.

І Вам теж треба було б добре звернутися до психолога, щоб розібратися зі своїм емоційним станом і мотивацією перебування у стосунках, де Вас ігнорують. Якщо хлопець теж захоче вирішувати проблему в стосунках з Вами, можна звернутися парою, але якщо ні, то звертайтеся самі щоб потурбуватися, в першу чергу, про себе.

Здравствуйте, Катрин!

Прежде всего хотелось бы спросить, была ли Вами замечена конкуренция со стороны кого-то ещё, помимо двоюродной сестры? Вопрос сформулирован "почему подруги", но рассказ Ваш только о ней, и то Вы с ней не очень близки.

Далее, мотивация двоюродной сестры может быть известна только ей самой, а если она ведёт себя так неосознанно, то и ей неизвестна. Тут можно только строить догадки.
Тут вопрос больше к Вам, что Вам даёт общение с кузиной и почему Вы с ней поддерживаете регулярное общение и берёте в компанию друзей, если как человек она Вам не нравится? Вы говорите, что иногда думаете, что "должны" проявлять к ней снисходительность, как к младшей сестре. Кем была навязана эта установка?
И говорите, что на отношения между Вами как-то повлияли ваши родители. Как именно?

Также Вы пишете, что кузина, по Вашему мнению, пытается самоутвердиться за Ваш счёт при знакомых мужчинах, и Вы её мотивы поведения объясняете именно так. В Вашей жизни были подобные ситуации с другими подругами, кроме этой?
И знает ли двоюродная сестра, что Вам её поведение неприятно, или Вы об этом молчите?

В любом случае, тут не помешала бы индивидуальная работа с психологом, чтобы разобраться с личными границами и семейными сценариями.

Доброго дня!

Ви кажете, що спеціальність Вам обрали рідні. А як Ви самі ставитеся дл свого напрямку навчання? Чи цікавий він Вам, і якщо ні, то що потенційно могло би Вас зацікавити? До прикладу, ким Ви хотіли бути в дитинстві? І чи є у Вас якісь хобі, які потенційно можуть стати заробітком, безвідносно того, яка у Вас спеціальність у ВИШі?

Коли за людину вирішують її майбутнє батьки, вони позбавляють її можливості робити власний вибір та навчатися на власних помилках. А втрата відчуття контролю над власним життям і нерозуміння своїх бажань може призвести до почуття безнадійності і депресивних станів. Тому бажано попрацювати з психологом над умінням чути свої потреби і знайти себе заново.

Відредаговано автором 09-05-2024 14:12:45

Пожалуй, лучшим вариантом будет не общаться с женщиной, с которой Вы подрались, и не поднимать спорные темы. Не влезать в спор с человеком потенциально агрессивным - это не про слабость, а про самосохранение. Если попытается подраться с Вами - можете пригрозить полицией, но лучше в принципе до драки не доводить.

Далее, Вы перешли на оскорбления в ответ, когда Вам сказали, что Вы плохо воспитываете делей. Что Вы почувствовали в этот момент? Сидит ли в Вас самой убеждение, что Вы плохая мама? Обычно людей задевает то, что их самих беспокоит, поэтому рекомендуетсся обратиться к психологу и поработать над своими триггерами и установками о себе, чтобы такие конфликты Вас не затягивали.

Здравствуйте, Татьяна.

Можете подробнее рассказать, из-за чего была драка? Кем Вам вообще приходится эта знакомая, и что вы с ней не поделили?

Рекомендую обратиться к психологу по поводу социальной тревожности ("Что люди подумают?") и разобраться с психологическими проблемами, которые, скорее всего, предшествовали плохому самочувствию после драки, а не только возникли после неё.

Певний досвід у Вас уже є, і це добре. Але навіть будучи психологом, на перше місце завжди слід ставити власне здоров'я та власний комфорт. Тобто, надягати "кисневу маску" перш за все, на себе і не пропускати проблеми клієнтів крізь себе. Це не те саме, шо не співчувати, бо здорова емоційна емпатія як раз полягає в тому, що Вас особисто глибоко не зачіпають речі, з якими зіштовхуються клієнти.
Якщо Вам потрібні будуть професійні настанови - зверніться, краще за все, до свого керівництва та/або знайдіть собі супервізора. Якщо у Вас є особисті страхи та переживання щодо роботи, які нема з ким обговорити, то раджу психотерапію.

Ок, тобто, Ви працюєте з сім'ями, що опинилися в складних обставинах.
Щодо організаційних та юридичних питань, рекомендую ознайомитися з "Порядком здійснення соціального супроводу сімей, які перебувають у складних життєвих обставинах", якщо ще не ознайомлені, щоб краще розумітися на суб'єкті свого професійного напрямку.
Також дуже важливою є психологічна освідченість про посттравматичний стрес і першу психологічну допомогу, щоб за необхідності розпізнати в клієнтів симптоми ПТСР та інші стани, що загрожують здоров'ю та потребують допомоги та потребують залучення інших фахівців, наприклад, психіатра.

