Яка користь від психолога для літніх людей?

Наиболее частая и общая проблема — это потери. Они могут быть разного уровня, и к ним может быть разное отношение. В возрасте 60+ с ними сталкивается (и должен адаптироваться к ним) каждый человек. Это нормально для течения нашей жизни.

В 60+ возрасте увеличивается вероятность потери близких людей — родителей, старших родственников, друзей-сверстников.

Из-за этих потерь мы теряем привычный круг общения и привычный образ действий (например, если мы долго ухаживали за своими родителями или родственниками).

Из-за нормальных физиологических изменений теряются привычные физические возможности и общее состояние здоровья. Эти изменения также влияют на привычный круг общения, привычный способ общения и привычный способ проведения досуга. Так, для того чтобы научиться чему-то новому, нужны другие приёмы обучения, чем те, к которым привыкли, да и больше времени.

Ещё одной потерей является утрата привычного статуса (социального, материального, семейного).

Также — утрата привычного отношения окружающих, утрата собственного привычного отношения к себе, утрата возможности не обращать внимания на своё здоровье и просто эксплуатировать организм; утрата широты выбора занятий — не все виды деятельности могут принести «чемпионские» результаты.

Теряется возможность откладывать важные дела «на потом». Восприятие течения времени также претерпевает потери — оно начинает проходить «быстрее».

Добрий вечір. У літніх людей в основному ті самі складнощі, що й до 60 років. Просто накладаються деякі особливості. Люди, які працювали все життя, виходять на пенсію з очікуванням відпочинку. Але стикаються з тим, що часу виявляється забагато, і просто відпочивати — нудно. Починається пошук хобі, але тут підстерігає інша труднощі — здоров’я, яке залишає не надто багато варіантів вибору занять (зір починає підводити, активний відпочинок у деяких випадках стає небезпечним). Є й інша особливість виходу на пенсію. У деяких людей з’являється страх, що його списують зі статей, і він більше ні на що не придатний в очах суспільства.
Звісно, виникає розгубленість щодо того, як прожити на той пенсійний мінімум, який людині належить. Адже, працюючи, людина сама може контролювати свій дохід. Наприклад, зміною роботи. На пенсії можливі лише підробітки, та й то до певного моменту.
Може з’явитися почуття покинутості державою, рідними. Також, з часом літня людина починає стикатися зі страхом смерті. В організмі поступово відбуваються зміни, пов’язані зі старінням. І ігнорувати їх уже не виходить. Друзі, колеги поступово йдуть. Підтримки стає все менше, як і хороших новин. З’являється гостра потреба в людях, яку часто намагаються реалізувати за допомогою рідних і близьких. Але оскільки в близьких своє життя — оптимістичний настрій не завжди допомагає контактувати. Набагато простіше стає контактувати через хвороби та нездужання. Тоді рідні приїжджають піклуватися й виходжувати. На жаль, цей спосіб часто міцно входить у життя літніх людей. Стає звичним.
Ще одна, не завжди очевидна, особливість виходу на пенсію — нова зустріч зі старими партнерами. Люди, звиклі до контактів на кілька годин у будні та спільним вихідним, раптом опиняються замкнені один з одним у досить тісному просторі. На довгі роки. У сучасних реаліях стабільність сім’ї часто підтримується за рахунок можливості спілкування з іншими людьми, а також за рахунок наявності особистого простору. Коли робота або інші мікросоціуми виключаються, підвищується тривога та роздратування. І, звичайно, це впливає на внутрішній стан кожного члена сім’ї.
З часом з’являється страх самотності, відчуття власної непотрібності та безсилля що-небудь змінити.

После 60 лет люди сталкиваются с теми же проблемами, что и до 60, плюс небольшие физические и социальные ограничения. Но есть определённая особенность в том, как они воспринимают эти изменения.
К основным я бы отнесла возрастные изменения во внешности и физической выносливости. Например, уже не такая быстрая скорость умственной реакции. Если раньше человек мог запоминать все даты, держал в голове списки дел, которые нужно сделать сегодня и через год, то теперь замечает, что кое-что забывает, и на припоминание требуется время. То, что раньше удавалось легко, теперь требует больших, а порой и значительных усилий.

