Психологиня Яна Дмитрівна Кузик Чернівці лише онлайн

Здравствуйте. Могли бы Вы еще раз сформулировать - как я могу Вам тут помочь? Что бы Вы хотели получить?

И так же, есть пара уточняющих вопросов.
«МОЙ ПАРЕНЬ МАСТУРБИРУЕТ В ОТНОШЕНИЯХ»; - и как поняла, проблема в том что на порно, а не Ваши фото.
Что именно в этом так расстраивает Вас? Как Вы видите ситуацию с этим в идеале? Доверяете ли словам парня о том, почему он пользуется дополнительным контентом?

Доброго дня, Anna.

Щиро співчуваю, що Вам довелось пережити такий складний досвід, в юному віці. І дуже добре, що Ви піднімаєте тему власної образи на матір і хочете для себе кращого - позбутись її. Робота з образою необхідний і при цьому доволі великий крок, який здійснювати самотужки складно. Тому для цього рекомендувала б Вам звернутись до терапевтапсихолога, щоб мати в цьому супровід.
Але принаймні почати самостійно можна з того, щоб подивитись - а чи виражали Ви колись матері ці образи? Чи знає вона, що образила і ранила Вас?

Доброго дня. Можу тільки уявити як складно Вам зараз приходиться. Ви здійснюєте таку велику працю з постійним напруженням і виснаженням. Чи правильно я розумію, що Ви доглядаєте за побутом і дітьми вже більше 4 років? Чи були у Вас перерви?

З таким режимом і стількома навантеженнями - не дивно, що Ви так себе почуваєте, і при цьому все ще справляєтесь. Вам однозначно необхідний відпочинок, якісний і тривалий.
Не можу сказати однозначно, чи депресія у Вас нині, але її розвиток можливий.

Як Ви могли б покращити свої умови? Чи говорили з чоловіком про свій стан? Чи помічає Він як Ви? Чи могли б делегувати йому частину Ваших справ? Чи поговорити, щоб знайти когось хто міг би Вам допомагати?

Особливо важливо для початку відновити трішки Ваші сили. Це обов*язково збільшити кількість сну. З таким режимом як Ви описуєте, це здійснює величезну шкоду організму, в тому числі Вашим силам, настрою, психічним процесам і емоціям. Чи є можливість у Вас отримати собі заслужений триваліший сон?

Доброго дня)

«тулиться до нас: то гостинці частенько з-за кордону передає; то каже своєму братові (тобто моєму чоловікові): купуй машину, що тобі сподобалася, а я допоможу з грішми (позичу)...»; - а що в цих та інших прикладах відчувається і спрйимається Вами як порушення кордону? Що саме в цьому дратує? Чи завжди була такою поведінка сестри?

«А так, буду відверта: мене вона дратує! »; - дуже добре і важливо, що Ви ясна у своїх почуттях. І попри дні коли все добре чітко розуміє своє ставлення. Наступний крок тоді зрозуміти, а що в ній так дратує??
Яка поведінка від неї була б для Вас задовільна? Чи думали про це?

«Можливо, я ревную (у мене теж є рідна сестра, але стосунки з нею не дуже теплі)...»; - а що Вас наштовхує на таку думку? Між ними є щось схоже? Чи між Вами і сестрою чоловіка?

«змінити інших людей я не можу. Вихід - працювати над собою.»; - і тут теж Ви дуже праві) Немає об*єктивних причин щоб щось дратувало чи ні, є тільки більш чи менш зрозумілі. І якщо щось у ній викликає у Вас таку реакцію вже тривалий час, то тут дійсно скоріше про Вас. І це має місце, от тільки б не приносило Вам дискомфорту - а якщо Ви тут пишете, значить це так.

І ще з приводу кордонів сім*ї. Порушити кордони можна там де вони є, якщо вони не виставлені і не означені, інші можуть просто не здогадуватись і не знати про цю межу. Бо для них вона далі чи значно ширша. Тому це можна наприклад обговорити. Але для початку зрозуміти де саме Ви ці межі бачите.

Здравствуйте)

Смотрите, стоит понимать а какого рода эти сомнения? Как они ощущаются? Это размышление или что-то неприятное и тревожное?

