Психолог Володимир Анатолійович Тарасенко Запоріжжя лише онлайн

Доброго дня!
«Я дуже багато думаю про погані випадки по типу - напади, аварії, ситуації які можуть спровокувати загибель або каліцтво не тільки щодо мене а і до рідних і близьких.»;
Співчуваю Вам. Дійсно, турбота про близьких іноді переходить усі прийнятні межі. Тривозі, взагалі, важливо десь знайти "прописку", в чомусь втілитись. Ваше місце втілення - Ваші цінності. А які насправді у Вас стосунки з рідними і близькими? З чого вони складаються? Чим наповнюються?

«І якщо я щось планувала купити або вже купила в такф випадки я боюсь цим коритуваиись, ніби це спровокую ту погану думку про яку я подумала»;
У використанні способів самотужки впоратись з тривожністю саме до таких інструментів, зазвичай, і звертаються. Вони ніби дають відчуття контролю. До речі, хибне і не єфективне відчуття. Але у психіці немає інших інструментів, на жаль. Поки що...

«Це дуже заважає жити і дуже погане самопочуття після цього навіть бувають самогубські думки, бо як жити коли банально усього боїшся.»;
На мою думку, корені проблеми варто шукати десь тут. Йдеться про страх смерті. І не лише про нього. Щось у цьому житті Ви не ПРИЙМАТЕ(!) Оце головне.
Так що Ви не приймаєте? Розкрийте, будь ласка.

Ви по факту позбавлені можливості радіти ЖИТТЮ(!) Чому? Через що? Хто повпливав/посприяв унеможливленню формування у Вас позитивного ставлення до Світу, до власного буття?
Треба шукати відповіді в ранньому, тендітному періоді.
Не можу не спитати, які почуття виникає у відповідь на моє припущення?

Якою б була відповідь, якби я спитав - підтримки від кого бажає Ваша душа , знаходячись під тиском теперішніх думок?

Відредаговано автором 18-05-2024 14:16:58

Доброго ранку!
«ЧИ МОЖЕ БУТИ ПТСР ПІСЛЯ 2 РОКІВ З ТРАВМАТИЧНИХ ПОДІЙ?»;
Погоджуюсь з думкою колеги. Наслідки травми даються взнаки. Дуже боляче. Вони ніби зупиняють/гальмують життя. Пам'ять нав'язливо і неупинно повертається до жахливих, травмуючих подій, підіймаючи сильні почуття страху, відчаю, безпорадності і тому подібних.

«Повернулась з закордону в Київ»;
Ви зазначаєте, що повернулись з закордону в Україну. Хочу уточнити, як себе почували там, закордоном? З ким підтримували стосунки, з ким спілкувались? Можливо, чимось займались?

«Я через це не працюю, не хочу і не можу ні з ким спілкуватись.»;
Оскільки аж так тривога позначається на Ваших спроможностях і потребах, то стан можна, без перебільшення, вважати доволі складним, але не безнадійним.
Варто звернутись спочатку до лікаря психіатра. Він обов'язково допоможе, надасть доречні поради, за необхідності, призначить медикаментозне лікування. І от воно має забезпечити Вам плідну взаємодію з терапевтом, що лікує розлад/травму.

Ще треба відкинути сподівання, ніби можна подолати проблему самотужки. Вам потрібна ефективна допомога з боку професіоналів.

Сподіваюсь, поруч з Вами є близькі люди, які Вас підтримують, і в яких вистачить сили і бажання продовжувати це робити впродовж лікування.

Доброго дня!
«чому він це робив, чому він дозволив собі це робити з дитиною?»;
Якщо коротко - в нього були серйозні проблеми з психікою, можливо, хворобливе збочення за відсутності будь-яких скільки-небудь сформованих цінностей.

«І питання чи можливо взагалі позбутися почуття несправедливості, огиди, злості, недовіри, використаності, порожнечі, нікчемності, сорому, провини? Це взагалі можливо ''вилікувати''?»;
Впевнений, що в значній мірі з багатьох позначених Вами почуттів можна вийти. А деяких позбутись взагалі. В який спосіб? - за допомогою тривалої терапії травми.

Добрый день!
«Почему человеку с пограничным расстройством как у меня необходимо проходить психотерапию? »;
Заставить никто не сможет. А проходить ли терапию и как долго ее проходить с целью улучшения качества жизни - решать исключительно Вам(!)

