Як підтримати себе, коли близькі на фронті

В першу чергу я б рекомендувала дотримуватися інформаційної гігієни. Додаткова інофрмація про те, що відбувається на фронті тільки запустить гіперболізацію можливих страшних наслідків для рідної людини. Це нікому не буде на користь. Тому максимально зменшити потік інформації про фронт. Я б радила дивитися новини 5хв вранці та 5 хв не пізніше 17.00.
Друге, напрацювати навичку блокувати фантазії. Це доволі часто відбувається у родичів, коли подумки близькі фантазують страшну ситуацію і проживають її майже як реальну. Важливо навчитися "ловити" себе ще на початку фантазування та зупиняти себе.
Третє, розділити зони контролю та впливу. В ситуації, що склалась - що яможу контролювати та на що можу впливати, а що поза моїм впливом. Все, на що я не можу впливати намагатися не брати до уваги, а концентруватися на тому, де я маю контроль. Це привнесе долю спокою та розуміння свого впливу.

Важливо бути відвертим та чесним. Уникати складних тем але розповідати про те, через що ви проходите, що відуваєте, чим стурбовані.
Важливо, щоб обидві сторони чули про життя одне одного, але без обтяження. Тобто якщо є розповідь про якусь проблему - то обов'язково вона має закінчитися тим, як ви знайшли спосіб її вирішити. Щоб у бійця не висіла в голові невирішена проблема близьких. Він має бути зосереджений на бойовому завдання та на тому, щоб не загинути, а не на вирішенні проблеми родичів.
Дуже добре теплі, особисті розмови, вони дають багато сили бійцям.

Краще запитати, що він очікує від близьких. Деякі дуже важко переносять, точніше не переносять тишу. А деякі - навпаки, просять тиші, щоб навіть підлога не рипіла. Часто буває, що на ротації боєць не може навіть роздягнутися для сну, він має бути постійно вдягнений, щоб відчувати себе безпечно. Тому краще запитати, як йому краще спати і де, хоче він спілкуватися чи хоче побути насамоті, про що б він хотів поговорити, а про що - ні...

Коли є порушення сну (спить дуже мало), коли сильна дратівливість, перепади настрою, зловживання алкоголем, неможливість посидіти спокійно на одному місці, коли є нав'язливі рухи руками або ногами - на це варто звертати увагу. Нажаль "донести думку" це дуже складно по ряду суб'єктивних та об'єктивних причин. Але можна розказати про те, що там-то і там-то надають кваліфіковану психологічну підтримку бійцям. Говоріть про те, чим ви стурбовані, що вас хвилює і що з цим можна розібратися звернувшись до фахівців. Рекомендуйте краще, ті заклади, де працюють саме військові психологи, тобто ті, хто сам був на нулі. Це буде більш авторітетним посиланням.