Как и когда Вы поняли свою ориентацию? На что опираетесь в ее понимании?
Возможно, что просто само Ваше однозначное утверждение своей ориентации не до конца верно, и ранее Вы не сталкивались с людьми которые бы цепляли. Я имею введу, что возможно Ваша ориентация не находится только на одной из сторон, что вызывает влечение к обоим полам. А если Вы думали иначе - то это может вызывать сомнения.
Рассматривали ли такой вариант?

"дитина дуже ревнива і хоче,щоб ми жили лише разом. " - якби це не було складно, це нормально. Я не знаю як було у Вас із батьком дитини, але в її житті, де все було зрозуміле і чітке з*являється хтось чужий, і забирає Вас, вільне місце, час, і т.д. Якщо тим паче, появлявся цей чоловік не поступово в житті дитини. Це у Вас з ним стосунки, у неї з ним відносини так і не сформувались. Її ревнощі природні. І тому важливо готувати дитину до появи нового члена сім*ї, допомгати їм зближуватись, нагадувати, що Ви не станете відноситись до неї інакше чи гірше. Тим паче від дитини був ще менший, але і зараз вона ще маленька. і це теж стресс. Зараз ці кроки вже мало допоможуть, краще пропрацювати і отримати рекомендації психолога по тому які у Вас зараз стосунки саме і як це виправляти. (для чітких рекомендацій Вам мені, наприклад, треба знати про Вас і дитину і чоловіка більше. в тексті це складно).


Декілька місяців тому на фоні ігнорування чоловіка в її сторону - так і не дивно, чому вона не хоче його приходу. В неїї немає причин його чекати, чи хотіти знайомитись з ним.
Не відповідальність дитини тут у налагодженні стосунків. Не вона має пробувати спілкуватись чи добре ставитись. Почати це маєте Ви і чоловік.

Доброго дня.

«Не можу зрозуміти це є його обовязком чи лише може бути за бажанням»; - тут можна говорити про Ваші з ним плани на майбутнє(якщо не одружені) і про те як це мало б бути і т.д. Але саме важливе - як Ви вважаєте має бути? Для Вас нормально і комофртно, що коханий чоловік і дитина не спілкуються?

Якщо зараз дитині 9, то чим старше вона ставатиме, тим складніше буде встановити дійсно близький стосунок, тим паче дитина стане підлітком скоро. То тут цікаво, як це було раніше? Коли цей чоловік з*явився?
ЧИ говорили Ви з дитиною про це? Ким він буде, для неї, які у них ролі одне для одного? І чи говорили в тому числі з чоловіком. Це ж таки доволі важливий процес.

Корисно було б уточнити напрямку ставлення їх одне до одного, Ви можете з кожним поговорити і вже виходячи з цього робити висновки. Чи потрібне їм інакше спілкування, чи можливо воно взагалі. Якщо для Вас важливі близькі і теплі стосунки у сім*ї, здійснювати міри по налагодженню стосунків між чоловіком і дитиною, але плавно і комфортно для всіх. Оосбливо будьте уважні спілкуючись із дитиною, не допускайте нав*язування своєї думки і серйозно сприймайте її слова.

Здравствуйте.

«Как перестать испытывать сомнения в своих решениях?»; - ставя вопрос для себя таким образом, можно сформировать для себя только дополнительный тупик. Ведь полностью - никак.
Сомнения это нормальный и более того, необходимый этап и инструмент в принятии решений Важна только степень сомнений и их количество.

Сомнения в себе, в своих решениях чаще всего основываются на недоверии к себе, неуверенности в себе, неумении или невозможности на себя опереться. Сомнения же тоже бывают разные, но с Ваших слов они опираются не на риски или последствия а на сам сделанный Вами выбор.

И сбалансировать это возможно проработав именно уверенность и доверие к себе, можно посмотреть какого рода сомнения и какие в них особенности, что бы для начала научится справляться с ними технически, то есть уменьшить нагрузку от сомнений и неприятные переживания, а после и вовсе использовать их там где Вам необходимо обдумать, а не бороться с ними постоянно. Поэтому, эффективно будет провести пару встреч с психологом что бы эти моменты качественно улучшить для себя

Здравствуйте.

