Робота психолога та оплата його послуг

Я вважаю, що "пробний тариф" недоречний, адже перша зустріч — це така ж робота психолога, як і наступні. Ви ж не платите "пробний тариф" репетиторові з фізики в школі, наприклад.

Якщо клієнт цілком упевнений, що йому потрібно саме до мене, і після телефонної розмови з ним я не сумніваюся, що він звернувся за правильним адресом, і я буду йому корисною, то ми з першої зустрічі працюємо у стабільному форматі. Перша сесія у мене триває і коштує стільки ж, скільки й подальші.
Якщо клієнт сумнівається, або я не впевнена в тому, що я — саме той фахівець, який йому потрібен, я запрошую на безкоштовну зустріч тривалістю 20-30 хвилин, протягом яких ми й вирішуємо, чи відбудуться наші спільні робота.

Зазвичай це оплата за повним тарифом. Перша зустріч досить складна, адже потрібно вкласти в одну зустріч і знайомство, і виявлення проблемної зони, і досить акуратне пояснення того, що відбувається з клієнтом (часто за одну зустріч це зрозуміти неможливо), та ще клієнти дуже хочуть отримати пораду чи рекомендацію. На мій погляд, така тонка й складна робота не може бути безкоштовною. Деякі фахівці за першу зустріч беруть оплату дорожче.

Перша зустріч — це така ж консультація, як і наступні, тому вона, як правило, має бути оплачена в повному обсязі.

Перша зустріч — це така ж зустріч, як і всі наступні. На першу зустріч припадає досить велике навантаження щодо проведення діагностики, встановлення первинного контакту та з’ясування умов роботи. В основному вона оплачується за стандартним тарифом, а от наступні обговорюються індивідуально.

Оплата — це завжди питання взаємної домовленості аналітика та аналізанда. Важливо, щоб аналітик чітко уявляв свою позицію з цього питання. Я вважаю, що потенціал першої зустрічі визначає весь подальший аналіз, і його важко переоцінити. «Спробувати» зустрітися вперше, щоб потім «вперше зустрітися по-справжньому», на мою думку, неможливо... тому я так не роблю.

Для довідки: за енерговитратами один год роботи психотерапевта можна порівняти з 8-годинним робочим днем фізичної праці.

Гроші у психологічній практиці — це не просто оплата праці фахівця. Це ще й оплата часу, місця, професіоналізму, конфіденційності, і це далеко не повний перелік, а в підсумку — оплата якості життя клієнта.
Моїм ставленням до практики пробного тарифу — це маніпуляція клієнтом, якщо не грошима, то чимось іншим — рівновага буде встановлена.

У повному обсязі! Це налаштовує клієнта відразу на роботу.

У мене в повному обсязі.

За первую встречу беру полную оплату, по качеству работы и моей включенности она мало отличается от остальных.

Залежить від виду допомоги. Якщо це допомога в екстрених ситуаціях, при надзвичайних подіях, стихійних лихах тощо, то так. Якщо ж це допомога у вирішенні якихось проблем, то клієнт буде ставитися до терапії менш відповідально і старанно, ніж за умов платних консультацій.

Та ще й яка! Правда, щоб був толк, потрібно, щоб клієнт був високомотивований. Чітке запитання теж дуже допомагає справі. Авторитет психолога — теж значущий фактор у цій ситуації. Окрім приватної практики, я працювала й працюю зараз у різних організаціях, де клієнтові психологічні послуги (у обмеженій кількості годин) надаються безкоштовно. На роботі знають, скільки коштує мій час поза робочим часом. Мене дуже поважають, і високо цінують можливість отримати безкоштовно те, за що інші люди в інший час платять чималі гроші. І "толк" мною не просто спостерігається, а й за обов’язком служби документується. Однак така робоча ситуація — це зовсім не те саме, що безкоштовно порадити на кухні сусідці, якій ти не пророк у своєму вітчизні.

Від безкоштовної психологічної допомоги толку не буде. Адже разом з оплатою клієнт приносить у роботу й свою відповідальність за результат зустрічі. Якщо він заплатить, то й буде намагатися отримати результат. Це відомо, що без співпраці з клієнтом ми не зможемо нічого зробити, як би ми не старалися.

Результат багато в чому залежить від мотивації клієнта. Якщо вона «ділова», а не «ігрова» чи «рентабельна», то буде користь, адже клієнт зацікавлений у результаті, і оплата — не єдиний стимул для його активної роботи над собою.

Безкоштовну психологічну допомогу можна назвати лише умовно. У будь-якому разі психотерапевт отримує щось натомість. Це може бути: досвід, визнання, опрацювання особистих ситуацій, реклама тощо. У разі державних і приватних психологічних служб для населення психотерапевт отримує заробітну плату за надання послуг. Користь буде, якщо в клієнта є мотивація до роботи, і він/вона дійсно не можуть оплатити індивідуальні послуги психотерапевта.