«Беспокойство вызывают апатия и депрессия, в остальном справляюсь сам. »;
Насколько критично влияние апатии и депрессии? Чему они не дают пройзойти/осуществиться? На какие аспекты бытия особенно сильно влияют?
«в остальном справляюсь сам. »;
Не могли бы Вы раскрыть, что это значит "в остальном"?

«Без маски мне кажется я буду угрюмый, мало общительной, без настроения, агрессивной и спорливой»;
То есть, под маской прячется Ваше восприятие себя? А Вы на самом деле агрессивная и сварливая?
А насчет настроения - почему оно должно резко ухудшаться при выходе из дома? Бывает же, когда в настроении. Интересно. от чего зависит Ваше настроение?

«а ещё боюсь выглядеть глупой»;
Но Вы ведь себя такой не считаете, правда?
А кто Вам внушил, что Вы глупая? Когда это случилось?

Доброго ранку!
«Не можу зрозуміти це є його обовязком чи лише може бути за бажанням»;
Спробую за допомогою питань розширити поле міркувань. От уявимо собі, як може одна людина обіймати іншу через ОБОВ'ЯЗОК?!
Інша справа - щира цікавість, увага на грунті власного бажання. Ну так чи ні?

Загалом-то, роль батька (вітчима, якщо він нормальна людина) полягає в тому, аби
давати захист і забезпечувати сім'ю. Бути моральним авторитетом. А ще допомагати дитині зустрітись з подіями, фактами, переживання яких формуватиме її власні орієнтири і переконання...
Вважаю, про це варто говорити з чоловіком. Говорити з повагою, обережно і виважено. Про свої думки і почуття. Про своє бачення і свої бажання.

«Я задумалась над чим не мав би мій теперішній чоловік старатись знайти підхід до дитини.»;
Мав би, бо він дорослий. Але не під тиском.

«дитина дуже ревнива і хоче,щоб ми жили лише разом.»;
Цікаво, якою була Ваша реакція?

«Декілька місяців тому на фоні ігнорування чоловіка в її сторону - донька сказала, що була б рада,якщо б він більше не приходив»;
Нічого дивного. Між ними відбувається конфронтація і несприйняття одне одним. І тут мова може йти не про підлаштування чоловіка під дочку чи навпаки. А про здатність усвідомити дорослим чоловіком особливості характеру і реагування дочки на появу в сім'ї фактично чужої для неї людини. Тому потрібна його здатність і добра волі йти цим шляхом.

Відредаговано автором 16-05-2024 09:54:26

Доброе утро, Мария!
«Я переживаю страх, застенчиво тьху перед тем как выйти на улицу! »;
Понимаю Вас и сожалею, что приходится переживать страх и напряжение. У этого феномена наверняка есть причины. Когда-то он сформировался и продолжает Вас преследовать по сей день.
Может, припомните, с чего все началось?

«Я не пойму как это быть самой собой?»;
Это значит быть СВОБОДНОЙ внутри, то есть без страха и сомнений в себе(!) Это значит быть уверенной в себе и уверенной в том, что имеете право проявлять все свои чувства и мысли.
Но у Вас, видимо, НЕ БЫЛО такого в опыте. Зато, вероятно, было много противоположного - критики, давления, осуждения и тому подобного.

«То есть я понимаю что надеваю улыбку... »;
Ваша маска для чего-то хорошего Вам служит. Интересно - для чего?
От чего спасает?
Вот в этой потребносты НОСИТЬ маску и стоит, имхо, искать ключ к разрешению проблемы. А давайте предствим, Вы маской не пользуетесь, что будете чувствовать и как себя вести?

Відредаговано автором 16-05-2024 09:36:17

Здравствуйте, Serafima!
«Как думаете нормально ли он это переживет?»;
Думаю, оправдано постепенно менять привычку ребенка «засыпает только с грудью»; То есть быть рядом с ним, но от груди во время засыпания отлучать.

«хочу первый раз оставить ребенка на сутки с мужем. »;
Есть какая-то острая необходимость в таком шаге?

«Как подготовить ребенка к этому ?»;
Мои соображения на этот счет в ответе на первый вопрос.
Если вести речь о подготовке, то, скорее, уместно подумать о готовности мужа. Кстати, как он воспринимает Вашу идею? Насколько он умелый папа?

