Стан практичної психології та психотерапії в Україні

Да, необходимо

Необхідно мати базову вищу психологічну освіту, а далі обирати напрямки в психотерапії за бажанням спеціаліста.

Звичайно необхідно, навчання психології протягом 5-6 років дає основу, базу психологічної освіти для подальшого розвитку в галузі психотерапії.

Вища освіта — мабуть, бажано її мати. Однак наявність вищої психологічної чи медичної освіти нічого не гарантує — хіба що можливість отримати посаду в певному закладі. І то під питанням — потрібно ще пошукати. Освіта в вітчизняних вишах щодо психології, як на мене, залишається на низькому рівні. Знову ж таки, маючи на увазі великі інститути. Однак з’являються різні проекти та асоціації, які на базі вищої психологічної освіти пропонують щось більш-менш гідне як початок практичної діяльності психотерапевтом.

Однозначно необходимо. Каким бы ни был низкий уровень образования в Украине, это всё равно базис. Кто сколько сумеет взять знаний. К тому же никто не отменял самообразование. Для дальнейшей работы и профессионального развития этот базис очень пригодится.

Так, на мій погляд, це необхідно. Адже вузівська освіта дає необхідну наукову базу, а психотерапевтична освіта — практичні навички та особистісний ріст (роботу над собою), які не можуть бути взаємовиключними.

Обов'язково.

не обов’язково. Можна мати лише гуманітарну освіту (Страсбурзька декларація).

Без базових знань з психології людина буде сприймати лише половину інформації, що надходить, а застосовувати на практиці отримані знання буде навмання. Я вважаю необхідним не просто наявність якісної психологічної освіти, а й перевірку цієї освіти. Багато шкоди може завдати некваліфікована «допомога».

Обов’язково необхідно!

Смотря кто и как будет лицензировать ;-)

Я думаю, це перетвориться на чергове витягування грошей, і адекватності в цьому буде мало!!!

Для внутрішнього спокою ліцензія знадобиться.

Можливо, і потрібно — інша справа, що це створить складнощі багатьом із нас, які, як кажуть, звикли практикувати по-старому. Психологів випускають пачками — і всі психологи. Не важливо, чи ти вчився на денному, заочно чи пройшов дворічну перепідготовку. У податковій інспекції розбиратися сильно не стануть. Однак знову ж таки — що дасть ліцензування, окрім додаткових витрат? Рівень надання психотерапевтичної допомоги в корені не покращиться. Хороші психотерапевти залишаться хорошими, погані — не покращаться. Тільки і ті, й ті понесуть додаткові витрати. Знаючи, як у нас у країні все влаштовано, коли вже десяток років медвузи та гірничі університети випускають психологів, а 90 відсотків населення не розрізняють різниці між психологом і психіатром, навряд чи, як кажуть, ця міра принесе результати. Колись у майбутньому — коли для цього буде реальний ґрунт — звичайно.

Это станет очередной выкачкой денег.

Рівень корупції та бюрократії поки що не дозволяє відповісти ствердно. Якщо почнуть діяти закони та корупція зменшиться — можливо.

Потрібно, тому що при рекламуванні себе в ЗМІ як «психотерапевта» обов'язкова ліцензія.

так.

Так, така необхідність існує, оскільки кількість, на жаль, не завжди переходить у якість. Кількість людей, які заявляють про себе як психологи, ще не означає рівну кількість хороших психологів.

На цьому етапі ні, думаю, що згодом вона з’явиться й так

Важно иметь такую возможность и иметь супервизора, который вовремя направит на терапию

Думаю, так! Скільки годин — важко сказати.

Дуже важливо, мінімум 100 годин.

Важливо — обов’язково. Бажано (оптимально) 10 років — 2, або краще 3 і більше разів на тиждень. 5 років з тією ж частотою — думаю, мінімально нормально буде. А скільки годин — це вже самі порахуйте.

Обязательно! Сложно сказать, какой минимум, каждый индивидуален. Но не менее 80 часов, к этому можно добавить личную групповую терапию минимум 2 года.

Здивована цим запитанням, оскільки в ньому змішані поняття: психолог і психотерапевт. Психолог — науковий працівник чи викладач психології, якщо розуміти це під словом «психолог», тоді ні, не обов’язково. Якщо ж психолог — це консультант, не кажучи вже про психотерапевта, то тут є чіткі критерії європейських країн у різних напрямках психотерапії. Щоб отримати сертифікат психотерапевта — 70 годин особистої терапії, консультанта — трохи менше. Важливо за замовчуванням, адже не опрацювавши свої складнощі, свою особистість та невротичні конфлікти, консультант чи психотерапевт буде все це відігравати за рахунок клієнтів.

Проходити потрібно за потреби, коли виникають труднощі у житті чи роботі.

необхідно пройти терапію. 400 годин.