«Толк» — від англійського talk (розмовляти, розповідати) або від слова «толкувати» в тому ж значенні. Розмова буде в будь-якому разі. Чи можна визначити її як «допомогу»? Думаю, так. Якщо це відбувається в певних умовах, створити які — завдання психолога. Більше того, коли в «судині під час хімічної реакції взаємодіють два речовини, вони змінюються обидві». Питання оплати — це результат загальної домовленості обох сторін. Іноді пацієнт під час «безкоштовної терапії» відчуває себе вельми зобов’язаним своєму терапевту і «приносить» у терапію дуже багато вимушених результатів, щоб догодити психологу, який йде на великі жертви заради нього.

У моїй практиці з людьми, які перебували в кризовій ситуації — так, результати були, і несподівано навіть для мене самої, дуже високі.
І я пишаюся досягненнями своїх клієнтів — і це, своєрідна, плата за мій професіоналізм.

При безкоштовній допомозі толк буде рівно настільки, наскільки мотивований клієнт!!! Адже мотивація буває різною. І стимул може бути різним!

Так. Є досвід.

Очень зависит от клиентов. Есть опыт работы в организации, где для клиентов 5 консультаций предоставляются бесплатно. Некоторые клиенты очень ответственно относились, старались и, конечно, результаты были. А некоторые даже не использовали эту возможность, хотя сами заявку подавали.

Про особисту зацікавленість психолога у конкретному випадку, про сприйняття своєї роботи як набутої практики.

Про бажання набути досвіду у конкретній сфері, де в нього поки що недостатньо практики.

Про альтруїзм, бажання щось подарувати оточуючим і світові.

Про зацікавленість пропрацювати якісь свої контрпереноси та особисті проблеми, працюючи в певній ситуації (наприклад, вирішити для себе питання усиновлення, працюючи з дітьми, позбавленими батьківської опіки, або пропрацювати власний страх смерті, працюючи з онкохворими).

У несприятливому варіанті — про відсутність впевненості в собі та відчуття, що його робота заслуговує високої оплати. Може бути, у нездатності брати великі гроші.

Це може свідчити, швидше за все, про те, що він у цій справі новачок і хоче отримати досвід роботи. Але може бути ще й відігрівання своїх не пропрацьованих на особистій терапії сценаріїв (навчити, врятувати, покарати чи щось інше).

Причин може бути багато: недооцінка психологом своїх послуг, невіра у власні сили як фахівця, альтруїстичний (або псевдоальтруїстичний) настрій щодо клієнта тощо.

Про бажання набути досвіду в цікавій сфері або про недооцінку власних здібностей.

Я думаю, що це завжди захист. Або більш зрілий, або більш примітивний, неважливо. Важливо розуміння того, що стоїть за цим захистом, і розуміння необхідності опрацювати це в персональній терапії для самого психолога. Винятком я вважаю ситуацію домовленості з дитиною-аналізандом, щоб вона приносила «свої» символічні цінності в оплату терапії, окрім грошей батьків.

Я можу говорити про себе: лише в поодиноких випадках — якщо є інтерес, є виклик. Іноді я свідомо пропоную безоплатну свою допомогу, якщо твердо впевнена, що ця робота дуже важлива, наприклад, психологічний супровід дитини, яка переживає горе після втрати батьків.

Може говорити про різне — від невпевненості у власній майстерності до глибокого бажання допомогти, співчувати чи цікавості вивчити.

Десятину таки треба віддати церкві. Якщо я знижую ціну неімущим або взагалі не беру з них плату, це теж частина мого кодексу етики.

Вполне понимаю такую практику, когда психолог начинающий или когда это волонтерство, по сути благотворительность. Но в случае второго варианта довольно важно, чтобы это было не в ущерб самому психологу и клиент не использовался для повышения самооценки, подтверждения собственной значимости и т.д.

Ці відмінності чи їх відсутність кожен психолог визначає сам за своїми власними критеріями. У моїй особистій практиці таких відмінностей немає.

Особисто я не роблю різниці в оплаті для будь-якого роду індивідуальної та парної роботи. Тут мій час коштує певну суму, і я не роблю різниці, з однією людиною працювати чи з двома. Хоча мої колеги-фахівці з системно-сімейної терапії настійливо рекомендують свою погодинну ставку множити на кількість членів сім’ї, яких приймають одночасно (включаючи коханок, якщо їх теж привели).

Окремо в мене існує ставка для групової роботи, вона відрізняється від індивідуальної/парної ставки.

