Фінансові питання у стосунках та сім'ї

Считаю, что трения неизбежны там, где люди близки друг другу (хотя бы только физически :). Как в физике — трение дает тепло. Только бы не «перегреть» отношения. Да и не могут пришедшие из разных миров (читай — родительских семей) иметь одинаковое представление о финансах. Даже если их социальные и культурные статусы и традиции близки. А представьте себе пару, в которой Он и Она из разных культур?

Такий спосіб спілкування закладається людині ззовні або просто копіюється від інших. Існують пари та інші культури, в яких таких тертя не виникає.

На мій погляд, у якійсь формі це буде відображати ті внутрішньоособистісні конфлікти, які є у кожного з пари, переходячи у міжособистісні (між ними) та відображаючись у фінансах, віддзеркалюючи психологічну реальність.

Фінансових питань у парі немає, якщо є постійне та велике джерело доходів і збіг у потребах.

Для тертя необхідно мати в цьому потребу. А ґрунт завжди знайдеться.

Думаю, что это вопрос ответственности каждого из пары, а не только женщины или мужчины. Прежде всего, важно понять, зачем пара создала и как поддерживает такую ситуацию. Может, это так принято было в их семьях. Часто в таких отношениях партнеры, как ни странно, дополняют друг друга. Это похоже на садо-мазохистические отношения. И если вопрос «как к этому относиться?» возник хоть у одного из пары — это первый шаг к изменениям.

Потрібно змінювати себе та своє ставлення, а саме ставитися з повагою та вірити у свого чоловіка.

Чому «потрібно»? І кому «потрібно»? Збереження стосунків залежить від ступеня зрілості особистості та особистісного вибору, а не від того, хто працює, а хто — ні.

Я думаю, що потрібно ставити перед фактом того, що виникли проблеми у розподілі ролей. Якщо процес затягнувся.

Любити чоловіка сильно-сильно. Але годувати згідно з бюджетом. Він сам піде й знайде роботу.

Отвечу на этот вопрос, исходя из своего понимания понятия «равноправие». Тот, кто в паре живёт на деньги другого, «платит» чем-то другим, чтобы в паре поддерживать равновесие. То есть, часто попадает в (со)зависимые отношения. Такая ситуация чревата сложными переживаниями (чувства вины, стыда, состояния унижения...). Может ли идти речь о равноправии в таком случае? Разве что — формально. Ну, или всё будет «нормально», если обе стороны относятся к такому положению вещей без сомнений и как к незыблемой традиции (например, для мужчин арабских стран — само собой полностью обеспечивать женщину).

Головне, щоб жінка була щасливою. А щасливій та люблячій жінці непотрібно себе обтяжувати «рівноправністю».

Не знаю. Занадто узагальнено. Через своє розщеплене Я (або домінуюча частина, або пригнічена) багато жінок і чоловіків несвідомо шукають саме «нерівноправності».

Можуть. Якщо реалізують себе в іншій сфері і не відчувають комплексів через це.

Ось скажімо капіталіст. Привласнює доходи найманих робітників. І хто головніший? Звичайно капіталіст. Тут ніхто не сумнівається. А ось у сім'ї питання.

Чаще всего за любым скандалом в паре стоят важные для обоих вопросы, темы, потребности. Также иногда скандалам сопутствуют "сложности перевода" - когда партнеры воспринимают обращение другого как обиду, оскорбление, унижение, агрессию... а не как выражение своей потребности. И еще. Скандал в паре означает, что там пока есть жизнь.

Обычно и скрываются другие...
Деньги это лишь инструмент для достижения или обретения чего-то (например свободы, отдыха, самоуважения и прочее)

Всегда скрываются. Просто так проще снять ответственность - указав на деньги. Когда клиент по каким-то причинам не хочет идти в терапию очень часто ссылаются на деньги. На то, что их нет, хотя они есть.

Обычно так и есть. Проблемы в отношениях и несовместимость выливаются на финансовые проблемы.

только так. если жена говорит мало денег, значит ты меня мало любишь. или она вообще не хочет семью. т.е. сама хочет взять на себя роль мужчины. а причины самые разные.