Страхи, тривоги, фобії

Мне тяжело понятно себя.Хочу найти свое \"я\",но не могу.Каждый день другая.Мне тяжело отпускать людей. Кажется ,как будто все мне чего-то должны.Меня очень обижает поведение людей,и я очень ранимая,легко может обидеть слово \"понятно\".Мне кажется,что человеку все равно на меня,что я не такая,как надо.Очень боюсь быть одной,особенно вечером.Мне постоянно нужно с кем-то говорить.Все равно о чем говрить,но главное,чтобы я чуствовала то, что я не одинокая. Я начал наносить себе вред.У меня повечерам чуство тревоги и адреналина,таое чуствую,будто схожу с ума.Даже сейчас я не понимаю,это я пишу?

З початком війни я дуже змінилася почала якось не правильно реагувати на якісь дрібниці сказати прямо чіплятися до кожної незрозумілої ситуації.Навіть у відносинах з хлопцем з яким я уже тривалий час почалися сварки та образи можливо в дечому виновата і я але я не можу здержувати свої незрозумілі емоції.Дуже часто почала нервувати через дрібниці.Чесно я інколи себе не впізнаю.

В моєму дитинстві тато мало проявляв до мене уваги так як був на заробітках. Зараз я в стосунках 4 роки . Я дуже контролюю його. В мене нездорова ревність ревную до кожної яка з ним просто заговорить або він просто на неї подивиться.. Коли його немає мені сумно щось давить в грудях ніби мені одиноко. Коли він зі мною мені добре. На днях в нього помер родич і мама його всячиськи підтримувала а мене це злило бо він мені мало приділяв уваги . Не подобається коли він просто спілкується з сестрою .Самій мені важко спати без нього . Важко коли він не поруч . На роботу я не ходжу і боюсь ходити. Я не впевнена в собі . Чи справлюсь я . Боюсь виходити з зони комфорту але заробляти хочу . Боюсь не справитись . Що мені робити підкажіть будь ласка