Вибір професії: 10-11 клас – час прийняття рішення!
Робота й кар'єра
ВИБІР ПРОФЕСІЇ: 10-11 КЛАС – ЧАС ПРИЙНЯТТЯ РІШЕННЯ!
Старшокласники, які за рік-два вийдуть із школи в самостійне життя, найбільше зайняті зараз вирішенням питання «ким я буду?». Ті, хто щойно здав іспити і зараз вступає до вишів, вже визначилися із майбутнім на найближчі 4-5 років, ну а тим, хто зараз на фінішній прямій шкільного навчання, дуже важливо за останній рік, що залишився, правильно оцінити свої можливості, реально подивитися на те, наскільки потрібними будуть обрані сфери діяльності, враховуючи останні тренди та зміни, що стрімко відбуваються у суспільстві, і наскільки професія, яка подобається, відповідає особливостям власної особистості.
Для того, щоб вибрати справу не тільки до душі, але і таку, яка дозволить максимально реалізувати потенціал, закладений в людині, існують тестування, що проводяться психологами, які займаються профорієнтацією. Навіть якщо вам здається, ніби особливих здібностей немає, все одно є певні напрямки, в яких людина буде більш успішна, ніж в інших. І вже тим більше важливо не втратити свою дорогу, якщо у хлопця чи дівчини дійсно є таланти.
Мотивація вибору в сучасних підлітків така:
- більшість прагнуть самореалізації – такий вибір роблять близько 45% юнаків і дівчат;
- багато хто виходить з суто практичних і прагматичних засад: високий заробіток важливий для третини абітурієнтів;
- ті, хто прагне слави і визнання, а також «всіх земних благ», вибирають професію з точки зору її престижності – таких біля одної чверті.
Але при цьому дуже важливо розуміти: ідеальна професія – та, яка знаходиться в зоні перетину вашого «хочу», «можу» і суспільного «треба». Тобто те, де ви зможете реалізувати свій потенціал, при цьому це буде подобатися і за це ще й гроші платитимуть достойні – ось що таке «робота мрії»!
А ще важливо пам’ятати:
- навіть грошовита робота, яка не подобається, буде рано чи пізно важким тягарем,
- заняття, яке подобається і відповідає вашим здібностям, але не актуальне в суспільстві, буде безкоштовним хобі і не більше,
- а робота, яка приносить задоволення і гроші, але якій ви самі не відповідаєте за рівнем здібностей, буде дилетантською халтурою.
Що ж стосується причин, згідно з якими старшокласники обирають майбутню професію, то вони можуть бути цілком типовими:
а) те, що подобалося з дитинства;
б) те, чим займалися батьки;
в) те, що вибрано за компанію з друзями;
д) той вуз, куди легше всього поступити;
е) «так вийшло» - вже куди влаштувався, туди влаштувався.
Бувають ще і нетипові варіанти, але суть не в цьому: всі ці пояснення дають відповідь на питання «як ви прийшли в професію», а не «як ви вибрали саме те, що вибрали». Адже фразу: «Мені подобалося це з дитинства» або «вже куди влаштувався, туди влаштувався» - можуть вимовити і доктор, і кілер, і математик, і біолог .... Але ось чому подобалося саме це, і чому професію вибрав саме таку?
Однією з причин вибору професії може стати незадоволена з дитинства нагальна потреба, яка стає головною мотивацією, що веде людину по життю. Так, незадоволена потреба в увазі нерідко приводить людину на сцену в ролі актора чи політика - а буває, що і в клас в ролі викладача; потреба в тому, щоб наїстися досхочу, інколи приводить в кулінарне училище вихованців дитячих будинків, а потреба до безпеки і впорядкованості життя призводить дітей з неблагополучних сімей до парадоксального з точки зору оточуючих вибору роботи в правоохоронних органах.
Інша причина - вибір соціально прийнятних видів діяльності: наприклад, такі професії, як хірург, шахтар, мисливець, боксер - це вдала сублімація агресії. Тому що якщо ви помічаєте в дитині подібні тенденції - допоможіть вибрати в житті таке заняття, де можна направити свою потужну енергію в мирне русло.
Ще одна причина - фіксація на якихось травмуючих обставинах. Так, нерідко стають медиками ті люди, життя яких (або їх рідним і близьким) свого часу врятували лікарі; буває і навпаки: рятувальниками або докторами стають ті, батьки або друзі в кого свого часу загинули, і допомогти їм було нікому ....
І останній, головний варіант - це проходження «сценаріїв», закладених в нас сім'єю або ж суспільством в цілому - приблизно половина людства при виборі життєвого шляху керується саме ними. Це своєрідні «життєві плани», які прищеплюються дитині вже у віці 5-6 років.
