Психологиня Яна Дмитрівна Кузик Чернівці лише онлайн

Доброго дня. Знаєте, хочеться одразу відмітити, що якщо Ви переймаєтесь питанням своїх "поганих" вчинків, Ваша совість на місці. Ви її не втратили. І тут скоріше варто аналізувати Ваше почуття провини стосовно тих вчинків.

І хоча я не знаю вчинків, про які Ви пишите, часто ми робимо щось "погане" не тому що хочемо саме цього, але така дія є єдиним доступним на той момент варіантом, є тим, чим ми можемо захиститись, відстояти себе. І тут не про правильність чи ні, а про внутрішню вимушену необхідність. Тому, замість того щоб думати, що Ви вчинили безсовісно, можна подумати а чи в тій ситуації і тому стані - могли б Ви вчинити інакше? З тим досвідом та силами які були.
Звісно, це не виправляє скоєного стосовно інших людей, але важливо розуміти чим були викликані ті чи інші дії та як навчитись нині діяти по іншому. Діяти відповідно до себе і щоб відчувати в цьому впевненість та право.

Звісно, краще пропрацювати це індивідуально з терапевтом, але якщо б Ви могли описати ситуації самі, то можливо зовнішній погляд на них тут зможе і для Вас прояснити щось

«Вопрос мой в том, что есть ли смысл это терпеть»; - на это только Вы можете ответить.

Здравствуйте. В таких ситуациях сложно выделять правых и не правых, так как у всего есть разные стороны и только Вы можете решить готовы ли терпеть такое, готовы ли позволять к себе такое отношение, что Вы получаете в замен?

«Возможно мне стоит как-то помочь ему и исправить?»; - как Вы себе это представляете? Менять другого человека неблагодарная и бессмысленная работа. Пока он не поймет и не решит сам, что нужно по другому ВЫ не повлияете.
Но можете рассказывать ему о своих переживаниях, делиться ими и просить поддержки, но не в форме претензий и недовольства, а как душевный разговор, где каждый говорит о себе.

Здравствуйте. Сложно сказать про этот "предворительный диагноз нарцисса" но человек не умеет обходится со своими эмоциями, не умеет управлять гневом и своими словами. К тому же, скорее всего такая форма общения для него нормативна, в ряду его опыта.

По поводу разбираться - Вы можете только разобраться в том, готовы ли мириться с таким отношением или нет. Опять же, если после первого разговора о том, что Вам такая манера не нравиться было просветление, Вы можете продолжать говорить с ним. Выстраивать границы, что "со мной так нельзя разговаривать".
Но результат по большей мере зависит от партнера. Потому что ругаться можно по разному.

И по поводу Вашей виноватости - если в наличии конфликта и спора правда виноваты оба, то в том какую форму выражения своей злости выбирает Ваш мужчина виноват только он. Насколько бы Вы не злили его, не соглашались или что-то еще - это его выбор, как на Вас реагировать.
Так же, как и Ваш выбор как проявлять в спорах себя. Этот элемент с царапаньем рук - проявляя физическое насилие в спорах Вы только больше легализируете унижение и обесценивание друг друга. Бить или царапать человека такое же и даже большее неуважение и оскорбление, чем матерные слова.

Доброго дня. Чи були за останні 3-4 місяці особливо складні для Вас ситуації чи події? МОжливо сам період був дуже виснажливий?

Чи ділились своїм станом з кимось старше? Чи можете поділитись з батьками або шкільким психологом?

Доброго дня. А для чого Вам виясняти тип прихильності?
Взагалі, відчуваю багато співчуття до Вашої ситуації, це певне дійсно дуже не просто.
Але навіть з біглого огляду, ситуація залежить не тільки від типу прихильності, проблеми про які Ви пишете - це не проблеми виключно взаємодії.
Контакти з іншими так, але ще й довіра до світу, самоцінність, самооцінка, соціальна тривога, страх та невдоволенність, страх покинутості і відкинутості. І це все дуже не просто, тут необхідна глибока, різнопланова робота з терапевтом

Доброго дня. Згодна з колегою вище, і цікавить на основі чого такі судження? Якщо у Вас вже була робота із терапевтом який власне про це і заявив, то можливо варто продовжити роботу, якщо Вам складно з цим.

І в цьому необхідна Ваша спільна робота з батьками, адже по віку вказаному, нажаль, самостійно звертатись до психолога та вирішувати це, Ви не можете( Чи можете Ви говорити про свій стан та переживання з батьками?

Якщо жоден з варіантів не доступний, для кращого розуміння та можливо мікрорегуляції свого стану - пошукайте літературу, яка зможе допомогти у проясненні та регуляції стану.

Доброго дня.
Ревнощі це завжди тільки проблема тих, хто їх відчуває. І щоб нормалізувати їх, потрібно працювати над собою.
Так само як і з страхом, про який Ви говорите. Нажаль, ці явища насправді не залежать від поведінки партнера.
Це варто пропрацьовувати у індивідуальній терапії

Здравствуйте. Сочувствую Вашим переживания и что Вам пришлось пережить много тяжелых и неприятных ситуаций.
И хочется сразу сказать, что очень жестоко говорить о себе так, как Вы говорит: про портить все, вину в себе, что Вы не заслуживаете счастья. В конфликтах правда виноваты оба партнера, но степень и тип этой вины разные. И я говорю только о конфликтах которые словесные и возникают по поводу чего-то.
А то, что Вы терпите в свою сторону - не конфликт, а психологическое насилие. И Вашей вины тут нет!

