Психолог Павел Леонидович Басанский Київ Поділ

Доброї ночі!
«це не просто одна баночка допустим пива, я з неї начать тільки можу а далі компанія випивка і пьянка»;
Зазвичай так і буває - напрацьований алгоритм. Все по схемі, яку можна й потрібно розірвати - смінити. При чому не в одномі місці, а в декількох.
«а в мене це запой виходе, пока запой в один два дня максимум але я думаю чим далі тим хуже»;
Вже початок серйозної - 2-гої стадії алкоголізму. Треба терміново лікуватись.
«Так з нинішним, ми рішили разом кинути і підтримувати друг друга!»;
Добре, що є підтримка одним одного. Головне НЕ потягнути за собою партнера в разі зриву. А зриви трапляються.
«Як відсіяти думки лишні? Звісно під часу алкоголю робота йде дуже рідко але коли випиваю я розслабляюсь і не думаю якраз за роботу»;
Не так просто це зробити за порадою, бо справжня причина подібного глибша за просто думки:
«Я гризу себе багато за що, але в більшості за роботу, я добре заробляю, і звісно хочеться більше, щоб більше заробляти треба більше часу на це, і коли я беру вихідний допустим, я сижу і гризу себе що замість того щоб лежати і нічого не робити я могла заробляти гроші!»;
Тобто сидить в середині Вас такий собі КРИТИК і гризе критикою та сумнівами. Впевнений, що голос цього критика схожий на голос когось з Вашої рідні. Можливо мами, але скоріш за все когось іншого - можливо бабусі?
З допомогою цієї людини у Вас всередині утворилося кілька патологічних програм, одна з яких, наприклад: "Людина цінується тільки якщо вона ефективна в заробітку грошей, яких повинно бути багато, якщо ж ні - ти нічого не варта і дарма втрачаєш час". Впевнений там не одна, а декілька таких.
І поки що подібні психологічні програми Ви відключали тільки з допомогою алкоголю:
«Повторюю, а як випью то стає фіолетово і так я розслабляюсь»;
Боротьба з цим програмуванням з допомогою алкоголю вже призвела до сильної залежності. Бо це НЕ той спосіб.
Тепер прийшов час навчитись це робити інакше - психологічним шляхом. На психотерапії.

Вітаю, Анна!
Вочевидь, що Ви потрапили у стосунки з нарцисичним хлопцем. Мета такого: влада. Над усіма, над своєю дівчиною також. З допомогою різноманітних маніпуляцій: знецінення, ігнору, нав'язування почуття провини або стиду, залякування закінченням стосунків тощо він і досягає цього.
Розповіді про інших дівчин - це для удару по Вашій самооцінці та для додавання балів собі - "он я який затребуваний та багатьом необхідний". Звичайне і типове нарцисичне бахвальство. Подарунки - теж про це: "дивись який я щедрий" і "будь мені вдячна" - САМОствердження власного ЕГО.
Як і вимагання постійної уваги до себе. А як не даєте - Ви погана. І потрібно Вас покарати. Така нарцисична гра.
В яку Ви чомусь граєте...
Впевнений, це якось пов'язано з Вашим дитинством. З тими психотравмами, що Ви отримали. Мабуть хтось з батьків теж обдавав Вас холодом, коли щось було "не по його" а маленька дівчинка боялася втратити батьківську любов. От така жорстока маніпуляція.

Вітаю!
«Злякалась я, тому що подумала - якому я чоловіку потрібна така нещасна, без роботи, без ресурсу»;
Ці думки НЕ Ваші власні. Впевнений цьому на всі 100. Бо неодноразово стикався з подібним в інших. Скоріш за все це мамини установки, її програмування. З чим і треба буде попрацювати на психотерапії. Як і з психологічними травмами, що Ви отримали в дитинстві:
«коли я була дитиною, помер мій батько (я його добре пам'ятаю), а мати моя часто була агресивною, тривожною і підіймала на мене руку. Тому відчуття опори зникло у якийсь момент»;
Бо смерть батька не тільки вдарила по відчуттю опори, але й вплинула на ДОВІРУ до чоловіків в цілому - які можуть так швидко і легко піти з Вашого життя (в прямому і переносному смислі). Мабуть є і образа на батька, що він так рано пішов від Вас, начебто кинув (хоча насправді ні).
А мамина неадекватна агресивність та тривожність теж вплинула і на почуття довіри до людей і на відчуття небезпеки від них.
З цим всім тільки на психотерапію до психолога.

