Live:
Нора Маркман
Нора Маркман 7 hours тому: «Вітаю! Співіснування з нарцисичними, чи навіть просто інфантильними батьками - це дуже непроста задача. Колеги вже багато правильних речей написали вище - в тому числі про співзале»
Світлана Володимирівна Матюха
Світлана Володимирівна Матюха 10 hours тому: «Вітаю.У вашому повідомленні багато болю за тим, чого вам так не вистачало з дитинства. Коли людині з дитинства не вистачало близькості, всередині може залишатися "голод до любові"»
Алла Григорівна Веленко
Алла Григорівна Веленко 11 hours тому: «Дякую Вам за відвертість. Можливо, напишу дивні речі, але наше життя будується за певними законами. Один з них: оточуючий світ притягує до нас саме ті обставини, які максимально п»
You are reading a translation of this question from the original language: Ukrainian
Question by: zur8 Age: 33

Виктимблейминг

<p>У меня есть большой опыт работы с психологами, в основном неудачный. Я сделал некоторые выводы... Часто психологи (а также родственники, друзья, знакомые, государство, незнакомцы в интернете) отказываются принимать критичность ситуации или болезненную реакцию конкретного человека на конкретные события. Представьте ситуацию... человек всю жизнь занимался музыкой, стал успешным музыкантом, удачно устроился на работу, имеет мечту, движется по карьерной лестнице, всё свободное время развивает свои профессиональные навыки, создал свою музыкальную группу, любит свою профессию, строит большие планы на жизнь. Но вдруг случился несчастный случай, и он лишился пальца. Карьера рухнула, он потерял не только работу, но и любимую профессию. Все мечты рухнули. Раньше он получал хорошую зарплату, а теперь он получает нищенскую пенсию по инвалидности, которой хватает только на еду. Человек не сдаётся, ломает голову целыми днями как дальше жить, но ничего придумать не может. У него началась тяжёлая продолжительная депрессия с суицидальными мыслями и паническими атаками. Вдруг он решает обратиться за помощью к психологам, поскольку от родственников и друзей ждать ничего не приходится. Он рассказывает, что злится на того человека, по вине которого остался без пальца, и вся жизнь рухнула, что родителям на него плевать, государству тоже. Хочет начать новую жизнь, но не находит возможности. А психолог ему говорит прямо или намёками или советами - ты просто хочешь переложить вину за свои неудачи на других. Тебе пора начать мыслить как взрослый, тебе уже 30 лет, а ты до сих пор мыслишь как ребёнок. Тебе не хватает на жизнь и ты не работаешь? Устройся хоть куда-нибудь, начни что-то делать. Человек знает, кто виноват в его проблемах, и вроде бы правильно делает, что проговаривает злость. А психолог говорит нечего вину на других валить. Надо себя менять, а не других. Обесценивает все страдания, весь труд, весь путь, который он прошёл. И ты себя в результате чувствуешь как безногий инвалид, которому сказали "просто встань и иди, хватит ныть и искать виноватых". Мне кажется реактивная депрессия - это как рак. Чем раньше начать с ней бороться, тем проще и быстрее её вылечить. Чем быстрее люди поймут, что человек нуждается не в советах, а в помощи, тем лучше. Есть такая фотка, не знаю настоящая или фейк. На надгробье написано "Я говорил вам, что был болен."</p>
Liked: 1 from 1
...
What are these ratings?

Question Ratings

Users can vote for questions they like. The best questions are featured in a special section of the website.

You can vote for a question if you found it interesting, well-described, or believe that the psychologists’ answers would be valuable for many others to read.

If you vote for a question, a link to it may later appear on your personal page in the "Liked Questions" section. Negative votes will not be displayed anywhere.

For psychologists, the questions they like will not be displayed on their personal pages.

Psychologists’ answers

There are no answers to this question yet.
This question is archived. New replies are no longer accepted.
Log in or register to answer.
Want to ask a psychologist a question online for free right now?