Куди зникає близькість у шлюбі?

Найпоширеніша причина — це звичка, відсутність спонтанності та новизни. Спочатку у нас бушують гормони, які з часом приходять у норму. Додайте до цього стреси та втому, наявність у квартирі інших членів сім'ї, і отримаєте поширену картину: секс переходить із захоплюючої та збудливої дії, яка стимулює фантазію, у розряд чогось рутинного.

Найімовірніша причина — звичка, не один до одного, не до сексу, а до певного порядку дій: якщо кожного дня прокидатися в один і той самий час, в один і той самий час снідати/вечеряти, дивитися телевізор/вчити уроки з дітьми, то й секс переходить у режим розпорядку дня.

Нудьга, невисловлені образи, рутина, побут, сценарні форми поведінки. (Ми іноді стаємо заручниками ролей, починаються ігри в те, як «повинна» себе вести дружина, чоловік тощо)

насильство та самонасильство!

да. По расписанию — это значит, что секс перестал быть импровизацией, он стабилизировался. Полезное состояние для психического здоровья.

Само формулирование "как по расписанию" требует уточнения — что имеется в виду? Стабильность? Отсутствие спонтанности? Легкость? Скука?... Также важен жизненный контекст пары. Например, это пара с маленьким ребенком, или молодая пара без детей, или пара, где дети уже ушли во взрослую жизнь... Без ответа на уточняющий вопрос и учета контекста основную причину адекватно вычислить, я думаю, невозможно.

На жаль, це цілком нормальна й природна данність, з якою стикаються всі пари в тривалих стосунках. Сексуальне бажання в парі згасає, тому що партнер стає для нас рідною людиною. Усе дуже звичне. Запахи, тіло, ми вже знаємо, що й як буде в сексі, тому й збудження менше.
Якщо спочатку збуджує абсолютно все через новизну, то потім парі доводиться докладати зусиль, щоб знайти нові переживання у звичному сексу.

Слід спочатку уточнити, що означає «за розкладом»:
- секс у подружжя щодня в один і той самий час? Або
- 1 раз на тиждень чи місяць, або на свята?
У першому випадку секс як щоденна потреба подружжя у близькості. І така близькість для обох може бути як зняттям напруги, так і проявом любові.
У другому випадку це більше схоже на сімейний ритуал, який має бути і який треба чи важливо виконувати.

Всім привіт! Почну із загального питання: «КУДИ ВІДХОДИТЬ БЛИЗЬКІСТЬ У ШЛЮБІ?». Ключове слово — БЛИЗЬКІСТЬ.
Але все по порядку. Згоден із колегами: звичка, побут, рутина, образи, відсутність новизни (як у зовнішньому оточенні, так і в психологічному сприйнятті партнера) дійсно притуплюють почуття та позбавляють гостроти вражень. У сексі важлива різноманітність, новизна.
Якщо БЛИЗЬКІСТЬ базується лише на сексуальності тіла, звичка її вб’є. Близькість — це процес взаємного інтересу до життя. Це про довіру, відкритість, цінності.

чувство вины перед партнером, состояние "должен", застревание в ролях

Можно назвать это очень распространённым последствием, скорее, чем причиной. Хотя для кого-то это может быть и так.
Секс по расписанию часто является следствием отсутствия спонтанного желания близости или невозможностью им заняться, когда желание возникает (из-за расстояния, работы и т.д.). И тогда приходит мысль о определённом времени, и если можно само событие организовать, не всегда получится организовать к этому желание, особенно у женщин. А когда действо происходит без подъёма и настоящего возбуждения, это влияет на появление этого возбуждения в другие моменты, то есть подавляет его. И тогда остаётся только пресное расписание, которое всё больше отдаляет супругов друг от друга.

Не існує якихось норм. Ми всі різні, кожен зі своїми потребами та темпераментом. Потрібно орієнтуватися виключно на свої потреби та потреби партнера.

Норма у всіх різна, але це залежить не від етапів спільного життя, а від особистої сексуальної конституції — комусь норма раз на день, комусь раз на тиждень. Це не залежить ні від віку, ні, мабуть, від кількості прожитих разом років. Упродовж життя конституція однієї й тієї самої людини може змінюватися, тому для одного й того самого періоду життя норми різні. Що вже говорити про різних людей. Ідеально, звичайно, коли в сімейній парі відчуття норми в сексі збігаються, але так буває не завжди.