«Спасибо за анализ»;
Пожалуйста. Я это умею делать. Почему бы не использовать способности?)
«Тема сына у меня самая больная. Это даже хуже войны, пожалуй»;
И я Вас понимаю, ибо и сам отец.
«Да, я думаю он действует целенаправленно»;
Даже не сомневался в этом. Ниже поясню.
«Однако, ему самому это не приносит... пользы, в глобальном понимании»;
Совершенно верно. Но гордыня затуманивает глаза и потому он этого НЕ замечает. Сиюминутное удовольствие от акта мщенья оказывается дороже пользы:
«Но видимо доставляет удовольствие, либо он считает это справедливостью. И то и другое неправильно, я это вижу со стороны. Возможно, он удовлетворен и не испытывает угрызений, страданий. Я этого не замечал. И это наверно ПРОБЛЕМА - он твердо уверен в своей правоте. Нормальный человек, по моему, должен сомневаться, в таких тонких духовных вопросах»;
Да, более чем уверен, что угрызений совести он не испытывает. Как и присутствие самой совести тоже.
Предположу, что Ваш сын имеет расстройство личности - психопатию или НРЛ (нарцисс), при которых и наблюдается подобное.
И уверенность в собственной правоте, как и в чужой неправоте, Вашей в том числе, тоже говорит в пользу данного вывода. А если еще предположить отсутствие эмпатии или сочувствия, как и запредельный эгоизм, то сомнений в наличии патологии личности не остается.
Есть правда различие между психопатией и нарциссизмом. При психопатии часто наблюдается неординарная жестокость (к людям и животным) и безразличие к их судьбе, что при нарциссизме не наблюдается. И еще при нарциссизме человек ОЧЕНЬ зависит от восприятия себя окружающими - и все время работает на свой имидж, ожидает восхищения собой и пр. А психопату совершенно наплевать на то, ЧТО о нем подумают. Других людей он считает чем-то наподобие насекомых, мнение которых ему безразлично.
«Эти черты свойственны его матери и теще»;
Такое бывает семейным.
«Где мои черты - неведомо. Себя я идеальным вовсе не считаю - есть недостатки, безусловно»;
Но они должны быть, Ваши черты. Хоть чуть-чуть.
Но если их нет, то разве он - ВАШ сын? Формально да. А по сути?
«С моей точки зрения, сын портит себе жизнь, занимая позицию "высокомерного, обиженного мстителя". Он с такой позиции относиться почти ко всем, кроме матери. Мать достаточно умелый мантпулятор.В итоге, почти со всей родней сын - либо в ссоре, либо в обиде. "Виноват не он" само собой. Пытался ему втолковать, призвать к логике - бесполезно. Все это уже оч. заметно, в эвакуации люди спрашивали - что с сыном? - Война повлияла, я отвечал»;
Нет, не война повлияла. Это врожденное. И люди это всегда замечают, так как им неуютно в присутствии подобных Вашему сыну. А манипулирование - это единственный метод, с помощью которого общаются как нарциссы, так и психопаты. По-здоровому, по-человечески, открыто и искренне они общаться НЕ умеют. А значит и отношений выстраивать тоже. Совсем. Только манипулятивные игры. Чем окружающих от себя и отталкивают. И остаются в гордом ОДИНОЧЕСТВЕ. Что является закономерным следствием.
«Я прямо ему сказал, что нужно обратиться к психологу... Мимо ушей.
У близкого человека большие проблемы, А не могу ничего сделать - это ужасно»;
Ничего удивительного. Гордыня. "Какой-такой психолог?! Кто он такой вообще?! Что он знает?! Я сам знаю лучше любого психолога..." и тому подобное.
Да и по большому счету психолог не поможет. Ни один. Джае самый-самый искусный и опытный. Подобные расстройства личности НЕ ЛЕЧАТСЯ. Абсолютно. Это врожденное и на всю жизнь.
Увы, жаль Вас расстраивать, но горькая правда такова.
«Тут скорее нужен поиск конкретных вариантов переезда, этим сейчас и занята голова. Надежд, что все утихомиримться практически нет»;
Правильно, НЕ утихомирится. Не стройте иллюзий на этот счет. Наоборот, обострится до предела.
Не слушайте официоз. Он как правило врет. А наивные граждане страны - пожинают плоды этой лжи, ОТ хаотичных сборов и экстренной эвакуации с кучей рисков для жизни и здоровья, и вплоть ДО гибели.
Как Вы уже могли убедиться, я умею анализировать. Не только людей, но и ситуации. В том числе глобальные.
И в данном случае, как и с сыном, увы, прогноз НЕблагоприятный.

