Що потрібно знати перед створенням сім`ї?

Всім привіт, дорогі друзі! З вами на зв’язку rudyi@psy! Давненько ми не спілкувались у форматі блогу. Сьогодні я хочу поговорити з вами про сокровенне. Ми поговоримо про те, що може як надавати сили, так і позбавляти її. Вона може як надихати так і розчаровувати. Мова піде про СІМ’Ю!

Що саме вам потрібно знати перед тим як цю сім’ю створювати вступаючи в стосунки з іншою людиною? Можливо хтось із вас знає про ці речі, хтось можливо здогадується, а хтось цілком ймовірно і намагається втілювати в життя все те, про що буде говоритись надалі.

Ось перелік того, що вам потрібно знати перед створенням серйозних стосунків.

⠀

1. Найперше і можливо навіть найголовніше - вирішуйте власні проблеми самотужки!

В багатьох людей виникає спокуса дочекатися рятівника, який прийде і порухом меча вирішить всі проблеми насущі: заплатить за квартиру, підніме соціальний статус, влаштує на роботу, візьме господарство на себе, приготує вечерю, купить машину, відвезе на острови і т.д. Втім як люблять повторювати психотерапевти «Рятівник не прийде!».

Хоча життя дивна річ і саме тому інколи Рятівник все ж приходить. Та будьте обережні зі своїми бажаннями. Рятівник –це далеко не ідеальна позиція у стосунках. Чоловік або ж жінка, яка з’явиться у вашому житті та буде активно і завзято вирішувати ваші проблеми, покладаючи на це весь свій час і зусилля може мати за своїми плечима одну малесеньку таємницю. І це я мовчу про те, що своєю поміччю Рятівник може зростити у вас безпомічність, яку ви так радо можете прийняти за свою милу особливість характеру.⠀

Таємниця Рятівника наступна- кожна людина на планеті Земля має якісь свої проблеми (психологічні або ні) і певна категорія людей, наприклад Рятівники, не вміють або ж не хочуть вирішувати власні проблеми. При цьому вони завзято беруться за вирішення проблем інших людей, тільки б не зустрічатися віч-на-віч зі своїми демонами.

Отримавши допомогу від такого Рятівника ви видихнете з полегшенням, але цей спокій триватиме недовго. Коли за квартиру буде заплачено, соціальний статус піднято, вдома прибрано, а машина стоятиме у вашому гаражі ви помітите речі, на які раніше не звертали уваги. Більше того, Рятівник досі не бачитиме їх і навіть не здогадуватиметься про їхнє існування, а ім’я цим демонам-його власні проблеми.

Звісно вирішувати їх ви можете не забажати, оскільки не для цього ви чекали Рятівника, щоб допомагати йому. А якщо все таки вступите на цей шлях, то й самі маєте ризик стати Рятівником. І тут уже ви дивитесь на людину, яка поряд і бачите суцільні проблеми, то у вигляді сопіння, то жадібності, то істеричності і т.п. І допомога Рятівника у вирішенні ваших проблем уже не рятує цю картину від блідих фарб.

Яка альтернатива? -Вирішувати власні проблеми самотужки, або навчитись вирішувати, якщо не вмієте першого. Значно крутіше, коли в партнерському союзі двоє людей вміють долати труднощі і допомагають один одному не тому, що хтось із них безпорадний, а тому що можуть вирішувати проблемні питання швидше і якісніше.⠀

За законами економіки 1+1 завжди більше ніж 2, якщо ви розумієте про що я. Втім, що це я так довго затримуюсь на цьому? Переходимо до пункту 2.

2. Зрозумійте межі бажаної, допустимої і неприпустимої поведінки іншої людини по відношенню до вас. Це розуміння дозволить відстоювати межі власної особистості, а також стати значно щасливішим в світі, де нам іноді доводиться робити речі, які робити не хочеться (наприклад терпіти ненависну роботу в період економічної кризи, де будь-яка робота за щастя і т.д.) Думаю, що останній тезис потребує висвітлення у якомусь із майбутніх постів. Хоча звісно я не прихильник терпіння в будь-якій формі, втім бувають в житті нюанси, які варто враховувати.

3. Вчіться цінувати думку та світогляд іншої людини. Як казав в своїх блогах білоруський психолог Павел Зигмантович «Найкращий критерій для створення сім’ї між двома людьми-це вміння домовлятися!» Звісно іноді потрібно йти на компроміси, іноді на поступки, втім пам'ятайте, що кожна ваша дія повинна бути з повагою та розумінням, як до себе, так і до іншої людини, з якою створюватимете сім’ю. Особливо це стосується наступного пункту в цьому списку.

4. Конфліктуйте! Конфліктуйте! І ще раз конфліктуйте! Сварка-це чудесна річ, під час якої люди натикаються на гострі кути взаємодії. Відстоювання інтересів, задоволення потреб та зміна існуючої реальності, яка призвела до конфлікту-це тільки маленький перелік бонусів, якими багата сварка між люблячими людьми. Найгірше, що ви можете зробити-це уникати сварки, відкладаючи вирішення проблеми на потім (читаємо ніколи), знищуючи свою особистість постійним ігноруванням важливих потреб.

В нашій культурі традиційно зневажливе ставлення до сварок, оскільки люди не усвідомлюють їхню значущість та роль у формуванні міцної сім’ї. Тож не дивуйтесь, коли наступного разу сусідська бабуся розказуватиме під під’їздом: «Дивно, що вони розійшлися. Така гарна пара була. Навіть не сварилися ніколи.»