Также ухудшается физическая выносливость. Если раньше человек ходил на работу, нянчил внуков, обрабатывал огород, и всё это обходилось физической усталостью, которая проходила после сна или короткого отдыха, то теперь банальные дела, такие как приготовление еды или домашняя работа, добавляют усталости или даже становятся физически непосильными. Эксплуатировать тело теперь уже не получится.
Этот ресурс нужно использовать дозированно и с уважением.

Резкое ухудшение здоровья пугает, и они начинают говорить об этом с детьми.
Только об этом и только с детьми.
Довольно часто, эксплуатируя внимание близких, из-за болезней, забывая — не со зла, конечно — что в такой концентрации выдержать такое количество информации и присутствия очень сложно.
В результате дети из-за нехватки времени, невозможности переварить объём токсичной информации начинают избегать общения. Что приводит к большей изоляции и отчуждению. Ухудшает взаимопонимание и может появиться тревожность. Возникает куча вопросов: Они меня не любят? Зачем я им нужна? Правильно ли я воспитывала детей?

Вітаю всіх! Це вік переоцінки цінностей: можна озирнутися на прожиті роки й зробити висновки, подумати про сенс, настав час думати про «високе», задати глибинні питання: хто я? Навіщо я тут? У чому був сенс усього цього...?

Це питання, пов’язані з самотністю (непотрібність, втрата працездатності), страхом смерті, емоційною нестабільністю (негативне сприйняття дійсності, дратівливість, дистрес) та депресією. Окрім того, вікові захворювання, пов’язані з фізіологічним старінням організму: деменція, хвороба Альцгеймера, артрити та серцево-судинні захворювання. Часто впливають культурні стереотипи щодо віку — що допустимо, а що ні. Додаються також сімейні проблеми, збереження професійного та активного статусу, визнання та стосунки з дітьми.

Доброго дня. Мені самій 60+. Кілька слів про цих людей та їхні проблеми. Звичайно, вік списувати не можна. У різних людей старіння протікає по-різному. Одна з проблем — важко прийняти дорослішання дітей. Від’їзд дітей із батьківського дому часто викликає несхвалення. Я знаю маму, яка готова оплачувати всі витрати сина, лише б він жив із нею і не їхав в інший штат. Вона не хоче прийняти той факт, що йому пропонують високооплачувану роботу. На цьому ґрунті в неї можуть розвиватися різні захворювання. Вона підсвідомо буде бажати втримати сина біля себе. Інші випадки, коли не приймають зміни власного тіла. Людям хочеться виглядати молодо. Вони замислюються над тим, що встигли зробити і чого не встигли в своєму житті. Їм хочеться передавати свій досвід. Це вдається не завжди, вони відчувають себе зайвими. З’являються хвороби, люди замислюються про смерть, і це їх лякає.

Более 20% взрослых в возрасте 60 лет и старше страдают психическими или неврологическими расстройствами.

Основними напрямками роботи психолога з літніми людьми можуть бути:
1. Розв’язання проблем у сім’ях з літньою людиною, допомога знайти ефективні способи взаємодії всіх членів родини, іноді — допомога в освоєнні нових ролей та вироблення нових правил.
2. Екзистенційні проблеми, пошук нових смислів у літньому віці.
3. Осмислення та прийняття свого життєвого шляху, яким би він не був.
4. Адаптація до змін у стані здоров’я, до змін у функціонуванні психічних функцій.
5. Саморегуляція емоційного стану.

Проблема не в людях старше 60 років, а в нас самих, адже ми чомусь класифікуємо їх як окремий прошарок суспільства, хоча вони такі ж, як і люди після 20, 30, 40, 50 років.

Найчастіші проблеми — це самотність, проблеми зі здоров’ям, а також відсутність самореалізації.

Эффективность метода зависит от того, насколько он соответствует цели психологической помощи в каждом конкретном случае.