Супер! Рад. Пожалуйста.
Приятно услышать благодарность)

«Добрий день. Пройшло дуже багато часу, але я побачила відповідь лише на сайті...»;
Доброго дня! Так, багато часу пройшло, Ви ще на один рік стали доросліше. І в принципі це ж непогано? Більше знаєте і розумієте.
«1) Батьки карали мене побиттям до років 11. Тобто фізичний контакт використовували для покарання і контролю і погроз. А ще я давно не любила із ними обійматися, але вони не сприймали відмови, мене змушували і казали, що якщо я не хочу то я вередлива і нікого не люблю. Можливо підсвідомо у мене сам фізичний контакт асоціюється із небезпекою.»;
Так і є. Це причина огиди, болі та роздратування. Фізичне та моральне насильство одночасно від батьків впродовж довгих років... Тепер все стає зрозумілим. "Обіймають - це небезпечно".
«2) Раніше мене матір по сідницях шльопала у жарт і сміялася з цього. Іноді вона робила це коли я просто нахилялась біля неї. Я відчувала огиду і роздратування, що ніколи не сприймали всерйоз. Вона коментувала як виросли мої груди і розмір моїх сідниць. Просто таки коли я до них спиною стояла, вони із батьком говорили грубо про мої сідниці. Коли я йшла поїсти ввечері матір казала 'жопа буде товста'. Мені некомфортно, коли вона каже, що у мене 'стрункі довгі ніжки'. Через таку надмірну увагу до мого тіла, я соромлюся його і мені здається, я якимось чином сама себе сексуалізую. Тобто я не вільна у своїх рухах і коли треба наприклад нагнутися, я думаю як це виглядає ззаду. І я боюсь, що інші мене теж сексуалізують. Наприклад, на пляжі мені дуже некомфортно і невпевнено у купальнику, тоді я постійно витріщаюся на людей навколо, щоб просто запевнитися, що вони не розглядають мене. Після маминих коментарів був період, коли я дуже соромилася своїх грудей і сідниць і думала 'краще б вони були плоскими як стіна', сутулилась аби груди було менше видно»;
«Якось я у 11 років одягнула колготи із платтям вище колін і матір сказала, що це виглядає сексуально»;
Сексуалізація мамою разом з фізичним контактом, ще й в принизливій формі не могла не вплинути на Ваше сприйняття свого тіла, своєї сексуальності та тілесності. Збочення були у мами в голові, але спрямовувала вона їх на Вас. І Ви їх приймали на свій рахунок. Хоча вони НЕ Ваші, і до Вас відношення НЕ мають.
Ще момент. Впевнений, що мати у Вас - яскраво вираженого нарцисичного типу: егоїстична, деспотична, знецінююча, маніпулятивна. Такі люди завжди ПОРУШУЮТЬ кордони інших - і психологічні, і фізичні. І ще спеціально ПРИНИЖУЮТЬ - для САМОствердження, щоб себе почувати краще. І коли хтось, хай навіть власна дочка виглядає КРАЩЕ них - починають неймовірно ЗАЗДРИТИ і говорять все те, що Ви чули саме через власну ЗАЗДРІСТЬ.
«Крім матері бабуся теж не знала меж. Вона була тактильною і коли обіймала притримувала мене за талію або нижче і це завжди було огидно, хоч я і знаю що це мало інше значення для неї»;
Звідкіля знаєте, про інше значення? Вона Вам говорила? Могла сказати і неправду. І не договорити.
Порушення кордонів бабусею теж очевидно. Вони всі звикли до того.
А потім ще й подібні подруги та однокласниці трапились - теж сексуально поведені, зі схильністю до насильства (однокласниця, можливо з психопатією):
«У 5 класі однокласниця на перерві завела мене до пустого кабінету і сказала показати свої груди. Я відмовлялась і чинила супротив, але вона мене щіпала, тримала і казала, що вдарить»;
«Моя подруга теж іноді шльопала мене по сідницях і казала, що вона обіймає мене щоб торкнутися моїх грудей»;
Що закріпило те, що сформували ДО того батьки.
«Про інші випадки із життя. У 14 років я сказала одному знайомому хлопцю, що мені не подобається мій голос і я його соромлюсь, а він відповів, що мій голос сексуальний. Дуже хотілося б пройти курси вокалу, але тепер мені і співати некомфортно...А ще займатися спортом теж хочу, але мені соромно...»;
В результаті всього Ви стали БОЯТИСЯ власної сексуальності. Але ж сексуальність, навіть якщо вона є, НЕ ТОТОЖНА розбещенності, хтивості та розпутству. Можна проявляти сексуальність, але залишатись цнотливою внутрішньо.
«Я пам'ятаю як не могла розрізнити чим відрізняється сексуальний і фізичний контакт»;
Це наслідок вищеописаної маминої поведінки, яка позмішувала все це разом через власну розбещенність.
«Я ніколи не була тактильною і відчувала дискомфорт і сором від обіймів, навіть якщо це були емоційно близькі люди»;
Сором саме через цю НЕздорову увагу до свого тіла рідних - матері, бабусі, тата.
«Я хотіла би повернути ставлення до свого тіла як до чогось звичайного...Всі ті неприємні випадки у минулому, як і побиття батьків і їх вчинки, але зараз я займаюся селфхармом»;
Так, Ви нібито продовжуєте погане ставлення батьків до себе, але тепер вже самі себе мучаєте. За звичкою.
А щоб повернути назад, до здорового ставлення до свого тіла... потрібне психологічне лікування - психотерапія з психологом. Самостійно, на жаль, цього не зробити. Потрібно буде багато чого змінити в собі.

