Доброго дня, Tarquin.
цитата:
Вышло так, что к своим 26 годам я был почти в социальной изоляции.
А чому Ви перебували у "соціальній ізоляції"? Які у Вас стосунки з батьками, колегами, друзями? Чи були у дитинстві випадки булінгу збоку Ваших однолітків?
цитата:
Но по итогу нет никакой жизни, постоянные страхи, фобии, тревоги, проблемы со сном, эмоциональные перегрузы, после которых вообще ничего не хочется и много самокопания, не говоря уже про проблемы с памятью.
Я б Вам рекомендувала звернутися не лише до психолога-психотерапевта, але і до психіатра (він назначить оптимальне дозування заспокійливого під Ваш випадок, конституцію).
цитата:
Попытки сделать что-то были, но безуспешны. А после каждого провала все тяжелее пытаться.
Розкажіть, будь ласка, детальніше про ці випадки.
цитата:
Поэтому и пишу, может у кого-то есть совет с чего начать, куда обратиться со своим очень запущенным случаем ( 1.5 года психоанализа безуспешны, то ли во мне проблема, то ли специалист не тот ).
На скільки я зрозуміла - Ви вже не у терапії? А чого Ви очікували від психотерапії і чого Вам не вистачало? В чому проявлялася ця "безуспішність"? Ви обговорювали своє хвилювання із психотерапевтом перед тим, як піти із терапії? Насправді психотерапія - це довготривалий процес: вважається, що 1 рік життя - 1 місяць терапії (хоча рамки індивідуальні) + на сессії необхідно ходити систематично, кожного тижня. Навіть скажу більше - зазвичай 1 рік лише йде на встановлення терапевтичних відносин, щоб потім можна було пропрацьовувати саму проблему.
Особистісні зміни - це довготривалий процес, адже Ви не можете вивчити досконало нову мову лише за рік, не займаючись хоча б щотижня її практикуванням.
Ответ отредактирован автором 12-06-2020 13:26:02