В целом хорошо работают методы арт-терапии, центрированный на личности подход, нейрографика.

Методи можуть бути різними, питання скоріше в тому, на що орієнтуватися в процесі допомоги літній людині. Тут доречною буде робота на підтримку. На можливість говорити про ті переживання та страхи, які просто неможливо розмістити в спілкуванні з близькими. Ті самі образи на рідних, втома, роздратування. Можливість поскаржитися. Усе так само, як і в людей до 60 років. Люди часто виявляються не готові до змін життєвого ритму. Тому такі зміни в будь-якому разі провокують особистісний криза, переосмислення цінностей, нове знайомство з собою.
Як правило, методи підбираються на основі особливостей сприйняття кожної окремої людини. І на різних етапах вікових змін методи будуть різними.

Методы психологической помощи подбираются в каждом конкретном случае с учётом потребностей, осознанных проблем и целей клиента. А также с учётом состояния клиента.
Например, если это тревога — то это тревожность из-за определённых переживаний, или это подкреплённая бессонницей клиническая тревога. Психолог или психотерапевт обратит внимание и направит на консультацию к другим специалистам: невропатологу, эндокринологу или психиатру.

Думаю, що недирективна психотерапія Роджерса буде найдоречнішою.

Методики: екзистенційна терапія (з танатотерапією), групова терапія, тілесно-орієнтована психотерапія, транзактний аналіз або психоаналіз.
Вивчення нових досліджень у галузі геронтопсихології також дуже корисне.

Звичайно ж, доброзичливе спілкування. У цьому віці люди не хочуть змінюватися. Їхні погляди на життя усталені і для них правильні. Як і в будь-якому віці, існує небажання людини побачити проблеми по-іншому. Добре працюють приклади, порівняння, дискусії без нав’язування своїх поглядів, різні історії. У цьому віці люди це сприймають краще.

К выбору методов психологической помощи пожилым людям нужно подходить индивидуально. Универсального метода нет.

Думаю, що немає великої специфіки у застосуванні методів психологічної допомоги літнім людям; більшою мірою ефективність методів залежить від проблеми та запиту.

Позитивна терапія

Якщо йдеться про психотерапевтичні напрямки, то найбільше підійде гуманістичний підхід.

Такие затруднения можно условно разделить на две группы: связанные со специалистом и связанные с клиентами.

Затруднения, связанные со специалистом, в большей степени вытекают из того, готов ли специалист по оказанию психологической помощи работать с людьми в возрасте 60+, свободен ли он от эйджизма и собственных страхов, связанных со старением.

Затруднения, связанные с клиентами, касаются их способности принять психологическую помощь: состояние физического и ментального здоровья, уровень образования и осведомлённости, устоявшиеся представления о возможности развития личности и изменений в жизненный период 60+.

Я б не назвала це складнощами, скоріше відмінністю від стандартної психологічної допомоги. Для деяких людей рекомендації/поради можуть відігравати важливу роль у терапії. Але літньою людиною це може бути зустрінуто насторожено й навіть агресивно. Для грамотного психотерапевта складність може полягати лише в тому, чи готова людина серйозно ділитися своїми труднощами. Адже з віком психіка стає менш гнучкою. І якщо людина не звикла ділитися своїми переживаннями, не завжди їй можна буде допомогти. Люди у віці набагато менше відкриті світові, тому велика складність — вибудувати довірливі стосунки. Також у роботі важливо відстежувати стан людини, враховувати вікові зміни. І, звичайно, фахівцеві необхідно помічати власний стан та адекватно оцінювати свою здатність допомогти.

При оказании психологической помощи людям 60+ считаю, что определённая ригидность психических и мыслительных процессов всё же присутствует. На это нужно обращать внимание при планировании целей и результата терапии.
А также категория людей за 60 привыкла справляться самостоятельно. Не имеют навыка обращаться за помощью, особенно психологической. Так сложилось исторически, что они были сами за себя. В работе считаю, что построение доверительного альянса терапевт-клиент — это основная трудность, которую можно преодолеть. Если это удаётся, то дальше всё будет хорошо.