«Но сын плоть от плоти, кровь от крови, часть меня. Он должен был быть близок автоматически... И был изначально»;
Все верно "плоть от плоти, кровь от крови", часть Вас. Но только ЧАСТЬ. Другая часть - от ЖЕНЫ. Не забыли об этом? Если она была, например, злой эгоистичной стервой, то закономерно!!!, что и в нем ДОЛЖНА быть эта эгоистичность и злоба. И она имеется. Чего ж удивляться?!
И не забывайте, что кроме части от родителей у любого человека имеется еще СОБСТВЕННАЯ душа, его ЛИЧНАЯ часть, которая НЕ зависит от родителей. А Вы знакомы с этой индивидуальной душой сына? Знаете какова она? Добрая она или злая? Благородная или мелочная? Высокая или низкая?
Думаю, пришло время избавляться от иллюзий, пора посмотреть правде прямо в глаза.
«Потом повлияли.... ЖЕНА. обстоятельства»;
Я бы НЕ оправдывал плохое, злое и непорядочное поведение обстоятельствами и чьим-то влиянием. Вам так, наверное, спокойней, но это просто банальный САМОобман. Для самоуспокоения.
Человек всегда САМ принимает решение КАК ему поступать и ЗАЧЕМ. Вот Ваш сын и принял решение:
«И это разрушает и его личность эта вражда, ч вижу это... Но он получает удовольствие от мщения»;
За которое он и ОТВЕТСТВЕНЕН. Именно ОН. А не кто-либо иной. Его мама, например, или Вы. Или обстоятельства.
«Я бы не хотел рвать с сыном. Не знаю правильно это или нет. Пока не могу просто»;
Никто ведь и НЕ призывает разрывать с ним отношения, отказываться от сына. Подобное не может быть правильным. Он ВАШ сын по самому факту рождения. И явно родился у Вас НЕ случайно. Так было нужно. И ему и Вам. Для определенных испытаний и изменений хотя бы. Но вот только он НЕ выдерживает, к сожалению, этих испытаний. Уверен, Вам больно это видеть и осознавать. Но это от Вас не зависит. Увы.
Другое дело, зависит какую психологическую ДИСТАНЦИЮ будете держать по отношению к нему.
Если он действует по злому умыслу, странно было бы находиться от него слишком быстро. Так как это может Вас разрушить эмоционально. А зачем доводить до такого. Инстинкт САМОсохранения никто не отменял и не зря он нам дан.