А что из описанного Вас беспокоит? Доставляет проблемы или тревоги?

А что случается или случится, если эти "правила" нарушить?

Перфекционизм, необходимость контроля окружающих и себя., вещей и событий - может проявляться и в таких магических ритуалах, как отправлять в определенное время, не давать какие-то "не правильные" сумы, загадывать желание на 12.12. и т.д.

Доброго дня.

Доєднуюсь до слів, що попри вживання препаратів важливо супроводжувальна лікуванню терапія. Маючи ОКР, Ви і так перебуваєте під великим тиском і напругою, при прийманні ліків, можуть бути як пом*Якшення так і посилення тимчасове певних проблем, як от гидливості.

Можна пропрацьовувати це з психологом, замінювати ці патерни на інші, знімати напругу, що це викликає та дати собі більше простору і свободи в діях.

Доброго дня.

Дуже прикро, що Ви переживаєте складний період і не отримуєте підтримки від свого партнера, а тільки додаткові труднощі.

Проте, хочеться зауважити декілька моментів, можливо вони допоможуть Вам знайти для себе відповіді:

«Та все одно кохаю його й не розумію як мені вчинити аби він як колись був турботливим ,милим хлопцем .»; - від Вашого кохання, яким би щирим та класним воно не було - люди не стають інакшими. Зміни можуть відбуватись, але коли для цього є грунт та бажання самої людини. Якщо Ваш хлопець не мякий, турботливий та милий - Ваша любов і жертва його таким не зробить. Нажаль.

«чи можливо я щось зробила не так як що він зя мною так чинить»; - як Ваша любов не робить його милим, так і Ваші проступки не є єдиною причиною його відношення до Вас. Якщо у людини є претензії чи щось не влаштовує, можна про це говорити прямо, можна говорити як інакше, можна йти - коли тебе щось не влаштовує. Ваш хлопець не робить цього. Він жорстоко маніпулює Вами, кажучи про зраду, і згіршує Вас, аж до того, що Ви сама груба до себе в таких словах.

«говорить що я якась інвалідам й йому соромно за мене »; - в додаток вище - Ви нічого не можете зробити такого, щоб отримати у відповідь такі слова. Справа не у Ваших вчинках. А у його невмінні та небажанні говорити інакше, діяти, взаємодіяти, навіть якщо йому щось не подобається.

Якщо йти в шляху виправлення стосунків та їх збереження - Ви можете разом піти на парну консультацію, і пропрацьовувати Ваші стосунки та те, куди вони можуть рухатись і чи можуть.
Але чому стсоунки в яких Ви плачете по 5 годин - залишаються для Вас такими важливими?
Чи дійсно Ви хочете зберегти реальні Вашу стосунки? А не ті, що можуть бути коли Ваш хлопець стане милим і турботливим?
Почніть принаймні з цього..

Доброго дня.

У Ваших словах так багато тривоги та напруги, можу уявити, як складно Вам зараз.
Насправді, вирішити чи навіть проудктивно відгукнутись на всі ці питання складно - бо тут дійсно краще пройти в психотерапію.
Але, попри все, по Вашим цитатам Вашого хлопця - маніпулятор тут не тільки Ви. (якщо Ви взагалі ним є). Ваш хлопець кидає у Вас досить жорстокі і грубі слова, залишаючи самостійно "рятувати" Ваші стосунки. Але це дуже не вдячна справа, адже одна людина стосунки не витягне.

Ви можете обговорити з хлопцем те, якої поведінки Він чекає. Що для нього "активне" проявлення почуттів? Що він розуміє як відкриту повдеінку в стосунках? Чого йому не вистачає? Але знову ж таки, це будуть зусилля з Вашого боку для нього. І це не погано. Тільки зважте, що отримаєте в замін Ви? Чи є у Вас сили, стільки вкладати в ці стосунки? Чи співмірні вони неприємним почуттям, що Вам доводиться переживати?