Деменція, слабкість роботи інтелекту, супутні захворювання — усе це заважає адекватному сприйняттю літніми людьми реальності, крім того, хвороби відволікають від зосередження на пізнанні себе, свого буття.

Це ригідність мислення, люди похилого віку — прихильники усталених переконань.

Небажання клієнта слухати і чути. Упевненість у своїй правоті. Упевненість у тому, що нічого не можна змінити. Упевненість, що винні інші.

В любой момент жизни человека её психическому здоровью могут угрожать самые разнообразные факторы риска. На пожилых людей, кроме обычных факторов стресса, возникающих в жизни всех людей, могут также влиять более характерные для старости факторы, такие как значительное и неуклонное ухудшение способностей и снижение функциональных возможностей. Кроме того, люди пожилого возраста могут подвергаться жестокому обращению, включая физическое, сексуальное, психологическое, эмоциональное, финансовое и материальное плохое обращение, пренебрежение, оставление без внимания, а также серьёзное унижение человеческого достоинства, неуважение. Имеющиеся на сегодняшний день фактические данные позволяют предположить, что каждый десятый пожилой человек подвергается плохому обращению с ним. Это может вызвать не только физическое недомогание, но и серьёзные, иногда длительные, психологические последствия, включая депрессию и тревогу.

Однією з складнощів, з якими я стикнулася у своїй роботі, було те, що літні люди часто занурювалися у спогади, і було важко зупинити цей асоціативний ряд та зосередитися на проблемі.

Заперечення

До складнощів належить ригідність психіки, тобто нездатність адаптуватися до нових умов і змінювати свою систему поглядів та переконань.

Долгосрочная психотерапия может быть эффективной, если психотерапевт будет учитывать особенности личности и возраста клиента. В частности, не «бороться», а работать над изменениями, честно признавать ограничения — свои и психотерапии. Для изменений нужны ресурсы (в том числе — время, в течение которого новый образ жизни станет нормой).

Клиент не всегда имеет эти ресурсы в полной мере. Но если в результате терапии негативные явления смягчатся, это уже облегчит состояние клиента.

Боротися з чимось у клієнта — не робота психотерапевта. Робота полягає в допомозі клієнтові в подоланні тих складнощів, які він усвідомлює й хоче подолати. Як у віці до 60 років, так і в більш пізньому. У кожному випадку все індивідуально. Головне — прислухатися до запиту клієнта й допомагати йому там, де він просить. Якщо людина, літня чи ні, зацікавлена в змінах або зміні свого внутрішнього стану — значить, їй можна допомогти. Довгостроково чи короткостроково, залежить від запиту та інтересу до змін. Бо будь-яка допомога ефективна лише тоді, коли клієнт сам хоче її прийняти. Адже робота психотерапевта полягає в творенні, а не в боротьбі з установками людини.

Эффективна ли долговременная психотерапия в этом возрасте? Ответ однозначный.
Если человек пришёл по собственной воле на приём к психологу или психотерапевту, значит, что-то его волнует. Беспокоит так, что самостоятельно он не справляется. Значит, проблема на уровне осознания. А менять можно только то, что осознано. С помощью специалиста он сам примет решение оставить всё как есть и иметь такие последствия, или что-то изменить. О выгодах от процесса тоже укажет психолог.
Да, есть определённые ограничения в ригидности психических процессов. Есть временная длительность на изменения, связанная со снижением скорости мыслительных процессов.
Но одним из принципов терапии — собственный темп, скорость и своевременность как раз будут здесь сохранены и поддержаны терапевтом.

Так, на жаль, скоріш за все «вже пізно боротися»... Краще вже ПРИЙНЯТТЯ ТОГО, ЩО Є...

На зміну особистості — ні. Що стосується тривожності, трансформації ціннісних аспектів, то це можливо і має перспективи.

Це залежить від клієнта.

