Ситуація довкола карантину: роздуми і почуття

Доброго часу доби! Ситуація з вірусом і карантином пройшла першу хвилю нашої адаптаційної реакції. Тож, давайте поговоримо про все важливе в розміреному та сповільненому темпі, щоб встигати помічати деталі та не губити контакт із собою!

Я пропоную для обговорення, чотири теми:

• Що відбувається в світі?
• Що відбувається в Україні?
• Що відбувається в нашому місті?
• Що відбувається зі мною?

Що відбувається в світі?

Ми з вами - невід’ємна частина глобальних процесів… Ситуація з вірусом зобов’язує усвідомити це в повному об’ємі! Ніде сховатись – нам необхідно «дивитися в обличчя» своїм негативним очікуванням і страхам. Армагедон, захват агресивними інопланетними цивілізаціями, перемога зомбі – ось декілька свідомих і несвідомих очікувань людства. Якщо перевести символічні образи книг і кіно на сьогоднішні реалії – то зараз світ частково схожий на постапокаліптичне середовище: мало машин, більшість життєво-важливих установ зупинились, на вулиці де не де люди в масках… Світ ніби завмирає і уповільнюється… Хоча при цьому планетою ступає весна, з усіма її незворотними принадами і нестримною жагою до життя! Два процеси в одному просторі… Для чого це все? Сподіваюсь, колись, цей період можна буде назвати часом переоцінки і усвідомлень: нашої залежності один від одного, умовності кордонів, сили і вразливості нашої Планети, важливості теплих почуттів, взаємо підтримки та непереборної життєвої сили природи, частиною якої ми є!

Що відбувається в Україні?

Насправді, МИ з вами ще ті герої! На нашу долю випали непрості події та переживання, коли хвиля за хвилею, ми зустрічаємо нові випробовування: Майдан, Крим, війна, вибори і ось тепер вірус… Про що це все? Звичайно, все неоднозначно і має декілька пластів сприйняття. З одного боку, ми продовжуємо перебувати в хронічному стресі, який часто межує з можливостями нашої стресостійкості. З іншого, кожен з нас зустрічається з новими аспектами і якостями самого себе та тих людей, які знаходяться поряд.

Нагадаю, що відбувається з нами в стресовій ситуації. В момент небезпеки, психіка працює так, щоб забезпечити опору на тваринні, інстинктивні частини. Це означає, що перебуваючи під дією гормонів стресу, тут не буду вдаватись в деталі, ми з вами попадаєм в режим самозахисту: «Бий, біжи, завмри». Відтак, хтось з тривоги та страху агресує і нападає на інших: «Ви - …», «Вони-…», «Він -…» - сиплються звідусіль звинувачення. «Схопити хворих!» і влаштовуються праведні «хрестові походи» проти «можливо заражених»... Хтось - тікає і ховається, хапаючи гречку та туалетний папір, посилюючі уже реальну тривогу тих, хто за цим спостерігає… А хтось - замирає і ціпеніє з варіантом «мене це не стосується», «може мене не помітять»… Ми не обираємо стратегії, проте в наших силах знати про це, усвідомлювати та поступово, кожен в свій спосіб, виходити з них!

Сюди ж мені важливо додати декілька слів про генетичну пам'ять і так звані «травми поколінь». Так, Велика Вітчизняна, громадянська війна, розкуркулення і голодомор – лише деякі ноти в нашій трагічний історії. А що було до?.. Якщо в роду були подібні переживання – в ситуації паніки і страху - ми можемо несвідомо «випадати» туди і «тонути» в перешкалі емоцій. Тут в нагоді стає ясність, обізнаність та свідоме повернення в реальну ситуацію «тут і тепер»!

Що відбувається в нами?

З нами, відбувається все те саме, що з людьми всього світу… Страх і тривога стимулює вину і злість. Висока релігійність та низька психологічна культура - підсилює ці переживання… Далі, злість шукає виходу. А тут, «привіт» всім агресивним випадам: штурму квартири людини, чий родич захворів, звинуваченням у недбалості і тонам вірусного лайна в соціальних мережах…

Складається враження, що не так страшний реальний вірус, як його інформаційний аналог! В цьому місці ще раз і ще раз буду просити кожного, хто читає і відгукується – зупинити цей вірус на собі! Пам’ятати, що страх має особливість збільшуватись та заражати інших! Ви, певно, вже помітили, що в більшості сімей є людина (-и) - такий собі «діючий вулкан» (часто це представник більш старшого покоління), який з маніакальною силою концентрації накопичує токсичні новини (і тут не важливо реальні вони чи фейкові) і вважає за власний обов’язок перед близькими і знайомими «вивергати лаву токсинів» 24/7. Таку людину можна зрозуміти, вона відреаговує/ виливає те, що їй зайве на інших. Хоча така стратегія доволі сумнівна. Адже виливши свій негатив, вона на трішечки звільняється від нього, проте за пару хвилин знаходить нове джерело і знову наповнюється… Люди довкола заражаються і запускається новий безкінечний цикл самопобиття і самознущань...

Що відбувається зі мною?

Кризова ситуація, в якій ми всі опинились, впливає на всіх... І кожен з нас по-своєму на неї реагує. Якщо зосередитись на індивідуальному, особистісному рівні, перш за все нам важливо:

• Визнати ситуацію і знайти себе в ній;

• Чіткіше окреслити свої психологічні кордони і можливості;

• Оберігати себе і свій простір від надмірних викликів оточуючого світу;

• Якщо є натхнення, навести порядок: як внутрішній (емоційний стан, рівновага, робота з особистими страхами, пошук ресурсів, тощо) так і зовнішній (грітись поряд с теплими людьми та тримати кордони з агресивними й токсичними, навести лад в просторі де ми живемо і ділянках поряд (…);

• Обов’язково підтримувати контакт з тим, хто/що добавляє мені сил і радості. Імунітет – як наш основний захисник на сьогодні, працює коли ми піклуємся як про своє психологічне так і фізичне здоров’я! Відтак, чим складнішою є ситуація довкола – тим краще до себе потрібно ставитись!

• Свій варіант.

На завершення, хочеться побажати всім нам сил та ясного розуміння того, як допомогти собі, а вже потім – іншим) Бережіть себе!

 З повагою, психолог Альона Головіна

Опубликовано 2020-04-24 в 09:53