- Сценарій 1. Пряме копіювання батьків: в народі це називається «піти по стопах».
- Сценарій 2. Вибір заняття в залежності від черговості народження. Перша дитина традиційно успішно втілює батьківський сценарій. Друга, особливо якщо народилася не менш як через 5-6 років після першої - як правило, порушує цей сценарій, йдучи шляхом протилежним, або намагаючись знайти щось суто власне. Якими шляхами підуть інші діти - передбачити куди складніше, так як до сценаріїв батьків часто домішуються і сценарії братів і сестер.
- Сценарій 3. Виховання в залежності від статі: дівчаток зазвичай виховують за сценарієм мами, хлопчиків же - за сценарієм тата. Наприклад, існують професії традиційно «жіночі» (вихователька в дитячому садку, вчитель молодших класів, молодший медперсонал в лікувальному закладі), - і традиційно «чоловічі» (льотчик-випробувач, мореплавець, полісмен); проте є і ті, де «склад акторів змішаний»: від акторів до науковців чи політиків.
- Сценарій 4. Втілення в дитині несправджених батьківських надій. Так, дочку віддає в балет або гімнастику мама, яка в минулому сама займалася цим серйозно, але з якихось причин кинула важливу для неї справу, або ж в певний вуз щосили тягне сина тато, що свого часу не зумів здійснити цю свою мрію (і забуваючи, що мрії його сина можуть бути зовсім іншими) ...
- Сценарій 5. Негласна заборона на перевищення батьківських кар'єрних досягнень. З малих років дитині розказують, якою великою людиною є його батько (дід, дядько, бабуся) з підтекстом «куди тобі до нього!» Під впливом цього сценарію дитина або стає хронічним «не переможцем», або йде в абсолютно незвичну для сім'ї сферу діяльності - щоб реалізувати себе там, де «великі» предки не встигли застити йому дорогу.
- Сценарій 6. Виховання вундеркінда. Батьки все свої сили і потенціал (часом неабиякий!) кидають на «розвиток» дитини в одному певному або ж відразу у всіх можливих напрямках. Іноді, якщо у дитини були відповідні природні задатки, у батьків «виходить» - і вундеркінд, дійсно, деякий час сяє (проте, як правило, його «кар'єра» в якості унікуму закінчується років до 16-17). Якщо ж задатків не було - дитини щиро шкода, це - прямий шлях в невроз.
- Сценарій 7. Обмеження в можливостях і правах дівчаток: у рамках цього сценарію їм нав'язується думка про те, що досягнення жінкою великих кар'єрних висот прирівнюється до втрати ними жіночності. Тобто у дівчат в свідомості формується альтернатива: або ти успішна, або ти – «справжня» жінка. Багато хто дійсно цей сценарій приймають.
Отже, незважаючи на те, що слідувати сценаріями легше, ніж пробивати шлях самостійно, завдання людини - все ж навчитися жити автономно від сценарію і «вибиратися своєю колією». Деяким це вдається, але більшість йдуть второваною доріжкою або переривають нав'язані ззовні програми тільки під впливом форс-мажорних обставин. Існують ще й анти-сценаріі - більш-менш (частіше - менше) вдалі спроби вийти з-під впливу нав'язаних стереотипів і піти не просто іншим шляхом, але в кардинально іншому напрямку (не завжди погоджуючи свій дух протиріччя з реальними можливостями і схильностями).
Якщо ж не «ламати стереотипи» і слідувати програмі неухильно, то слід врахувати, що, звичайно, сценарій може ідеально вписатися в особистісні особливості людини - проте може і не вписатися (що відбувається набагато частіше), і все життя така людина буде не на своєму місці і робити не свою справу. Саме тому потрібно вміти ретельно аналізувати і не боятися розібратися в собі: чим же насправді викликаний саме такий мій вибір, чи дійсно це «моє» і чи правда, що, займаючись втіленням саме цього життєвого плану, я зможу максимально реалізувати себе як особистість .
Ну а батькам важливо навчитися не заважати і дати можливість дітям прожити своє життя - навіть якщо це має на увазі вчинення якихось своїх помилок: за руку на щастя нікого привести неможливо.
Якщо ж при цьому вам потрібна професійна допомога – тестування у професійного психолога буде ідеальним варіантом. Тим, в кого ще є рік-два попереду перед вирішальним кроком, рекомендую відвідати консультацію з профорієнтування (очно чии дистанційно – по ситуації), щоб не помилитися з вибором і не згаяти декілька років – вони такі цінні на старті вашого життя!
Опубликовано 2020-07-04 в 14:04:41