В пожилом возрасте длительная психотерапия желательна. Психическое здоровье влияет на физическое здоровье и наоборот. Например, у пожилых людей с такими состояниями, как болезнь сердца, выше показатели депрессии по сравнению с теми, у кого хорошее здоровье. И наоборот, если не лечить депрессию у пожилого человека с болезнью сердца, это может негативно повлиять на результат физической болезни.

Тривала психотерапія ефективна і в літньому віці. Часто це приносить значні плоди, особливо коли ми пам'ятаємо, що сім'я — це система.

Таке саме запитання можна поставити при роботі з алкоголіком із 10-річним стажем — питання у бажанні фахівця та клієнта працювати загалом.

Тривала психотерапія ефективна в будь-якому віці.

Готовиться к пенсионному периоду жизни. Узнавать больше информации — профессиональной и проверенной — о возрастных изменениях и особенностях. Принимать их как часть нормального течения жизни. Учитывать эти особенности в планировании своей повседневной деятельности и относиться к ним с уважением.

Хотим мы этого или нет, но изменения всё равно происходят. Поэтому стоит научиться новым способам поддерживать физическую активность, учиться, проводить досуг и так далее.

С наступлением возраста 60+ мы не обязаны сохранять внешний вид 30-40-летних или, наоборот, становиться «старичками», которым «ничего не нужно».

В возрасте 60+ человеку требуется больше — времени для себя, отдыха, внимания, новых впечатлений, повторов при обучении чему-то новому.

Перша, і найголовніша рекомендація — запитуйте підтримку тоді, коли відчуваєте в ній необхідність. Так, багато хто звик не скаржитися й приховувати свої складнощі. Але така тактика залишає людину наодинці з труднощами, які, як очі в страху, великі, поки їх не розділиш із кимось. Опиратися на інших не соромно. Якщо сім’я не може допомогти, важливо не соромитися й запитувати допомоги фахівця.
Друге, що важливо — виділяти собі місце для особистих захоплень. Особистий простір, де можна присвятити час лише собі. Насолоджуватися життям можна різними способами. Хобі — один із них.
Щоб не втрачати «бадьорість духу», варто якомога більше гуляти, проводити час на природі. Наскільки можливо, намагатися бачитися з друзями, не замикатися в чотирьох стінах. Якщо є труднощі з пересуванням, на сьогодні може виручити інтернет і відеозв’язок. Є навіть сайти просто для спілкування, головне — бажання!
Також важливо вчасно реагувати на зміни здоров’я, не доводити до моменту, коли ситуація стане критичною. Кожній людині відміряний певний строк. І від ставлення до здоров’я залежатиме те, як ми його проведемо.
А коли приходить зневіра, знову-таки, варто запитувати підтримки близьких людей. Цей навик знадобиться в будь-якому віці. Але в літньому — набагато сильніше. Бо часто не суспільство відвертається від літніх людей, а люди відвертаються від суспільства. «Якось сама», «Я не звик», «Пізно вже щось змінювати».

Общие советы, такие как своевременная профилактика заболеваний, посильные физические упражнения, режим сна и питания. Взять за правило обязательный осмотр у врача, элементарные анализы, чтобы не пропустить первые звоночки.

Расширить круг знакомых. Особенно если есть новые интересы. Уделять больше внимания хобби и отдыху. Дать себе право заниматься тем, что нравится. Найти единомышленников, с которыми об этом можно поговорить. Научиться ранжировать информацию: болячки несем к врачу, хобби — подружкам, эмоциональными переживаниями делимся с детьми. Также интересоваться, как у них дела, а не только монолог.