Абсолютно індивідуально.
Головне: щоб кількість і якість влаштовували обох партнерів.
У сучасних реаліях точніше сказати: усіх партнерів.

все відносно і конкретно для пари та партнерів!

норма, конечно, есть. Если рассматривать один день как маленькую жизнь, то раз в день — вот где-то и норма.

Говорить об этом можно, но есть ли смысл? Такую норму сложно вычислить. Опять же важен контекст. О том, что есть определенная взаимосвязь между сексом в паре и стабильностью брака. Американский психолог Робин Доуз показал, что стабильность брака можно спрогнозировать по формуле: "Частота, с которой супруги занимаются любовью, минус частота ссор". Например, в паре, где секс — норма, можно сказать, что нормально — это когда секса больше, чем ссор :-) .

Варіанти норми для кожної пари індивідуальні. Головне, щоб ця норма влаштовувала більш-менш обох.

Норм, звичайно, немає. Хоча сексологи люблять говорити про загальноприйняті норми 🙂.
Для кожної пари все дуже індивідуально і залежить від сексуальної зрілості обох партнерів, сімейних обставин, соціальних навантажень тощо.
Показовою лише є рідкісний секс без видимих причин. Наприклад, коли у пари є всі можливості бути близькими якомога частіше, але або один партнер, або обидва уникають близькості.
І тоді такій парі потрібна допомога, скоріше за все, є якісь складнощі у стосунках…

Норма для кожного та для кожної пари своя. Звичайно, є фізіологія, гормони та вікові зміни.

есть общественные нормы, есть нормы для статистики, а есть индивидуальные нормы... и все они разные. suum cuique

Такие формулировки уже устарели и неактуальны. Нормой секса является то, что устраивает обоих партнёров. Раз в день, в месяц или в год. Исходя из разных видов сексуальной конституции — потребность в количестве секса разная.
Кроме того, важны и периоды совместной жизни. Действительно, со временем сексуальная активность снижается, но это не значит, что эта линия пассивности будет продолжаться постоянно. Просто когда это происходит, важно совместно подходить и обсуждать, какое сексуальное життя нужно каждому и удовлетворяет ли нынешнее состояние пару.

Оскільки до мене звертаються частіше жінки, то й скарги на сексуальну незадоволеність я чую більше від жінок.

Ці скарги трапляються не лише в заміжніх жінок, а й у людей, які перебувають у вільних стосунках.

Давайте визначимося з термінами: скаржиться чи відчуває незадоволеність?! Скаржитися, звичайно, це жіноча прерогатива — жінки більше схильні до обговорення своєї інтимного життя, а чоловіки на цю тему поширюватися не дуже люблять. Вони мовчки йдуть «наліво». Не завжди, звичайно, але досить часто трапляється, що жінка, якій зраджують, навіть не підозрює, що вона не задовольняє чоловіка в ліжку, про похід до психолога я взагалі мовчу. У нашому менталітеті поки не прийнято розглядати незадоволеність сексом як свою проблему, та й тим більше вирішувати її з психологом, особливо у чоловіків. Окремо хотілося б сказати про причини незадоволеності чоловіків та жінок — вони, в основному, різні: у чоловіків це скоріше кількість (коли в дружини занадто часто «болить голова») та його здатність задовольнити жінку; якщо вона займається з ним сексом, але незрозуміло, чи отримує вона задоволення, він часто відчуває своє поразку. А в жінок — атмосфера (відчуває вона себе бажаною, коханою чи секс — це просто «шлюбний обов’язок»).

Частіше приходять до фахівця: жінки.
Але страждають від нерозуміння, займаються сексом без бажання і симулюють задоволення, і чоловіки.

частіше не скаржаться, а мовчать! Хоча й скаржитися марно! Краще б хоча б іноді обговорювали неупереджено!

не очень-то вообще жалуются. Мои клиенты жалуются не на секс, а на коммуникацию.