Всі міняюються в стосунках, це нормальна практика, бо люди впливають одне на одного. Але Ви говорите про зміну себе Для партнера - і це насторожує. А що залишиться коли Ви так зробите? Що буде з Вами? Як Вам взагалі зараз в цих стосунках?
Ви щасливі? Відчуваєте себе коханою? Відчуваєте себе собою?
Не кажу, що він такий поганий а Ви янгол, я цього не знаю. Але помилки роблять всі, і у Вас видно бажання з ними впоратись, бути кращою версією себе. Але чи є у Вашого хлопця цінність цих стосунків? І цінність Ваша?

Доброго дня.

Давайте спочатку прояснимо, а що це за стан?
«я нічого не можу зробити, я просто рахую дні і чекаю цього дня,»; - як це переживається Вами? Це важко/легко? Які емоції виникають, які переживання? Взагалі нічого не хочеться робити чи не хочеться нічого, не пов'язаного із подією? Розкажіть про нього більш детально.

Часто за таким застиганням стоїть тривога перед майбутніми подіями, що виражається в такий спосіб, як можливість підготуватись чи відстрочити час, "тягнути" його, "не зводити очей" з того, що має статись.
Але це може бути і якось інакше.

Здравствуйте.

«Вопрос в том что мне делать,мне заканчивать отношения и развивать в себе автономность и самодостаточность? »; - заканчивать отношения или нет, это Ваше решение, но заниматься своим состоянием, собственной самоценностью и независимостью - однозначно стоит. Это можно делать и в отношениях.
Подскажите, а как долго Вы встречаетесь? Такая привязанность и желание быть вместе вполне нормально первые периоды отношений, но если Вы не можете быть отдельно спустя время - это уже нужно рассматривать, что бы не свалиться в созависимость с партнером.

«А когда не вместе чтобы он мне писал как можно чаще, и делился всем чем только можно, а не только выслушивал мои проблемы. »; - а чем Вы занимаетесь сама, когда парень отсутствует? Есть ли у Вас увлечения и хобби, собственная занятость или друзья? Что-то, что еще может увлекать Вам, помимо отношений.

«Но меня возмутил тот факт что он переписывался с ней до пяти утра.»; - Ваше возмущение тут вполне понятно. Спрашивали ли Вы у парня, почему он не хотел говорить с Вами? Вы пишете об этом ранее, но говорили ли Вы в принципе о том, насколько искренними можете быть друг с другом? Можете ли Вы получать в нем поддержку и может ли он видеть ее в Вас?

Если ставить в центр внимания именно Вас в этих отношениях - то это один вопрос. Важно понять, что для Вас эти отношения и этот человек? Был ли опыт отношений уже? Какой? Почему нужно так много внимания и как справляться когда его нет? Это вопросы Вашей личной терапии с психологом.

Но если фокус на отношения с парнем как таковые - то к нему так же есть вопросы. С ваших слов парень кажется довольно отстраненным и закрытым. Говорить с незнакомым человеком можно, возможно есть темы, что он не хочет обсуждать именно с Вами. Но если тенденция к общению у него вообще такая - то строить так доверительные отношения трудно. И тут стоит обратить внимание на парную психотерапию. После обсуждения с парнем, конечно же.

Доброго дня.

Дякую Вам за таку відверту і щиру оповідь, на це потрібно багато сил і сміливості. І маю велике співчуття до описаних Вами переживань, і багато злості, в тому числі. Це дуже жорстокі речі, коли Вас позбавляють голосу. В своїх емоціях, переживаннях, думках чи рішеннях.
І це НЕ нормально. Це жорстокість по відношенню до іншого. Жорстокість по відношенню до Вас. При чому, і від Вас також(коли допускаєте, що Ваші емоції це Ваші вади).
Я не знаю про умови Вашого життя і як так сталось, що буття сірим каменем стало безпечним способом жити. І це дуже прикро.
Стати більш стійкою можна, за допомогою технік та вправ по саморегуляції та самоконтролю. Але наскільки сірішим каменем Ви хочете стати? Скільки ще емоцій зможете пригнічувати?

З терапевтичного досвіду, я бачу багато шляхів, якими можна тут рухатись, але Ви маєте обрати який. І чи дійсно саме стресостійкість Вам потрібна.