Відредаговано автором 15-05-2024 12:08:04

Здравствуйте, Андрей!
«Как перестать испытывать сомнения в своих решениях?»;
Если ставите вопрос таким образом, чтобы полностью отказаться от сомнений, то этот подход мне представляется ошибочным. Здоровая доля сомнений человеку нужна. Она помогает принять правильное решение, взвесив разные аспекты и нюансы.
Отсюда вопрос может быть сформулирован иначе - как мне дорастить уверенность в себе? Как утвердиться в способности идти на оправданный риск?

«я привык все взвешенно обдумывать»;
Все обдумывать не равно во всем сомневаться(!)
У Вас же, очевидно, процесс обдумывания в значительной мере направлен на ПОИСК причин для сомнений(!) Бессознательно, конечно. Так на сегодня устроена и функционирует Ваша психика. Она не может по-другому. Пока не может...
А на рациональном уровне все логично, мол, я продумываю детали, взвешиваю все "за" и "против"и так далее.

«И касается это разных сфер жизни»;
«Также страх потерять средства от неправильного решения, но это вторично»;
Приведенные Вами примеры позволяют предположить наличие у Вас некой повышенной тревожности. Которая, скорее всего, является следствием раннего опыта, когда в трудных ситуациях не получали адекватной и своевременной поддержки от значимых близких - родителей, прежде всего. Поэтому сложилось представление о себе типа "могу не справиться", "у меня не получится" и так далее. Припоминаете, было ли что-то похожее?

«Мешает это моё свойство, я привык все взвешенно обдумывать, но при этом все равно не удаётся избавиться от сомнений.»;
Относительно Вашей привычной модели можно сказать следующее. В ней превалируют раздумья в ущерб действию. Когда условная норма раздумий превышается (в ней, кстати, сгорает энергия для действий), Вы как бы сдуваетесь.

Как решить проблему? Как себе помочь?
Для этого нужно обратиться индивидуально к выбранному специалисту и пройти с ним путь, начиная с исследования этой особенности и до обретения уверенности в себе. Возможно, понадобится перепроживание травмирующих ситуаций прошлого.
Вы будете получать адекватный отклик и вполне конкретные рекомендации для самостоятельных действий. Со временем научитесь свои решения уважать.

Готовы рискнуть или начнете сомневаться?

Відредаговано автором 15-05-2024 12:01:49

Доброе утро, Вера!
«КАК ПЕРЕСТАТЬ ПИТЬ АЛКОГОЛЬ»;
Ваше имя, Вера, Вам в помощь - бросить пить алкоголь нужно с ВЕРОЙ в то, что сможете(!) Это первое.

Второе. Честно себе ответить, ЗАЧЕМ бросить?
Вы сделали пробу ответа на этот вопрос. Вот она Ваша версия -«Хочеться внутренне стать той «знающей себе цену женщиной»»; Однако раскрытие мне показалось суженным до крайности - «на которую муж смотрит как кот на масло»;
Так и хочется спросить - и это ВСЕ??? Чтобы стать обьектом вожделения для мужа???
А где здесь Вы? Где Ваши ценности и интересы? Где про жизнь, насыщенную творчеством, встречами, раскрытием своих дарований и талантов, про путь, ведущий к целям и реализации мечтаний? Где все это?

«когда пью то теряю долю привлекаткльности перед мужем»;
Похоже, Вы для этого и пьете - чтобы потерять привлекательность в его глазах... И тем самым наказываете его. И себя, кстати. А есть ли основания таким обнуляющим способом решать проблемы?

Уверен, что при трезвом, то есть здравом и обьективном взгляде на происходящее между Вами и мужем, можно найти более констурктивные подходы.

Чувствуете ли желание попробовать? Алкоголь во всей истории не так уж и важен.

Відредаговано автором 15-05-2024 10:03:32

«Ну от і все, стосунки майже закінчилися.»;
Співчуваю Вам. При цьому спробуйте впустити в себе думку, що закінчилась одна історія, але не Ваше життя. Воно триватиме далі.
А те, що стосунки припиняються, - річ доволі типова для людей, адже не всі люди один одному підходять.
Тому потрібно прожити усі почуття, пов'язані з розставанням, попрощатись зі сподіваннями ... і асимілювати досвід, щоби краще розуміти себе і бачити майбутнього партнера об'єктивно.