Или Вы выберете СВОЮ жизнь и парня - и тогда сможете СПАСТИ себя и даже ПОСТРОИТЬ свой мир или выберете нарциссическую мать, которая добьет Вас окончательно и именно о СВОЕЙ жизни можете ЗАБЫТЬ навсегда, так как до конца дней будете обслуживать ЕЕ интересы.
Выбор за Вами.
А боюсь-не боюсь - это что-то из совсем другой оперы и совершенно детское. Побеждается преодолением: делаете ИМЕННО то, чего боитесь. Это надуманное, призрак, иллюзия, которую внушила Вам мама, и которое рассыплется при малейшем дуновении ветерка. Только слушать свой страх не надо. Он внушенный. Мамой. Для ее собственной ВЫГОДЫ.
Услышали меня?

Пишете уже во второй раз свой вопрос.
Андрей, хотите советом по переписке победить страхи, депрессию и внутренние конфликты?
Не очень реалистичные ожидания. Думаю, по поводу переезда Израиль были такие же, которые естественно так же не оправдались. Результат чего и наблюдается (депрессия). Так что с ожиданиями тоже предстоит поработать.
Куда проще научиться управлять самолетом за неделю по письменному руководству.
В Вашем случае лишь глубокая психотерапия принесет результат. Все остальное будет пустой тратой времени и сил.

«)Все таки ви не змогли стриматись)
Я вас зачепила, так?)»;
Навіть це в вас видає нарциса.
Любите провокувати та чіпляти?
Отримуєте від цього неабияке задоволення?
Впевнений, що так.
Інакше не продовжували б писати в подібному низькопробному стилі.
А пишете так багато тексту тому, що моїми словами зачеплене непомірне ЕГО.
Але ж воно настільки велике, що не зачепити його неможливо.
Тож, вибачаюсь, нема чого на дорозі розкладать своє завелике "я", бо на нього неможливо не наступити))
Навіть двері автобуса перед носом його зачеплять)
Все як ви і писали:
«Автобуси закривають двері у мене перед носом)»;
Тож, якщо ще є бажання, то можете ще потролити, я дозволяю), бо ви це полюбляєте, так?
А я полюбляю потролити тролів))
На все добре!)

Дивіться, як ви швидко поставили собі діагноз. Підтримую. Складно при цих проявах особистості не погодитись. Так, ви - нарцис. Які підтвердження? Чому? Є чіткі ознаки.
- звинувачення інших в тому, що робиш сам, перевод стрєлок:
«ви садист і нарцис»;
- непомірна гординя, при якій існує тільки своє, а думки інших знецінюються:
«Ви Господь Бог?)»;
- драматизація і гра на публіку для привертання уваги до себе та для дискредитації інших:
«А якщо б я піддавалася навіюванню і сприйняла ваші слова близько до серця? Це могло б нанести непоправної шкоди мені і моєму здоров'ю, якщо б я справді злякалася, це могло б стати тривожною нав'язливою думкою»;
- захмарний егоїзм та егоцентризм, який може приймати навіть хворобливі форми щодо 1) пошуків в собі хвороб, яких не існує, 2) вбачанні в оточуючих, в тому числі і в психологах - ворогів (нарцисична паранойа), а все через те, що відчувають себе ЦЕНТРОМ всесвіту, тобто все сприймається на свій рахунок - бо собі наділяється ВЕЛИКА важливість.
- токсичність-отруйність, все з сарказмом та стриманою злістю (до речі, тому й хворієте, бо самі себе отруюєте):
«Вам теж не хворіти)»; - до речі, дякую за побажання.
- ВІЧНА незрілість через застрягання в 5-6 річному віці, тому подорослішати навряд чи вийде, про що й самі пишете:
«Так, розумію, що це смішно і по-дитячому, але нічого з цим зробити не можу, мені складно опанувати себе»;
Отож.
Будьте з Богом!
І хай ваші добрі слова та побажання здоров'я повернуться до вас в збільшеному розмірі та віддячать вам!

