Парламентські вибори 2012. Політична психологія.

Все, як і завжди. Жодних особливих нових методів не помітила.

навіювання. результат — голосування проти однієї сили, віддаючи голос за іншу.

Метод залякування та зомбування.

Перше — підкуп виборців: кому 30 срібняків, кому хортових щенят... Друге — зомбування за допомогою масованої реклами на всіх можливих носіях. Третє — маніпуляція: скасувавши графу «проти всіх», багатьох змусили голосувати за кого попало. Бо вибір, по суті, був із розряду «топитися чи вішатися».

Реклама — обіцянки, маніпулювання такими цінностями, як любов до батьків, дітей, страх за їхнє майбутнє, ілюзія майбутньої свободи.

Маніпуляція через залякування, звернення до гарного життя в минулому (КПУ) або заклики не руйнувати його в теперішньому (ПР).
Звернення до вічних тем, які викликають протистояння — мова, свобода, крадіжка.
Масове зомбування рекламою, тобто навіювання, нав’язування часто протилежних точок зору (ПР і ОО «Батьківщина»), внаслідок чого перевантажений мозок виборця віддавав голоси за КПУ, «Свободу», УДАР.
Акцент на нові обличчя, об’єднання та очищення як реверанс на вимогу народу. Мовляв, ми вас почули, тепер і ви нас підтримайте (ООБ).

1. Маніпуляція фактами, коли бажане видається за дійсне.
Насамперед у телевізійній, радіо-, зовнішній рекламі.
2. Маніпуляції страхом.
Це ще один дуже поширений у політтехнологіях спосіб привернути до себе увагу та стимулювати потрібну поведінку виборців. Страх — чудовий мотиватор, навіть для тих, хто намагається не звертати уваги на політику.
3. Навіювання. Без цього ніяк.

Можна. Тільки, мабуть, в іншій країні. У нашій країні, на жаль, усе вирішується за гроші.

Є цікавий художній фільм про те, як саме команда профі приводить до влади: «Хитрощі або Хвіст виляє собакою» /Wag the Dog/ (1997). Рекомендую подивитися всім і врахувати, що фільм знято в 1997 році, а скандал з Монікою Левінскі стався в 1998,
а війна в Югославії — у 1999...

так. це ми й спостерігаємо, коли безграмотні проФФесори при владі. потрібна навіть не команда професіоналів, а просто команда. народ «їсть» із ЗМІ інформацію, а те, що ми їмо, з того й складаємося.

Я думаю, так.

У наших реаліях не «Хвіст...», а «День виборів» — геніальний фільм. Пісня звідти — квінтесенція всього, що можна сказати з цього приводу ;)

До влади — навряд чи, але голоси набиратиме.

Теоретично — так, практично — все залежить від самого кандидата, тих фахівців, якими він себе оточує, фінансового ресурсу та бажання довіритися ведучим кампанії. Яскравий тому приклад — Королівська. Реклами — валом, грошей теж, здавалося б, і список «видатний», і програма заявлена непогана, але голосів — 1,5%.
На щастя, на цих виборах кількість людей, які голосують за порожнечу, знизилася. Чого вартий лише результат по Києву.
Але водночас «лапша» ще крутить.

Так. Що, власне, і робиться на кожних виборах. Говорячи термінами маркетингу, важливо визначитися з цільовою аудиторією, з’ясувати її запити, очікування, стереотипні уявлення про те, яким має бути політик (стать, вік, зовнішній вигляд, елементи одягу).
У значній мірі нинішні мажоритарні вибори саме це й підтвердили. Штаби багатьох кандидатів зробили правильну роботу, вивчивши виборців на округах, їхню поведінку під час виборів. Потім «запакували» кандидатів відповідно до очікувань, наповнили його рекламні звернення правильними меседжжами.

Складне запитання...

Тетяна Монтян.

Не можу сказати однозначно. Нічого нового не помітила.

Грамотна кампанія? Таких не було. У всіх були ляпи, всі молодці.

Грамотних не побачила зараз. Минулого року мені сподобалась передвиборча кампанія Юлії Тимошенко на президентських виборах. Цього року вони жахливі — образ жертви не допоміг.

Важко сказати. Усі учасники виборчої кампанії користуються вже перевіреними на досвіді засобами. Особисто мені сподобалася оригінальна кампанія Олега Ляшка, але грамотною назвати якусь складно.

Ось як не дивно, у представників провладних партій. Дивно тому, що зазвичай на виборах більшого бажання перемогти виявляє опозиція. Це виражається в більш чіткому влученні меседжів у «яблучко» запитів.
Але в цьому випадку чіткіше свій меседж донесли саме партії влади: «регіони» та комуністи.
Перші не винаходили велосипеда й усі нинішні проблеми звалили на попередників, одночасно налякавши виборців вигаданими жахами. Другі подарували ілюзію боротьби з прожерливими капіталістами. Чому ілюзію? Будь-який виборець тієї ж партії «регіонів» чудово усвідомлює, що в цій організації зібралися найбагатші люди країни. Але «розкуркулити» їх — все одно, що піти проти рідного батька. Тут явний конфлікт: і проголосувати за них для багатьох виявилося непосильним, і явно «зрадити папку» теж якось незручно. А от є комуністи, які, як завжди, пообіцяють «все відібрати й поділити» і, як завжди, нічого не зроблять. Цей феномен політтехнологи називають каналізацією напруги: проголосувавши за комуністів, чимало колишніх вірних прихильників «регіонів» просто скинули так своє невдоволення.
Що стосується опозиції, то тут усе як завжди. Їм бракує розумного, відповідального та впевненого у своїх силах лідера, так само як і команди з такими ж якостями.

Реклама на бигбордах большинства партий, на мой взгляд, была непродуманной и вызывала недоумение и даже агрессию.

страна вымирает. Украина как государство перестало быть национальным, ибо украинцы не у власти.
а настроение в обществе все так же будет подпитываться ложью из СМИ.

Всё-таки, украинская политика ещё не совсем погибла. Что показывает ситуация выборов в проблемных регионах Украины.
К сожалению, в нашей стране главный принцип ни как проголосовали, а как подсчитали. И ещё, проблема элементарной политической безграммотности, когда идут голосовать за провластного кандидата, мотивируя это тем, что "если я не за того проголосую, то узнают"!

Фальсификации прошли успешно, выборы не обнаружены.
Верно заметила коллега: в нашей стране не важно, как голосовали, важно - как посчитали.

Сомневаюсь, что голоса имеют значение и влияют на результат выборов.

Замечания?
Выборы прошли, как всегда, с ожидаемым результатом. Приятно удивил Киев, проголосовавший за оппозицию не смотря на практически отсутствие качественной кампании.
Плюс - политики в какой-то степени учатся договариваться, минус - про амбиции никто не забыл.
Плюс - народ медленно начинает просыпаться, минус - многие еще либо слишком запуганы, либо зазомбированы гречкой и подачками.
Плюс - люди готовы защищать свои голоса пикетами и акциями протеста, они увидели, власть в не лучших для нее цветах, минус - таких не критическая масса.
Хотя все еще впереди. Подождем и посмотрим :)

Маятник ощутимо качнулся в другую сторону. Я имею ввиду, что теперь пришло время разочаровываться в своем выборе избирателям партии регионов. Грустно, конечно, проходить через крах надежд. Но вместе с этим рождается и другая надежда - надежда на то, что люди больше начнут опираться на свои силы, рассчитывать на себя, а не искать очередного папу или маму в лице политика любой идеологии, который придёт вдруг и осчастливит, такой родной, понятный и свой в доску. Идиот, но зато говорит на родном языке.