Але як щодо інших питань, що стосуються Вашої мотивації та Ваших страхів? Чому Ви обрали саме цей рід діяльності? Чи подобається Вам допомагати людям? Чим лякає ця робота?

Відредаговано автором 08-05-2024 17:02:44

«Я мимоволі порівнюю з колишнім на кшталт, що в цих стосунках є те, що не було в минулих, те чого я дійсно хочу. Це такі більш раціональні порівняння, а не емоційні.»;
Про які саме речі, які були у минулих стосунках, йде мова? Чи є можливим задовольняти ці потреби в стосунках з нинішнім партнером? Якщо Ви хочете, Ви можете попросити нинішнього хлопця робити для Вас щось, чого Вам не вистачає, але не наполягаючи на цьому і не кажучи про те, що "От колишній мій так робив, а ти не робиш" а "Як щодо цього?/Як ти дивишся на це?" з готовністю прийняти будь-яку відповідь від партнера.

«Як це зробити правильно і щоб це не зашкодило нинішнім стосункам? Чи варто поговорити про це з моїм хлопцем, адже ми такі чесні одне з одним, але я не хочу ранити його цим?»;
Почнемо з того, що Ви вкладаєте в поняття довірчих стосунків? Де для Вас особисто закінчується межа між чесністю перед партнером та особистими кордонами (тобто, тими речами, якими Вам з тих чи інших причин не хочеться ділитися навіть з найближчими людьми, і це нормально)?
Я пропоную тут перефокусувати увагу з партнера на себе і поставити на перше місце чесність не перед партнером, а перед СОБОЮ. Чи дійсно Ви ділитеся всім, що відчуваєте, бо це з Вами резонує і покращує Ваше самопочуття та стосунки, чи Ви робите це тільки тому, що так "правильно"? Чи розповідаєте Ви про свої особисті переживання добровільно, або у Вас є певне почуття боргу та провини перед хлопцем, що "недостатньо" його кохаєте, порівняно з попереднім? Усі ці питання для Вас - це робота в прогресі, і їх краще за все опрацьовувати з психологом особисто, щоб розібратися, де Ваші кордони пролягають і з цього робити висновок, як комунікувати з хлопцем.

Доброго дня!

Розкажіть, будь ласка, детальніше, де Ви працюєте? З якою категорією населення? З дітьми, підлітками, сім'ями, з правопорушниками, з пацієнтами лікарень, з вразливими категоріями населення (постраждалі від війни, насильства, тощо), а може, Ви корпоративний психолог, коуч чи працівник hr-сфери?

Залежно від категорії населення і місця роботи дуже відрізняється підхід до консультування. Адже усвідомленість клієнтів і ступінь розуміння ними необхідності отримання психологічної допомоги, а також якість цієї допомоги, дуже залежить від конкретної сфери, де Ви працюєте. Єдиний загальний принцип роботи психолога, це, як і в лікарів - не нашкодь. Вам потрібно розуміти межі своєї професійної компетенції, і не робити в психіку клієнтів тих атручань, які не є доцільними чи викликають сумніва з професійної точки зору. Також важливо рефлексувати свої помилки і звертатися до супервізора (старшого колеги-наставника), коли виникає потреба у консультуванні більш досвідченого фахівця з приводу власних робочих кейсів.
І, перш за все. піклуватися про себе, та бути самій в особистій терапії, щоб не проектувати на клієнтів свої проблеми.

Щодо ведення документації не можу нічого порадити, бо сама консультую фрілансом і не роблю звітів про проведені консультації в письмовій формі. В університеті я робила звіти, коли проходила виробничу практику. Але форма ведення документації відрізняється від закладу до закладу та змінюється з часом. Тому Вам треба звернутися до свого безпосереднього керівника, щоб він або вона надали Вам посадові інструкції, де все написано. Чи бодай на словах пояснили, як це робиться.

Також Ви можете подивитися ютуб канал Української Національної психологічнох асоціації (National Psychological assocaition of Ukraine), щодо етичних та юридичних аспектів роботи психолога. Там щомісяця виходять нові відео та записи конференцій для молодих і досвідчених фахівців.

Щодо Вашого емоційного стану, то він цілком зрозумілий, адже Ви тільки почати свій професійний шлях. Вам потрібен час для адаптації на новому робочому місці.
Хочеться запитати, яка у Вас освіта та як Ви обрали саме шлях психолога, чим керувалися, коли обирали його? Чого саме боїтеся в роботі з клієнтами, що найстрашнішого може статися? Чи є у Вас сумніви в собі в інших сферах, окрім професійної, і якщо так. то коли вони почалися?
Для більш глибокого аналізу Вашого випадку звертайтеся до психолога іи психотерапевта особисто.

Доброго вечора!

Дуже ймовірно, що Ви ще не відгорювали розрив стосунків з колишнім хлопцем, і нормальний процес горювання наклався на Ваш початок стосунків з новим партнером.

