Перестало цікавити спілкування із усіма, не маю зацікавленості ні в друзях , ні в знайомих

Вже більше року я студентка інституту, до цього мені часто казало, що я людина комунікабельна і цікава, легко знаходжу друзів, але останні рік- півтора в мене немає ніякої зацікавленості в діалозі і тим більше в монолозі аби з кимось : друзі, близькі родичі, просто знайомі. Я вічно натягую маску , щоб людям здавалась хоч якась моя зацікавленість , можливо, щоб не образити їх. Я не бачу сенсу ні в друзях , ні в кому іншому, крім просто зв'язках для крайньої потреби( хоча таке буває дуже рідко і я полягаюсь тільки на свої сили) або просто не хочу собі ворогів, але на превелике моє здивування, хлопець в мене є( хоч і з'явився саме в цей період) і хоч там все добре і я його люблю, але навіть розмова з ним мене утомляє з перших хвилин, просто його слухаю , а на прохання розповісти про свої переживання відшучуюсь, чомусь не можу нікому розповісти ніяких своїх думок, просто впевнена, що нікому до цього немає ніякого діла, що їм не цікаво і вони роблять це просто з вічливості. Мама почала переживай , що я втратила зацікавленість в житті і єдине, що я роблю — це вчуся, не піднімаючи голови. Можливо тільки після її слів я задумалась, але справді мене заспокоює тиша і самотність, а присутність хоч якось людини поруч вже навіює думки : щоб сказать, щоб їй це сподобалась і вона відчувала себе комфортно — хоча сама в цей момент цього просто не хочу. Порадьте, будь ласка, можливо щось, чи це серйозне чи ні