5. Переходьте від прихованої до прямої комунікації. Про цей пункт я вже неодноразово згадував як у своїх відео, так і в дописах і не втомлюватимусь повторювати це кожному, хто ставить собі ціль-побудову міцних і гармонійних стосунків. В нас часто закладене абсолютно ідіотське уявлення про те, що інші люди зобов’язані читати наші думки. Зітхання, закатування очей, тяжкий подих, удар дверима, різного роду маніпуляції і т.д.-це все форма невербальної комунікації, яку якимось чином потрібно вебралізувати і донести до партнера.

Що ми хочемо? Що нам потрібно? Чим ми невдоволені? Це тільки короткий список меседжів, які потрібно чітко роз’яснити партнеру для досягнення якогось конструктивного рішення. «Я не хочу тобі говорити чого я хочу. Я хочу щоб ти сам здогадався чого я хочу»-приклад, який став мемом і напевно не постаріє ніколи. Запам’ятайте, це дуже важливо-перехід від прихованої до прямої комунікації. Йдемо далі.

6. Неважливо яку модель існування сім’ї ви обираєте (чоловік працює-жінка стежить за побутом, чоловік стежить за побутом-жінка працює, обоє працюють-ніхто не стежить за побутом «останнє жартую або не зовсім») вам би дуже допомогло вміння ділити між собою сімейні обов’язки. Тут зовсім як на роботі, якщо ви хороший начальник, то ви повинні вміти делегувати певні обов’язки іншим людям, залишаючи частину із них за собою, щоб останні виконувати професійно та якісно.

В нас же як часто буває? Комендант гуртожитку і прибиральниця, і бухгалтер, і староста, і кума завідуючої кафедри «останнє жартую… або ні». Чи можна якісно виконувати свої обов’язки в таких умовах? Думаю, що ви знаєте відповідь. Тож обирайте самі чи піде ваша сім’я стежкою успішної компанії чи вам до серця ближче приклад гуртожитку.

А ще ви повинні бути готовими взяти на себе певні обов'язки партнера, якщо в силу тих чи інших причин він не може виконувати частину своїх обов'язків (він захворів, поїхав у відрядження або з'явились нові задачі).

7. Наприкінці зачепимо тему дітей та виховання. Я не дитячий психолог, тому посилатимусь на професіоналів, які в цьому смислять.⠀

Встановлюючи певні жорсткі (не плутайте з жорстокими) правила поведінки в домі найперше підійдіть до дзеркала і скажіть «І тебе це також стосується!» Цю рекомендацію я почув на онлайн-лекціях сімейного психотерапевта Сергія Левіта. Згодом неодноразово зустрічав подібні меседжі у інших відомих психологів минулого. Звісно, що наказ батька сину поменше сидіти за екраном смартфона не буде виконуватись, якщо при цьому батько сам залипає в телевізорі чи гаджеті. Даючи наказ чи заборону пам’ятайте «і тебе це також стосується!»

Суть ідеї полягає в самій суті научіння. Ми навчаємось прикладом, а не словами і діти найчастіше повторюють як поведінку так і життєві сценарії своїх батьків. Тому найвідоміше прислів’я пов’язане із цим пунктом-«Не виховуйте дітей, виховуйте себе! Діти однаково будуть схожими на вас.»

8. Не карайте за хороші речі-карайте за погані! Звучить логічно, правда ж? Та чи чинимо ми логічно завжди? І звісно ж я не маю на увазі фізичне покарання. Це покарання повинне виражатися як позитивне або негативне підкріплення у термінології біхевіористів та необіхевіористів. Кому буде цікаво як працює таке покарання можете прочитати у книзі «Не рычите на собаку!»

Коли ваш син вперше приготував вечерю чи дочка прибралась в домі чи вважаєте ви це хорошими справами? Здається мені що так. Проте згадайте як часто ми відвертаємось від суті справи в напрямку незначних деталей-прибрано не достатньо добре, вечеря не смачна і т.д. Ми робимо догани за те, що хтось зробив хорошу річ, але не настільки добре як нам хотілося б. А ще частіше коли хороша річ зроблена добре ми взагалі стримуємось від похвали. Ми вважаємо, що так робити завжди-це само собою розуміється. А критикувати як за погане так і за хороше ми мастаки! А потім виростає покоління людей, які не звикли чути похвалу і робити достойні речі, сприймаючи кожний щирий комплімент в своєму напрямку словами:"За що?", "Тут немає нічого такого!", "Можна було зробити краще." ⠀

Тому пам’ятаймо-покарання за погане, хвалимо за хороше! В поведінковій теорії це позитивне та негативне підкріплення. Ознайомтесь, якщо вам буде цікаво, а я буду завершувати сьогоднішній блог. Дякую, що дочитали до кінця.

⠀

Якщо інформація була вам корисною-ставте лайки, коментуйте та підписуйтесь. Поширюйте інформацію в соцмережех, можливо саме через ваше посилання вона потрапить до людини, якій буде дуже потрібною. Якщо потрібна консультація психолога-ласкаво прошу в мої приватні повідомлення. Побачимось та почуємось в режимі онлайн. Будьте щасливими!

Опубликовано 2020-12-06 в 05:48