СЕЛФХАРМ

Селфхарм - самопошкодження, яке не є соціально прийнятним, таким як татуювання або деякі релігійні течії стигматиків. До селфхарму належать порізи, які можуть бути у будь-якій частині тіла, а ще й опіки, удари, подряпини, щіпання, виривання волосся, биття об тверді поверхні, обмеження себе в їжі, вживання наркотиків та алкоголю. Селфхарм вважається самопошкодженням, яке немає на меті самогубства.

В 20 столітті психологи та психіатри почали розглядати поняття селфхарму як самостійний розлад. У 1910 році над ним працював психоаналітик  Л. Юджин Емерсон, що вважав самопорізи своїх пацієнтів символічною заміною мастурбації. Психіатр Карл Меннінгер в 1930 р. підкреслював, що це лише частковий суїцид. В 1960 р. психіатр Пін-Не Пао розділяв самопошкодження на важкі і легкі: 1-ші пов'язував з депресією, 2-гі - як межові розлади психіки. Наразі селфхарм більшість психологів розглядає як не адаптивну копінг-стратегію - спосіб  боротьби зі стресом, який допомагає лише на деякий час, маскуючи основну проблему.

Найчастіше вважається, що селфхарм - це підліткова проблема, але вікових обмежень НЕМАЄ і матусі малечі від 8 місяців, і вихователі, і психологи садочків помічали схильність до самопошкоджень у діток: дошкільнята можуть битися головою, видирати волосся або дряпати собі руки. Жінки та дівчата шкодять собі частіше, чоловіки і хлопці рідше: перші обирають класичну форму - порізи, другі б'ються об тверді поверхні. Також селфхарм часто зустрічається у людей похилого віку.

Основними причинами селфхарму являються:

• - стрес;
• - депресія і апатія;
• - висока тривожність;
• - сором (різних його проявах);
• - суїцидальні думки;
• - відчуття вини;
• - низька самооцінка;
• - травмуючі спогади;
• - страх, фобії.

Бувають моменти, коли люди не відчувають зв'язок зі своїм тілом, таким чином самопошкодження у їх уявленні - це спосіб відчути себе реальним, справжнім.

Важливими ознаками селфхарму є:

• - часті подряпини або порізи, які важко пояснити контактом з тваринами, активними іграми або заняттям спортом;
• - наявність крові на одязі або білизні;

Якщо ви помітили подібне, потрібно підтримати людину, бути поруч і не осуджувати її.  Цей етап зазвичай дуже важкий, адже зрозуміти людину, яка робить собі, самопошкодження, дуже складно, особливо, якщо це суперечить вашим принципам та поведінці, але ви всеодно можете підтримати її,   допускаючи таку думку: "Мені це не зрозуміло і для мене це неприйнятно, але я готовий/готова  тобі допомогти справитися з твоїми емоціями, вислухати, бути поруч".

Насправді за останній час усе більше людей звертаються з проблемою селфхарму. Можливість отримати допомогу від інших, розповісти свою проблему, переживання є важливою складовою попередження руйнівної поведінки. При роботі з клієнтом психолог активно звертає увагу на: самоцінність себе, внутрішні потреби, баланс між тілом та емоціями, любов до себе та прийняття себе, можливість позитивної комунікації з друзями, батьками, родиною, можливість брати відповідальність за себе, керувати своїм життям. Інколи потрібно звернутися до психіатра, щоб зняти ознаки депресії або іншого розладу ліками.

Причин селфхарму може бути безліч, але вчасне звернення до спеціаліста гарантує якість життя потім.

Дата публікації 2022-08-03 в 23:42:47