Це обов’язкова частина роботи. Моя думка — оскільки ми всі живемо, і наше життя не завжди спокійне, психотерапія має мати регулярний характер протягом усієї практики. Інструмент хірурга стерилізують перед кожною операцією. То чим інструмент психолога гірший?

Це обов’язкова умова!

ДА!!!!!!!!!!!!!!!!!

Так. Належність до суспільства чи постійне спілкування з колегами або відвідування семінарів дасть можливість підвищувати свій професійний рівень. Моя практика показує, що не для всіх, однак у більшості своїй психологи потребують спілкування з колегами.

Так, психотерапевту важливо бути серед колег, де він може отримувати підтримку як особистісну, так і професійну.

Якщо психолог критичний до себе та бажає розвиватися, отримуючи зворотний зв’язок від своїх колег — звичайно. Крім того, спільноти дають можливість стежити за подіями (конференціями тощо), отримувати супервізорську підтримку.

Да. Поддержка коллег, супервизии, обмен мнениями, новые знания, конференции — всё важно для профессионального и даже личного роста.

Обов’язково, адже належність до професійного співтовариства допомагає запобігти багатьом етичним конфліктам, вигоранню психотерапевта, професійній деформації тощо. Відносини партнерства, співпраці, співробітництва характеризують більш здорову особистість. Якщо психолог цього робити не може/не хоче/не вміє, то питання про його професійну компетентність залишається відкритим.

Обов’язково. Це ознака соціальної зрілості.

ні

Думаю, це бажано, оскільки в організаціях здійснюють контроль за дотриманням законів етики та отриманням необхідних для практики годин особистої терапії, супервізій, інтервізії. Це також служить юридичним захистом як клієнта, так і терапевта.

Думаю, залежить від бажання спеціаліста

Рынок развивается, и это хорошо.

Приємно, що люди почали звертатися до фахівців-психологів та психотерапевтів, однак, на жаль, є фахівці, які дискредитують нашу професію.

Ринок розвивається, оскільки потреба зростає, але, на жаль, звертатися до психологів у нашій країні ще не популярно і всячески висміюється у засобах масової інформації.

Ринок дуже локальний. Культура відвідування психологів та психотерапевтів — на жаль, в цілому відсутня. Скоріше присутній страх. Ті, хто працює давно та активно, клієнтів мають. Але, як сказав один знайомий, черг ні до кого не варто. Хоча на Заході, як я розумію, до таких же більш-менш успішних психотерапевтів просто так з першого дзвінка не потрапиш. Місць немає. У нас же — ринок, звичайно, росте. Але початківцям психологам — думаю, все ж нелегко знайти собі хліб суто за допомогою психології. Я маю на увазі, навіть якщо ліцензуватися, оформити приватну практику та все, про що говорилося вище.

Оцениваю как кризисное. К извечному страху в нашем менталитете перед психологами присоединилось массовое безденежье и необходимость выживать. Люди не будут стоять в очереди к психологу, если нет денег на хлеб. Будут терпеть и всё носить в себе.
Настанет ли перелом ситуации — сомневаюсь.
Ни телевидение, ни СМИ, ни образование не прививают психологическую культуру, не разъясняют, как важно заботиться о своём психологическом здоровье. А ведь за многими тяжелыми заболеваниями (онко, сомато и пр.) стоят именно психологические причины.

Ринок розвивається диким чином, я маю на увазі, що правила для всіх учасників послуг мають бути врегульовані державою. У нас цього не відбувається. Є закони для мед. закладів, шкільних і університетських психологів, соц. служб. Спеціальних законів для приватної практики немає, як і чітких меж компетенцій, які підтверджені тими чи іншими сертифікатами про освіту психотерапевта. Тоді з’являються люди, які називають себе психотерапевтами, а освіти не мають, різні гуру, шамани тощо. Не бачила позовів про порушення етики психологами та помилки, які допускають психологи, що завдають шкоди здоров’ю.
Цей самий ринок можна порівняти з таким місцем, де практично все дозволено, тоді дуже страждає безпека та якість цих самих ринкових послуг.

Я помітила покращення ринку психологічних послуг. Люди стали частіше звертатися, надовше залишаються в психотерапії. Особливо позитивно вплинули програми на різних телеканалах на психологічну тематику, особливо на СТБ. Нерідко так і приходять після перегляду.

ринок існує. Звернень за послугою стало більше. Негативна тенденція — багато називають себе психологами, не будучи ними. І немає механізму, щоб їх зупинити. Це «розмивання» професії — дуже поганий знак. Несе загрозу професійній психології.

Загалом ситуація покращилася. З’являються організації та фахівці з нових в Україні напрямків, впроваджуються законопроєкти щодо покращення психологічної служби. З мінусів — відсутність ліцензування та перевірки кваліфікації. Також самі клієнти ще не навчилися відповідально підходити до вибору фахівця. Але тенденції йдуть у кращий бік, і я сподіваюся, що зовсім скоро "обличчя" психології в Україні стане більш професійним і якісним.

Ринок розвивається