Live:
Людмила Петровна Колесник
Людмила Петровна Колесник 2 hours тому: «Вітаю ! Те, що Ви описуєте, схоже не на звичайну втому чи «лінь». Коли людині важко поїсти, випити води, прийняти душ, встати з ліжка, а сил практично немає — це стан, у якому не »
Алла Григорівна Веленко
Алла Григорівна Веленко 6 hours тому: «Доброго дня! Спробую висловити свою думку дуже коротко. Як на мене, Ви самі дуже точно визначили причину того стану, в якому зараз перебуваєте: "Коли спав весь цей «шум», оголила»
Алла Григорівна Веленко
Алла Григорівна Веленко 6 hours тому: «Доброго дня! Співчуваю щодо Вашої киці. Сама дуже люблю тварин і знаю, як їх втрата може боліти... На мою думку, те, що з Вами відбувається - це психосоматичні прояви: "Почалос»
You are reading a translation of this question from the original language: Ukrainian
Question by: Ольга Age: 17

Что мне делать?

Дело в том, что я постоянно из-за чего-нибудь переживаю. Например, я буквально убиваюсь из-за внешности. Я очень комплексую из-за цвета глаз: они у меня карие, а я хочу голубые (серые, зеленые). Я считаю себя ужасно уродливой из-за этого. Есть, конечно, операция по изменению цвета глаз лазером, но это может быть опасно, да и не обязательно эффективно, так что я просто продолжаю убиваться из-за этого. Я не могу смотреть людям в глаза, не могу терпеть, когда смотрят на меня, я боюсь других людей и ни с кем не разговариваю. Еще я могу наговаривать какую-то мерзость на себя, а потом мне начнет казаться, что это действительно так, и я опять целыми днями просто убиваюсь из-за этого. Так же я постоянно переживаю из-за своего будущего, из-за своей карьеры, потому что эта профессия связана с общением с людьми, а я даже элементарно не могу смотреть в глаза. Если кому-то случится несчастье говорить со мной, то я всегда опускаю голову или смотрю в сторону. С родителями отношения ужасные, реагирую на них я точно так же. То есть, и им в глаза я смотреть не могу, если происходит такое несчастье, когда нам надо поговорить (что бывает редко), то я не смотрю на них, потому что просто не могу, всегда смотрю в пол или отворачиваюсь. С одноклассниками все так же ужасно. В прошлом году была такая ситуация, что одной девочке сказали сесть со мной, но она громко заорала, что не будет этого делать. Уговаривали ее минут 10-15. Все это время она орала на весь класс, что не будет садиться со мной. И очень часто такое бывало, когда я садилась с кем-либо, а этот человек просто отсаживался. Я чувствую, что в классе меня не любят. Я там ни с кем не разговариваю. Просто тихо ненавижу класс. И свою жизнь. И себя. Я просто раздавлена. Я больше не могу жить. У меня просто закончились силы. Я даже в школу не могу заставить себя прийти, потому что просто нет сил. Постоянно прогуливаю, учусь просто ужасно. И все это потому что я просто ужасно устала, у меня буквально нет сил на то, чтобы жить. Что мне делать?
...
What are these ratings?

Question Ratings

Users can vote for questions they like. The best questions are featured in a special section of the website.

You can vote for a question if you found it interesting, well-described, or believe that the psychologists’ answers would be valuable for many others to read.

If you vote for a question, a link to it may later appear on your personal page in the "Liked Questions" section. Negative votes will not be displayed anywhere.

For psychologists, the questions they like will not be displayed on their personal pages.

Want to ask a psychologist a question online for free right now?

Psychologists’ answers

There are no answers to this question yet.
This question is archived. New replies are no longer accepted.
Log in or register to answer.