Live:
Людмила Петровна Колесник
Людмила Петровна Колесник 3 hours тому: «Вітаю ! Ви зараз перебуваєте у ситуації надзвичайного навантаження. Турбота про дитину з аутизмом сама по собі може вимагати дуже багато сил, а коли поруч ще двоє маленьких дітей,»
Алла Григорівна Веленко
Алла Григорівна Веленко 7 hours тому: «Дякую за відвертість - це дуже цінно для подальшого спілкування. Насправді, Ви лише підтвердили мої припущення. Як на мене, цей хлопець - така собі пастка для Вас і певний тригер»
Володимир Анатолійович Тарасенко
Володимир Анатолійович Тарасенко 7 hours тому: «Доброго ранку! Стався збій, через що мій допис опублікований не повністю. Тому викладаю його повторно у повному обсязі. цитата: «Не знаю, як бути у ситуації» Дійсно, ситуація »
You are reading a translation of this question from the original language: Ukrainian
Question by: Lalla Age: 28

Боюсь... нравиться?

У меня никогда не было серьезных отношений (то есть не жила ни с кем, сексом не занималась, да, было страшно, но сейчас это уже не так :). Сейчас все хорошо и я стараюсь наладить лучную жизнь, начать отношения. Пытаюсь знакомиться с мужчинами (их вокруг достаточно и они вполне замечательные). Но вдруг столкнулась с тем, что в себе не замечала раньше: я боюсь НРАВИТЬСЯ. Если честно, я пыталась найти какие-то мысли и истории об этом в интернете, но не нашла.
Я боюсь, что понравлюсь мужчине, который не нравится мне. И меня как "выключает". Намеренно одеваюсь не в любимую одежду, когда иду на свидание. Стараюсь выглядеть скормнее, мало крашусь. Веду себя в мужском коллективе сознательно холодно и замкнуто, хотя с друзьями я совершенно не такая и очень люблю слушать других и общаться вообще.
Мне мало кто нравился. Их было, пожалуй, трое за всю жизнь. И ни с кем отношения не сложились. Я не грущу об этом - это опыт. Просто внутри сейчас как два желания: сознательное - нравиться, строить отношения, любить и быть любимой. И подсознательное (?) - не нравиться, не подпускать, пока человек не понравится мне самой.
Почему такой странный страх? Зачем он мне? Зачем я держу дистанцию?
Не думаю, не чувствую, что это боязнь разочаровать в себе, показаться не такой хорошей однажды. В самом деле, единицы тех, кто видел меня такой, какой я себя комфортно чувствую. Из мужчин меня (кроме родственников) такой знает только один человек - мой друг. Но все-таки он есть! То есть я могу быть собой, привлекательной и хочу быть такой. Почему с ним я могу быть такой? Потому что знаю, что ему не нравлюсь. С ним я в безопасности. Я не причиню ему боли, не отвергну, не вгоню в тоску своим невниманием и нелюбовью.
Я не боюсь разонравиться - это нормально. Просто хочу нравиться одному и все будто "придерживаю" для него: платья, макияж, манеры, мысли, эмоции...
Но быть привлекательной "вообще", с малознакомыми очень боюсь. Меня всегда коробили советы девушкам по завоеванию мужчин: быть со всеми милой, всем улыбаться и пр. Как будто если я им нравлюсь, я несу ответственность за их симпатию и чувства (туманная мысль)?
Я отчетливо вдруг понимаю и чувствую этот страх нравиться. Но не понимаю, что мне с этим осознанием делать? Мне нужен психолог? По-моему, бояться нравиться ненормально. Как сохранить чувство безопасности и не бояться быть привлекательной?
...
What are these ratings?

Question Ratings

Users can vote for questions they like. The best questions are featured in a special section of the website.

You can vote for a question if you found it interesting, well-described, or believe that the psychologists’ answers would be valuable for many others to read.

If you vote for a question, a link to it may later appear on your personal page in the "Liked Questions" section. Negative votes will not be displayed anywhere.

For psychologists, the questions they like will not be displayed on their personal pages.

Psychologists’ answers

There are no answers to this question yet.
This question is archived. New replies are no longer accepted.
Log in or register to answer.
Want to ask a psychologist a question online for free right now?