Відредаговано автором 05-05-2024 13:14:32

Доброго дня!
У Вас нарцисичні батьки, спосіб яких - використання ресурсів інших людей (дітей також), вони як паразити присмоктуються до інших і п'ють з них життєві сили (а також час, гроші, допомогу тощо) - тому так, це вбиває Вас зсередини. А хлопець просто навіть не може собі уявити такого нездорового ставлення до своїх дітей, бо в нього нормальні батьки. Тож поясніть йому різницю. І хай Вас зрозуміє та підтримає.
А на хлопця пони наговорюють, щоб лишити Вас підтримки і мати над Вами ПОВНУ ВЛАДУ. Хлопець для них - це ЗАГРОЗА, яка може забрати в них їх "ресурс", тобто Вас. А якже вони потім будуть Вас використовувати?! Ніяк. От і заметушилися)
Який вихід? Бігти від таких батьків якнайшвидше і якнайдалі. Не надавати їм ніякої інформації про себе - бо все використають ПРОТИ Вас і все ЗРУЙНУЮТЬ.
І взагалі треба почати жити СВОЇМ ВЛАСНИМ життям і перестати до них прислухатись - взагалі. Бо це може Вас погубити.
В ідеалі Вам бажано пройти психотерапію з психологом - щоб вилікувати "нарцисичну травму", яку Ви отримали з цими батьками, прояви якої Ви описали в своєму питанні.

Бажаю вам одужати!
І душевно (непомірна гординя), і тілесно!

Здравствуйте!
Это действительно был самосаботаж. А кроме того ПЕРЕоценка значимости других. Это что-то из детства.
Советами тут не помочь. Смешно ждать результата от таблетки, когда необходима операцию.
Потому необходима психотерапия с психологом на и выявление и нейтрализацию причины.
Сами не справитесь вовсе не потому, что не умеете анализировать или еще что - умеете, и хорошо умеете.
Но дело не только в этом. А в "слепой зоне", которая есть у каждого и нас, и которую так просто и самому не преодолеть. Потому и нужен специалист.

Здравствуйте!
По судьбе Вам попалась абьюзивная и деструктивная мама-нарцисс, жизненная цель которой: САМОутверждаться за чужой счет (в том чиссе и за Ваш), обесценивая, унижая и оскорбляя людей, ВЛАСТвовать и контролировать (Вас и других тоже), ИСПОЛЬЗОВАТЬ людей как ресурс и наслаждаться своим влиянием. Что она и делает с Вами.
А Вы ПОЗВОЛЯЕТЕ ей все это делать. С одной стороны потому, что ДО этого, еще в детстве она надломила Вашу личность - СПЕЦИАЛЬНО, чтобы было легко Вами управлять и манипулировать, с другой стороны, потому что Вы очень наивны и доверчивы и воспринимаете мамины слова про самоубийство за ПРАВДУ. Но она ВРЕТ. Чтобы нарочно вызвать у Вас ЖАЛОСТЬ к себе, привязать покрепче. Такие эгоистичные и подлые люди НИКОГДА не кончают жизнь, наоборот, они ПЕРЕЖИВАЮТ всех - как вампиры выпивают из них все соки и силы - вот как из Вас она выпила. Потому так себя и чувствуете.
А потому, ЕДИНСТВЕННЫМ спасением для Вас будет скорейший отъезд от мамы и ОБРЫВ с ней всяческого общения. Всяческого. Иначе погибнете.
И Вам нужен НЕ врач, не психиатр, а психолог, который занимается психотерапией людей, получивших так называемую "нарциссическую травму", т.е. пострадавших от родителей-нарциссов, вот как Вы. Таких пострадавших, к сожалению, очень много. Потому что деструктивных людей с НРЛ (нарциссизмом) очень много - 10% населения. И у всех них есть дети и др.родственники, которые и травмируются в результате.