На этот вопрос ответ мог бы быть исключительно субъективным и связанным с личным опытом. Никогда не считал, кого больше среди тех, кто не удовлетворен сексуальной жизнью в браке. Однако я наблюдаю, что пары, в которых есть возможность делиться (не)удовлетворенностью в этой сфере семейной жизни, имеют больше ресурсов для преодоления семейных трудностей. Также, на мой взгляд, женщины чаще готовы делиться этим с другими женщинами, а мужчины — между собой.

По-різному. Абсолютно.

Зараз, коли соціальні заборони на секс відсутні, сексуально незадоволеними можуть залишатися як чоловіки, так і жінки.
Тут важливіша роль кожного з партнерів у сексуальних стосунках.

З мого досвіду, досвіду мого оточення, у молоді роки сексуальну незадоволеність частіше відчувають чоловіки, а в більш зрілому, середньому віці — жінки.

по-разному, статистику не веду

Сложно сказать однозначно. Чаще всего, вероятно, мужчины жалуются первыми, но вслед за этим выясняются и жалобы жены, только, возможно, другого характера. Когда есть кто-то недовольный этим, часто есть недовольство и у другого партнёра, только, как правило, скрытое.

Якщо один із партнерів «випрошує» секс, то він відчуває велику гаму негативних переживань. Страждає його самооцінка, він може відчувати почуття відторгнення та неповноцінності для партнера. З’являються сумніви у власній привабливості, які виявляються дуже болючими.
У тому випадку, коли людина погоджується всупереч небажанню, то в неї з’являється відчуття, що її використовують, її почуття та бажання ігноруються. В результаті страждають обидва партнери.

Почуття можуть бути різними: той, кому відмовляють, може відчувати себе покинутим і винним, адже якщо відмовляють, значить він щось робить не так. До слова, жінки досить часто намагаються так маніпулювати чоловіками, відмовляючи в сексі, щоб почуття провини змушувало його йти їй на поступки. Але знову ж таки, той, хто відмовляє, десь у глибині душі теж може розуміти, що просто відмовляючи, завдає людині болю, і теж саме почуття провини наздоганяє і того, хто відмовляє.

Безсилля, злість, образа, нерозуміння відчуває той, хто просить.

Той, хто погоджується, — прямий шлях у психосоматику.

Секс — це не обов’язок. Немає бажання: треба розбиратися.

наростає взаємне відчуження!

Как можно знать про чувства другого? Проще всего спросить — какие чувства ты испытываешь? — И он скажет.

Любые обсуждения своих желаний являются важной составляющей семейной коммуникации, на мой взгляд. Вместе с тем, если секс в паре становится предметом торгов, шантажа, насмешек — то риск перехода к насильственному способу решения противоречий при удовлетворении базовых потребностей возрастает. В таком случае, отношения могут быть наполнены более сложными переживаниями: гнев, стыд, вина, обида и так далее.

Той, хто намагається «добитися», «випросити», відчуває себе то агресором, то приниженим проханням — це з неприємних переживань. Той, хто дає згоду чи незгоду, також відчуває, з одного боку, владу над партнером, а з іншого — безпорадність перед його темпераментом.

Це, мабуть, одне з найскладніших питань.
Ролі в сексуальних стосунках пара розподіляє між собою сама. Тому хто й коли яку роль виконує — «добитися» чи «випросити», піддатися, погодитися всупереч бажанню чи знайти вагомі відмовки — пара вирішує сама, і ці ролі можуть змінюватися. Тоді це інтригуюча сексуальна, збудлива для обох гра.

А якщо в парі ролі не розподілені й кожен «грає» як хоче, то це переростає у сімейний конфлікт, і як результат — рідкісний секс, а часто й його відсутність.

І складний спектр почуттів переживають обидва партнери, незалежно від ролі. Це й образа, злість, безпорадність, протест, уникнення тощо.

Відносини страждають, і чим інтенсивніше бажання, тим гостріший конфлікт.
Той, хто намагається «добитися» чи «випросити» секс, відчуває відторгнення, приниження, ніби доводиться «просити», немає взаємності, або замикається у собі, щоб не псувати стосунки, або йде «наліво».
Той, хто погоджується всупереч бажанню, — образа, злість, безсилля, зневага, спектр великий.