По поводу же решения...сложно понять динамику всех Ваших отношений через эти сообщения.
Но чего Вы бы хотели? Улучшить их? "Улучшить" партнера? Или помочь в обрывании этих отношений?

Доброго дня.

Напевне, Вам дуже важко справлятись з цими переживаннями. І хотілось би якось полегшити чи допомогти Вам з цим, але в такому форматі - не уявляю це можливим.

Ви вже наважились звернутись тут за підтримкю і допомогою, і якщо у Вас є на це ресурси і сили, краще опрацьовувати це індивідуально з терапевтом.
На кожен з пунктів можна декілька листів написати, але наскільки це ефективно.
Бажаю Вам сил і наснаги!

Доброго дня.
Знаєте, чую про Ваші хвилювання тут, але хочеться все таки внести трішки прояснення.

«він втомлений,постійно на роботі,сексу уникає.Але на порно час є»; - мастурбація і повноцінний секс потребують різних сил. Ви самі кажете, що помічаєте сильну втому хлопця - і зниження сексуального бажання - нормальний наслідок виснаження. КРім того, на це впливає ще безліч факторів. МОжливо поцікавтесь, чи достатньо від відпочиває, чи все в нього добре, як його стан?

«Але на порно час є»; - іноді, особливо для чоловіків, мастурбація не пов'язана із бажанням саме сексу, вона може мати нав*язливий характер звички - для зняття напруги, для розслаблення в тому числі. І це не означає, що Ви йому не подобаєтесь чи він не хоче Вас.

«,чи може це бути посилом на те що я йому вже не подобаюсь.»; - запитайте у нього. Це вірніша відповідь буде.

Взагалі, описане мною вище може і не відповідати реальності Вашого хлопця, оскільки це більш загальні речі, які часто спостерігаються на практиці. Але можна і їх перевірити. Якщо є інша причина, краще намагатись спокійно її дізнатись у хлопця. Відверто і без осуду, за те як він поводиться зараз

Доброго дня. Власне, а яке у Вас питання для вирішення?
Чому хлопець так робить? Як зменшити вплив цього на стосунки? Чи можливо інше?

«він це засуджує не тому що йому не подобається, а просто аби мене засудити»;
А як Ви це визначили? Хлопець сам зізнався, що хоче принизити Вас і осуджує ?

Це проявляється тільки коли Ви чимось ділитесь? Чи відчуваєте осуд від нього і в інші моменти? Чи можливо спостерігаєте якісь ще негативні реакції у Вашу сторону?

Доброго дня.
Співчуваю Вашому стану, депресія і нервові зриви це дуже серйозно і не просто, тому краще пропарцьовувати ці проблеми із спеціалістом індивідуально.

Але якщо хочете отримати тут допомогу, то можете розказати більше?

- Як довго у Вас стан, що називаєте депресією? Який він?
- "Проблеми з чоловіком" - що маєте на увазі? В яких сферах? В чому відчуваєте себе залежною від нього?
- Гнів, про який пишете - на кого чи на що? Що з ним не так для Вас?
- Нервові зриви - як давно? Як проходять? Тільки за дитину? Що спонукає Вас до такої реакції?

Це мінімум питань які виникають, але прийнамні дозволять побачити Вашу ситуацію

Доброго дня. Скажіть, чи прослідковували такий негатив у сина до всіх домашніх завдань чи можливо якісь окремі предмети? Чи питали у нього, чому не хоче виконувати? Можливо є якісь проблеми у школі, з однокласниками чи вчителями? Це теж зачасту впливає на ставлення дітей такого віку до д/з.

Також, хочу зауважити, що попри Ваш хороший мотив, сидіння та такий контроль над виконанням можуть тільки викликати у сина більше напруги і відторгнення, що може погіршити не тільки справу із домашнім завданням і навчанням, але і стосунки з Вами.

З приводу мотивації, це правильний ніби підхід, як і прогулянки, але чи впевнені Ви, що це для Вашого сина виглядає як мотивація, а не шантаж?

І з приводу криків, розумію, що так виливається Ваш відчай та бажання зробити для нього як краще, але в такому віці дитина не здатна провести ці паралелі та послідовності, тому для нього Ваш крик - це просто крик. Негативний та важкий.
Можливо спробуйте пояснити йому, чому Ви саме так переймаєтесь його д/з і ще те, навіщо робити домашні завдання. Пояснити саме причину і необхідність для нього, а не просто те що це "треба".

Здравствуйте. Действительно сложно только по этим словам определить.

Такую реакцию наблюдали у себя впервые? Или была похожая но на другие вещи?

И опять же, отвращение - на что оно было похоже?
Какое у Вас раньше было отношение к деньгам, финансам?

«Співмешканець говорить,що знає як погано до нього налаштована сімя колишньої,хоча рік назад колишня виставляла фото з ним та дітьми.Я так розумію,що він не розірвав стосунки з колишньою і на даний час просто боїться розлучатися,бо колиишня мабуть насправді і не колишня»;

Так, Ваші такі здогадки не варто виключати.
Але цікаво ще - ну, буде скандал і що? При розлученні часто бувають проблеми з поділом майна. Хіба він не знав цього раніше? Чи може для нього насправді скандал про щось інше? Дружина образиться? Її сім*я образиться? Чому його це хвилює?
Звісно всі ці розбирательства не дуже приємні, але якщо за цим стоїть щось важлве для нас, то ми на ці труднощі йдемо. Ви самі писали про розлучення, тому думаю якісь труднощі прежили і самі.

Тому якщо він не готовий на "скандал" і складнощі, Ви маєте запитати себе - чи готові Ви залишати все як є? Чи цього для Вас достатньо?