З дітьми зазвичай чомусь працюють дешевше, хоча робота більш тонка і складна, в деякому сенсі подвійна. Адже паралельно йде консультування батьків. А з деякими батьками буває це зовсім нелегко. З сімейними парами і сім'ями консультація дорожча. Доведеться працювати відразу з двома людьми. Я надаю перевагу працювати з сім'єю у парі з колегою. А це подвійний тариф.

Різниці скоріше мають залежати від складності проблеми, тривалості роботи, а не від вікової чи соціальної категорії клієнта.

Різниці в оплаті при роботі з дорослими та дітьми я не роблю. А ось при роботі з парами та сім’ями тариф підвищується, адже працюю не одна, а в парі з ко-терапевтом.

За роботу з дитиною платять батьки, тому домовленість у будь-якому разі з дорослим. Думаю, важливо укласти додаткову угоду з самою дитиною щодо символічної оплати. Крім того, я не думаю, що має бути вікова дискримінація, це може знизити самооцінку дитини.

Робота індивідуальна, робота з парою та робота з групами — це різні види робіт.

можна ставити деякі відмінності. На розсуд самого психолога!

немає відмінностей.

С детьми не работаю, за консультации пар и семей брала оплату больше, но и по времени работаю с парами полтора часа.

Психолог не може давати жодних гарантій, адже результати його роботи залежать не лише від нього, а й дуже багато від його клієнта. Якщо психолог на першій же зустрічі дає якісь гарантії, це свідчить про його непрофесіоналізм.

На початку роботи з будь-яким клієнтом з’ясовуються цілі його звернення та очікування від роботи з психологом. Звичайно, проводиться якісний аналіз цих цілей і очікувань. Серед них бувають речі, які я можу клієнту пообіцяти, а є такі, які гарантувати просто неможливо.

Результат може бути в тому випадку, якщо клієнт дуже намагається співпрацювати з терапевтом, так само відповідальний за результат, як і терапевт. Не пропускає жодної зустрічі, дотримується рекомендацій щодо графіку роботи, стабільно відвідує всі зустрічі. У цьому випадку більше гарантій, що він зміниться і зможе змінити своє життя. А в інших випадках гарантій бути не може. Як вийде, так вийде. Це ж усюди і у всьому так.

На 100 % гарантію в психології навряд чи можна дати. З клієнтом потрібно обговорювати умови, за яких успішність психологічної роботи підвищується, та можливі ризики, які негативно впливають на результат.

Гарантувати конкретний результат дуже складно. Під час терапії у клієнта може кардинально змінитися запит, як це часто буває у разі прихованих психологічних травм.
Гарантувати я можу відповідальний підхід до роботи з клієнтом, графік своєї комунікації з клієнтом, стабільність обговореної вартості послуг, своєчасне попередження про всі можливі зміни.

Шлях від 100% геніального й всемогутнього аналітика до більш-менш пристойного — дуже довгий і важкий... Гарантія є лише у душі аналітика, коли він може сказати сам собі, що не кине свого підопічного аж до закінчення термінів домовленостей. Якщо аналітик скаже про це клієнтові, то це лише спосіб спокуси.

Особливість психологічної роботи в тому, що запит клієнта — це лише верхівка айсберга, а що під водою, покаже лише подальша робота тандему: клієнт і психолог.

Іноді результат можна отримати на першій же зустрічі, але трапляється це нечасто.

Іноді в житті клієнта відбуваються зміни протягом перших двох місяців.

Зазвичай я кажу про те, що зміни відбуваються досить повільно, адже з душевним світом, як із солдатом, не вийде: його не побудуєш на плацу й не змусиш марширувати під «сіно-солому».

Але досвід, який людина отримує, залишається з нею, внутрішня робота триває, і основні зміни відбуваються вже не в кабінеті психолога, а в житті людини.

Думаю, психологічну роботу неможливо виміряти. Вона невимірна, адже йдеться про душевне благополуччя та душевне здоров'я. Чим можна виміряти душевне благополуччя, в яких одиницях виміру душевні стосунки з близькими?

Якщо клієнт зобов’язується працювати тільки зі мною, то я можу гарантувати, що проблема буде вирішена повністю чи частково! Абсолютної, повної та беззастережної гарантії в нас ні в кого немає!! Примарно все в цьому світі буремному...))))))

Не існує такого поняття. Про це часто запитують. І сама про це часто говорю

Со своей стороны могу обещать качественную работу, но гарантировать результат сложно, так как все зависит не только от меня, но и от клиента. Будь психолог хоть с сотней дипломов, если человек меняться не хочет, то ему ничего не поможет. Очень, правда, радует, что большинство клиентов осознают и свою долю ответственности за терапию и готовы и сами работать.