амбивалентные: хочется получить ласку и не хочется заставлять (видно же, что тебя не хотят)

Чувства могут быть разными. Не стоит обобщать всех, однако часто встречаются чувства унижения и отторжения у первых, ощущение неполноценности и покинутости. У тех, кто отвечает на просьбу, может быть как чувство власти и самодовольства, так и чувство вины и «проблемности», за то, что несколько раз подряд отказывают.
Если один из партнёров соглашается на секс без желания отказывать, это сильно подавляет либидо и фрустрирует эмоциональное состояние. Может приводить к скрытой обиде и злости на партнёра, к пассивной агрессии.

Для того, щоб підтримувати пристрасть, будьте спонтанними, грайте.
Влаштовуйте собі романтичні поїздки вдвох. Спробуйте щось нове.
Згадайте, що збуджувало вашу пристрасть спочатку, і обов’язково підключайте фантазію. Шукайте те, що підійде саме вам.

Я б порадила розібратися в причині — часто в проблемах із сексом є якась причина психологічного чи соматичного характеру. Спочатку варто просто поговорити по душах, без претензій, сісти вдвох у затишній обстановці та поговорити: визнати, що є проблема, і спробувати з’ясувати причину: хто хоче/не хоче сексу, чому не хоче, коли перестав хотіти тощо. Якщо такий розмова не дасть результатів, то я б порадила звернутися до фахівця.

Візьміть паузу.

Змініть обстановку.

Обійми до повного розслаблення — відновіть чуттєвий контакт.

Відвідайте фахівця.

"Складний" період сексу, це лише верхівка айсберга, за якою ховається відсутність душевної близькості! ПОГОВОРИТИ..ПОГОВОРИТИ...ПОГОВОРИТИ!Відкрито, щиро, без звинувачень і вимог! Можливо, полегшає!

Перестать играть в игры. Перестать разыгрывать по меньшей мере три роли — виноватого, пострадавшего и великодушного. Начать строить нечто похожее на отношения в бизнесе — не было договора — нет и претензий. И переключиться на другие взаимодействия сексуального характера. Танцы хорошо помогают

В первую очередь стоит найти время для себя, безопасную среду и пространство для проявления тепла в паре. Речь идет не только о сексе, но о поддержке, заботе, нежности, тепле. Умение говорить о своих потребностях — это навык, который можно развивать. При необходимости возможна консультация семейного психолога. Даже одному из пары. Также необходимо учитывать жизненную ситуацию пары, этап жизни семьи и соответствие действий ситуации.

Розмовляйте. Чесно розповідайте про свої відчуття та переживання у сексі та у ваших стосунках загалом. Приховуючи щось, навряд чи можна вирішити проблему. Умійте чути щось неприємне й розуміти, що це не означає, що ви погані в сексі.

Почніть разом із найпростішого:
- зробити паузу й «побачити» одне одного, бажання й потреби іншого та поділитися своїми,
- спробувати (спочатку буде складно) поговорити одне з одним, поділитися найпотаємнішим, не впадаючи в образи й претензії,
- і лише після цього разом вибудовувати / обговорювати свої сексуальні стосунки.

І все обов’язково вийде, сексуальна частина стосунків буде приносити багато задоволення й підтримки.

Спектр рекомендацій може бути широким. Узагалі кілька напрямків:
1. Якщо БЛИЗЬКІСТЬ є/була (див. відповідь на перше питання) — розмовляйте відкрито про почуття та очікування.
2. Не замикайте стосунки один на одному — нова обстановка, нові враження. Відкривайте для себе нові місця, нових людей, нові інтереси.
3. Дайте одне одному більше простору — і психологічного, і фізичного.
4. Обговоріть свої сексуальні очікування.

Бажаю вам усім бажаної близькості.

снять чувство вины для мужчин;
женщинам: перестать обвинять мужа и посмотреть на их мужей глазами соседки (что она в нем нашла)

Прежде чем много любить — много говорить. Обсуждать проблемы открыто, быть честными, потому что можно найти компромисс только в контакте.
Уже после можно искать практические способы сближения, как игры на познание друг друга в интимном плане, разнообразие времени вместе.
Если ситуация очень сложная для обоих — психотерапевт-сексолог.