Зовнішність, тіло, краса

Ще з дитинства, я чула в свою сторону від близьких та незнайомих людей, що я товста, жирна, корова і т.д. Батько завжди волав на всю родину, що я товстішаю від солодкого в дитинстві, бабуся про це казала, лишня вага завжди мене переслідувала, оскільки я переїдала та зловживала солодким. Пізніше у підлітковому віці я постійно чула в свою сторону багато осуду, що я велика і товста, лице симпатичне, а тіло завжди було якесь не таке, особливо хлопці про це казали, підкреслювали на цьому, одного разу я сиділа за партою, і хлопець один сказав гляньте яке в неї пузо, а я просто розслабилася, пізніше я постійно соромилась свого живота весь час думаючи про це, хлопці не вважали мене привабливою, особливо однокласники. Навколо мене завжди були стрункі та пластичні дівчата, вони були сексуальні, їх всі хотіли, давали компліменти. А я відчувала на фоні них себе колобком скутим, я дуже мало чула компліментів на рахунок свого тіла, а так хотілось б. Тому я вирішила бути максимально сексуальною, відверто одягатись, щоб всі мене такою вважали, щоб перекрити цей нюанс із тілом, я взагалі мала подруг, від них віяло сексуальною енергією, а від мене ні, і теж ні разу не чула компліментів про це, лише коли я дуже відверто одягнусь, але все одно мені це не давало впевненості і я не відчувала себе все одно сексуальною, і в мені створився принцип якщо я не вдягнусь відверто, то я не приваблива і сіра миша, через силу старалась бути такою, але розумію що якось неприємно водночас коли всі з голодним поглядом дивляться. Згодом я схудла на 15 кг, морила дієтами спортом, але все поверталось як я починала їсти все що захотіла, але я морально себе виснажувала навʼязливими думками про схуднення, і зважувалася 100 разів, як тільки не було результату, я не хочу виходити на вулицю, ходити у відкритому одязі, я себе вважала не гарною через велике лице та живіт. Я навантажувала себе спортом, що бувало я чуть не втрачала свідомість, навколо мене теж знайомі одержимі схудненням та спортзалом, але вони худі та пластичні від природи, а я постійно борюся з вагою. І ніяк не можу себе прийняти, скільки порад читала, і просто якесь виснаження від цього, в мене депресія почалась від цього бо я себе не вважаю красивою та сексуальною, бо неодноразово мені це казали, що я некрасива, я більше про хлопців, хоча й багато казали що я приваблива, але я вічно чую лише слова в голові від кількох людей, особливо однокласників та загалом від чоловіків це закарбувалося в моїй голові.

Здравствуйте. Я очень худая еще с подросткового периода. Нет груди, попы. Очень тонкая. Какой то период времени меня не беспокоил этот вопрос, честно говоря, смотря в зеркало, я даже не замечала какой то разницы между мной и другими девушками. Но взрослее, мне кажется, я становлюсь еще худее, еще более неполноценной, я не чувствую себя женщиной, девушкой, я чувствую себя подростком, амебой. Я закрываю на это глаза, пытаюсь «принять», ничего не получается, меня тошнит от себя. Ни под какими углами я не могу принять себя. Я не чувствую себя. Так больно жить так всю жизнь. Мне очень грустно, что я не могу быть нормальной. Что я не могу вырасти, что что-то мешает. Что я нахожусь в замкнутом кругу. Я не хочу больше так, у меня нет сил. Я не знаю что мне сделать, что бы не чувствовать эти вещи. Почему я не могу быть как все? Мне больно контактировать с людьми, я чувствую свою неполноценность, стыд, уязвимость. Все эти вещи определяют меня как будущую мать, женщину. Но я чувствую себя очень неполноценной, оторви и выбрось. Вопрос в том, как разорвать этот круг? Из за волнения я не ем и теряю вес.

Мені 45років, не можу на себе дивитись, я поправилась з 2020 року на 14 кг, стараюсь дотримуватись правильного харчування, але є зриви, не можу змиритися з своєю вагою і своїм тілом? Дякую!