«Я розчавлена.»;
Сподіваюсь, цей стан скоро мине. Варто шукати і зрештою знайти в собі опору, не дати розтанути почуттю самоцінності.

«Единственное, он хочет секс втроём, а я не могу сказать, что я прям за.»;
Пойдете на поводу у своих страхов «не хочу ,чтобы был крах отношений на этом фоне»;, не у мужчины, потом возненавидите себя. За самопредательство. Свои ценности - это свои ценности. Их нельзя ставить на кон в любом случае.

«Но в какой-то момент так расстроилась, что согласилась. Теперь он против , потому что понимает , что мне это некомфортно.»;
Парень, похоже, внимательный и чувствительный. Иногда идти на поводу у своих фантазий оказывается губительно - как для себя, так и для отношений.

Доброго ранку!
«Чи варто прожовжувати стосунки,які тебе не влаштовують іноді але ти обожнюєш і встрачаєш голову по людині,дуже до неї прив'язаний і постійно хочеш її уваги,»;
В цьому описі власних почуттів і думок Ви розкрили притаманний Вам механізм побудови близькості. З великою вірогідністю його можна назвати ЗАЛЕЖНИМ. Він свідчить про слабкість Вашого Я, про бажання отримувати нескінчену увагу до себе як підтвердження Вашої цінності.

Тобто за допомогою відносин люди такого типу закривають дефіцит уваги і самоповаги, який сформувався в період дитинтства. Їм не вистачає упевненості в собі, здатності бути цікавим для самого себе, уміння конструктивно обходитись з власними емоціями. Коротше качужи, бути самодостатнім(!)

Тому відповідь на питання,«Як діяти?»; виглядає приблизно так - дорощувати свою особистість, набувати досвіду опори на себе. Помічником і провідником на цьому шляху може бути психолог.

Відредаговано автором 14-05-2024 10:16:33

Доброго ранку!
«Як реалізовувати потребу виговоритись, без почуття провини (це не прямі конфлікти якісь, і не шукаю з подругою рішень, це більше про випустити емоції, отримати підтримку зі сторони)»;
Приєднуюсь до думок колег. Проблема є. Вона не така проста, бо має кілька вимірів. Однак це не перешкода, аби її нарешті вирішити.

В який спосіб?
За рахунок чого?

На мою думку, головне - розвивати навичку УСВІДОМЛЕННЯ свого життя в цілому(!) Йдеться про сценарій стосунків в родині, про цінності і принципи, якими користуєтесь задля задоволення власних потреб.

От, наприклад, щирі розмови з подругою. Для мене це нормально - ділитись емоціями з близькими за світоглядом людьми. Проте варто усвідомлювати - чим саме ділитись, в якому об'ємі і до якої міри.

Друге. Також варто усвідомлювати, як виникають «сильні емоції (обурення, злість, роздратування) що пов'язані з сім'єю»;. Які розбіжності і суперечки тому слугують? Чи можна їх вирішувати конструктивно або зовсім унеможливлювати, розвиваючи стосунки і роблячи їх більш відкритими та психологічно здоровими, де є взаємна повага і бажання слухати одне одного?

Щодо вини - то окрема тема. У Вашому випадку вона, ймовірно, вигадана. Тобто не реальна, а уявна. Однак все одно завдає емоційного дискомфорту, адже походить з моделі Вашого виховання і прищеплених цінностей, що можна, а чого краще уникати.

Як висновок. Раджу обрати психолога і розібратись в ситуації комплексно, бо частковий підхід принципово проблему не вирішить.

Відредаговано автором 14-05-2024 10:03:14

Доброе утро!
«НОРМАЛЬНО ЛИ ЭТО, БЫТЬ ПСИХОПАТОМ?»;
Вас волнует вопрос нормальности и это нормально.
Но я бы ставил вопрос в иной плоскости - в чем проявляется Ваша предположительно психопатия/социопатия на поведенческом уровне?
Чему хорошему для Вас служит?
Чему мешает?

«Интересно узнать, это нормально же, и это как характер, или же это какое-то заболевание психическое? »;
Тут лучше по верхушкам не скакать. Толку будет мало. Оптимально обратиться к специалисту и получить квалифицированное заключение или мнение об особенностях Вашей личности.

Відредаговано автором 14-05-2024 09:40:50