Прожити горе екологічно і безпечно краще за все можна у співпраці з психологом або психотерапевтом, бо на зцілення психіки після розставання потрібен певний час. У всіх це різний термін. Хтось горює після розриву пару тижнів, хтось - кілька років, але в середньому це займає десь рік. У Вас поки що лише півроку пройшло, тож в цьому конкретному випадку зарано говорити про загоєння "душевної рани".

Що стосується Вашого питання про те, чи приречені стосунки з нинішнім бойфрендом. Це Вам не може сказати жоден психолог. Вам самій треба визначати для себе, життєздатні стосунки чи ні.
Але психолог може допомогти розібратися в ситуації, переадресувавши питання до Вас, щоб Ви над ними подумали. Так, Ви багато писали про колишнього, але майже нічого - про нинішнього хлопця. Які у Вас з ним відносини? Ви почали стосунки з ним з дефіциту близькості після розставання з колишнім, чи були ще якісь причини почати зустрічатися з ним? Як Ви себе почуваєте поруч з ним в моменти, коли у Вас нема флешбеків? Як він ставиться до Вас? Чи порівнюєте Ви його з колишнім хлопцем, і якщо так. то за якими ознаками?

Це все лише питання на "подумати", а для більш детального опрацювання ситуації треба йти в терапію.

Воїстину Воскрес!

Тут справа не в тому, як правильно вчинити а в тому, як особисто Ви відчуваєте для себе комфортний і правильний вибір в даному випадку.

Якщо у Вас з хлопцем настільки діаметрально різні цінності (він заздалегідь хоче дітей в такому юному віці і дотримується чітких гендерних ролей, а Ви - ні), і якщо ви в стосунках почуваєтеся нещасливою (навіть не через аб'юз, якого тут не простежується, а просто бо це не Ваша людина), то розставання дійсно може бути хорошим варіантом.
Відмовою перебувати в стосунках Ви можете засмутити хлопця, але якщо продовжуватимете бути там, де Вам не подобається, Ви засмутите себе. До того ж, розстаючись, люди дають одне одному шанс знайти собі більш підходящу людину.

В будь-якому випадку, удачі, бо це Ваше життя і Ваш вибір!

Здравствуйте!

То, что Вам дали по лицу, это не означает, что Вы слабак. Во-первых, никто не заслуживает, чтобы его просто так первым били и травили из-за каких-то особенностей типа полноты или чего-то другого. Во-вторых, Ваш обидчик был старше Вас и явно сильнее. Слабак для меня - как раз человек, который вымещает злобу на тех, кто априори не может дать отпора в силу возраста или других причин.
При этом, тот эпизод мог очень негативно повлиять на Вашу психику, пошатнуть самооценку, уверенность в себе и своих силах. Травма прошлого осталась в прошлом, но Вы всё ещё переживаете о том, как Вас воспримут люди и стоит ли вообще с ними контактировать. Это нужно прорабатывать с психологом на индивидуальной консультации.

Касаемо тревоги по поводу войны и проблем со сном. Адаптация к условиям войны и поиски способов справляться с тревожностью - это тоже к психологу. А с проблемами сна и очень частой тревогой, которая мешает жить своей жизнью, нужно обращаться к психиатру (они есть в психоневрологических диспансерах, частных центрах и некоторых областных поликлиниках), потому что это может быть симптомами расстройства (например, тревожного или тревожно-депрессивного). Врач поможет подтвердить или опровергнуть наличие расстройства и выпишет медикаменты, если они будут нужны. А психолог или психотерапевт уже поможет разобраться с травматичным прошлым и восприятием себя как личности.

Доброго вечора!

Це іпохондрія. В психології та психіатрії так називається форма неврозу, коли людина боїться захворіти. Не лякайтеся слова невроз, бо це доволі розповсюджена ментальна проблема, коли людина нервує через щось і при цьому усаідомлює, що її переживання - це проблема.
В психології причиною іпохондрії часто вважається прихований страх смерті. Не обов'язково це саме страх небуття або помирання, це може бути страх старіння і руйнування організму, страх тяжкої невиліковної хвороби, страх прожити життя марно та не реалізуватися в ньому. І це все може маскуватися під тривожність за своє здоров'я.

Дивіться, для того, щоб знайти компроміс користь/шкода організму від Ваших ліків, треба порадитися з тим лікарем, що виписав ліки від ревматизму або з гастроентерологом. Вони порадять спосіб як мінімізувати ризик для шлунку. Наприклад, поїсти перед прийомом ліків і/або застосувати спеціальний гель для пом'якшення симптомів гастриту та рефлюксу.

Але психотерапія теж дуже показана, бо навіть з грамотними лікарями Ваша тривожність нікуди не зникне сама по собі. У Вас були останнім часом якісь стреси? Через війну, пов'язані з переїздами, народженням дітей чи онуків, дорослішанням чи сепарацією дітей від батьківської родини? Можливо, були розлучення/розставання, тяжкіі хвороби чи смерті близьких, тяжкі хвороби у Вас в біографії? (Не тільки останнім часом, а і загалом в житті.) Бо іпохондрія не береться з порожнього місця, її причини треба дослідити.