Бадьорість духу можна зберегти, якщо людина вела здоровий спосіб життя, працювала на улюбленій роботі, самоактуалізувалася (ділилася/ся надлишками свого творчості з іншими людьми), а розвинувшись фізично та реалізувавшись у соціумі, звернулася до духовного розвитку та самопізнання. Адже, на думку мудрих і просвітлених людей — саме в цьому головне завдання людського життя. Тому варто частіше гуляти на природі, займатися городом, радіти життю, кожному прожитому дню, адже існує ЛИШЕ СЬОГОДЕННЯ, а минуле й майбутнє — нереальні, це просто ПАМ’ЯТЬ та УЯВА. Розуміння цього може зробити людину щасливою, і в будь-якому разі зі зміною тіла життя не закінчується, як зміна одягу не впливає на її носія. :) «Це все одно, що запитати: «Що мені робити, якщо мій сон скінчиться?» Перестаньте думати про це, і ви побачите. Вам не потрібно турбуватися про те, що далі. Завжди буде якесь «далі». Життя не починається й не закінчується: незмінне — воно рухається, минуще — триває. Світло не може вичерпатися, навіть якщо завдяки йому проєктуються безліч картин. Так і життя наповнює будь-яку форму до країв і повертається до свого джерела, коли форма руйнується». © Н. Махарадж «Я є те»

Адаптуватися до сучасного інформаційного суспільства, не боятися фізіологічних змін, активно підтримувати свій соціальний статус та захоплення, щоб спиратися на власні особисті інтереси, подорожувати — як у межах країни, так і за кордоном, оточувати себе близькими та друзями, домашніми улюбленцями, розділяти з ними радощі та задоволення.

Тут буду говорити про людей, їхні погляди на життя, різні приклади. Працює своєрідна філософія. "Я маю право жити так, як я хочу, нікому нічим не зобов’язаний, борг перед дітьми виконаний..." Якщо людина сприймає пенсійний вік як особисту свободу, яку їй дає суспільство, вона починає насолоджуватися життям. І 60 років — це ще молодість. Лол. Я знаю людей, яким вже 70, вони 5 разів на тиждень відвідують тренажерні зали, їздять на велосипеді, вранці здійснюють піші прогулянки, піший туризм, грають у гольф, люблять шопінг, гуляють біля океану, п’ють вино, спілкуються з колегами, відвідують танцювальні зали. Я бачила в одному з таких залів у Манхеттені жінку, їй було 89 років. Вона танцювала у довгій оксамитовій сукні з відкритою спиною, і це було прекрасно. І в цьому залі люди, яким 60 років, були наймолодшими. Але для цього потрібно старість сприймати як дар свободи, одягатися так, як зручно, не думаючи, що скажуть люди. У таких людей менше хвороб. Хвороби та старість приходять тоді, коли ми їх приймаємо і з ними погоджуємося. Стан здоров’я залежить лише від нашого внутрішнього стану. І ще скажу, мені за 60. І мені так хочеться, щоб люди спілкувалися, щоб знаходили друзів за інтересами, закохувалися, щиро посміхалися, не «голлівудською» посмішкою. Можливо, клуби за інтересами, можливо, щось інше, можливо, хтось креативний щось придумає для таких людей. У них ще є сили, енергія та життєвий досвід.

Советы психологам. При консультировании пожилых людей обратить внимание на:
- Формирование возрастной идентичности (поиск преимуществ людей старшего возраста).
- Избегание старости (копирование молодёжных практик).

Корисні поради для збереження радості життя при виході на пенсію можуть бути такими:
1. Ведите здоровий спосіб життя.
2. Спілкуйтеся з близькими по духу людьми, здобувайте нові знайомства (це підтримає у вас інтерес до життя, дозволить дізнаватися щось нове).
3. Ставте перед собою нові цілі, значущі для вас.
4. Вчіться чомусь новому, знайдіть навчальні курси та вчіться.
5. Відвідуйте виставки, музеї, театри, подорожуйте.
6. Тренуйте пам'ять.
7. Читайте про людей, які у вашому віці почали нове діло, серйозно зайнялися колишнім захопленням або стали корисними іншим людям — і стали успішними, затребуваними, живуть цікавим життям.

Продовжувати реалізовувати себе так, як раніше.

Для цього необхідно дотримуватися життєвого балансу, тобто приділяти час та увагу собі та своєму здоров’ю, мати діяльність чи хобі, спілкування з друзями та близькими, а також мрії, плани, цілі, сенси та віру.