Чому «просто відпусти» не працює: самогазлайтинг та внутрішній конфлікт

Сила внутрішнього діалогу

Пару днів назад після непростої київської ночі я вийшла на ранню прогулянку з нашим собакою. Чи варто казати, що я ледве пленталась на повідці за Жакомо.

Назустріч мені випурхнула сусідка і гучно, гарно модульованим голосом майже проспівала: "Як ти?!" Я відповіла без особливого ентузиазму: "Ну так собі". Вона вигукнула, продовжуючи свій енергійний шлях: "Все залежить від нас!", радісно так чи що. "Я так не думаю", — відповіла я її спині, дратуючись. Ну серйозно, коли по Києву летить балістика, ти реально віриш в те, що від тебе в цей момент щось залежить?...

Що таке самогазлайтинг і чому кліше не працюють

Але я задумалась, як часто можна почути подібне:

• Все залежить від нас!
• Будь цілісним!
• Полюби себе!
• Полюби своє тіло!
• Просто відпусти!
• Треба вміти прощати!

Частіше я чую подібне у людських зверненнях до самих себе, такі прояви внутрішнього діалогу. Чесно кажучи, по суті — це самогазлайтинг, тобто ігнорування внутрішньої реальності.

Бо якщо людина не любить себе, або не прощає, або не може відпустити щось, або втомлена і навіть виснажена, то за цим — довга особиста історія, серія виборів, досвід стосунків, певні сформовані часом і багато чим іншим можливості і обмеження. І всю цю історію треба дослідити, розплутати, це кусок роботи, а не "просто відпусти, прости", "просто полюби себе". Звучить гарно, а по факту ніяк не відповідає на питання: "як я в цій точці опинився і що з цим робити".

Наслідки заперечення власних емоцій

Якщо ми заперечуємо реальність, що би хороше ми не декларували, ми створюємо внутрішній конфлікт: є факти, є певне моє сприйняття ситуації, але я вимагаю від себе це не зауважувати: все добре, все залежить від нас, будь сильним, відпусти, прости тощо.

І не важливо, як і до чого прекрасного закликаю я себе, важливо те, що це прояв неприйняття власних реакцій, нелюбові. Не кажучи вже про наслідки: від виснаження до психозу.

Звідки береться суворе ставлення до себе

Часто, та не обов'язково, це спосіб рефлекторно, але зовсім не рефлексивно відтворити той спосіб обходження з собою, якому нас навчили колись важливі нам люди: вимоги без підтримки, поради без врахування того, що насправді потрібно...

Звісно, в дорослому житті кожен справляється з реальністю, як може, в свій найкращий спосіб. Якщо хочете розібратись із своїми важливими темами, запрошую.