It's ok to be broken

Я ненавиджу гасло - "Що не вбиває нас, то робить сильнішими", з дитинства не розуміла сенсу. Мені казали: "ну ось ти зламаєш ногу і кістка потім стане міцнішою". Ще одна дурня яку я можу спростувати заняттями спортом та відчуттям приближення дощу. На своїй шкурі я відчула як ця кістка стає "сильнішою". До того ж: як те, що мене глибоко ранить, фізично чи психологічно, зробить мене сильнішим?  Хіба що менш чуттєвим до болю, навчить мене відокремлюватись, стати немов стіна. Стіна, що не відчуває, що дуже міцно стоїть, щоб її не сверлило, щоб в неї не колотили, вона стоїть безмовно та виконує свої функції. Але в ній немає життя.
Іноді труднощі занадто великі, щоб винести з цього якийсь урок. Ця фраза одночасно може бути як і заспокоююча (тут важливо зрозуміти для кого) так нищівна по своєму сенсу.

Кожен з нас настільки індивідуальний, що ніхто не знає де буде та межа, за якою людина опустить руки. І саме в періоди труднощів особисто я не бачу сенсу в цій фразі. Звідки ти можеш знати? Може саме це мене і вб’є (метафорично).

Також ці слова, з моєї точки зору, робить бар’єр між людьми, не вникаючи в суть труднощів іншої людини, ми можемо викинуту цю фразу, щиро віруючи що це може допомогти зрозуміти іншому, що будь-яку ситуацію можна вирішити. Але тим самим ми можемо наражати на почуття провини. Отже всі якось справляються, а я розкис. Чому всі такі сильні, а я не можу справитися?

Мені згадується прекрасна книга Елеонор Портер «Поліанна», де дівчинка шукала щось хороше навіть в дуже складних життєвих ситуаціях. Вона розуміла та не знецінювала труднощі через які проходить людина, вона уважно вислуховувала, вивчала ситуацію, а потім пропонувала гру – чому ти можеш порадіти в цих умовах.
Я гадаю це кращий спосіб підтримати людину. І це не просте – а в Африці діти голодують, ні, це складний творчих шлях де ви разом (чи на самоті) вивчаєте, що може повеселити вас, в чому ви можете знайти для себе сили.

Важливо пам’ятати, що бути зламаним це нормально, саме наш життєвий досвід та як ми дивимося на речі робить нас унікальними, тож ваша «зламаність» це неповторно та в деякому сенсі навіть прекрасно.