Самосвідомість, саморозвиток, самовдосконалення...

Так, мабуть, можна сказати й так. Не найгірша, на мій погляд, звичка. Тим більше, що самопізнання та саморозвиток — поняття взаємопов’язані, а відвідування курсів і семінарів іноді сприяє досягненню глибшого пізнання себе. Хоча зовсім не обов’язково для цього долучатися до навчальної групи. Іноді достатньо посилання в мережі чи книжки... як кажуть, головне — знайти свою мету і свою Дверю. Причому саме свою. Яким шляхом це буде досягнуто, менш важливо.

Так, однозначно так.

Тренд існує, а самопізнання та саморозвиток — під питанням! Адже дуже часто у групах, тренінгах, семінарах майстерно підміняється справжня робота людини з самою собою... У гонитві за модою та грошима втрачається найцінніше у самопізнанні: особиста робота та особисті знахідки, а не шаблон занять та підгонка під нього. Досить замислитися у словосполученні: САМО-пізнання! Саме визначення передбачає роботу людини з самою собою. Будь-яка справжня освіта здобувається лише шляхом САМОосвіти............................................................. Будь-яке справжнє розуміння, самопізнання здобувається лише шляхом САМорозуміння!!!

Слова "ПІЗНАЙ Себе — і ти Пізнаєш Світ" залишаються й досі дуже правильними за змістом і за вказівкою напрямку пошуку відповідей на багато запитань... Але люди це читають, а шукають не там, де "втратили", а там, де "світло" горить!!!... Це з анекдоту: п’яний чоловік шукає щось під світлом ліхтаря... Інший запитує: де загубив? Той вказує на інший бік вулиці... А чого ж там шукаєш? Так там світло горить!!!

Справжній Учитель (ведучий, гуру, психолог) не стільки вчить, скільки стимулює здатність до САМонавчання та САМопізнання)))) Адже ВСІ знання не в учителя, а в самого учня!! Адже все у НАС!! Учитель — це той, хто ставить запитання!!! Той, хто створює можливості для само розкриття, самопізнання, саморозуміння... до самоосвіти в самого себе...)))

Чого так рідко можна побачити на тренінгах та семінарах... та інших подібних заходах особистісного зростання!!

Тренінг "особистісного зростання" за три дні — це замануха для невігласів... Особистісне зростання ТРИВАЄ все життя... і не припиняється при переході в інше вимірювання...))))

Адже після таких слів ніхто й не хоче саморозвиватися:)
працювати все життя та ще й у наступних... навіщо?
раді чого?
щоб ходити та співати пісні під бубни?
краще піду пива поп’ю!

Щодо того, що "працювати все життя", це не лякає тих, у кого світогляд сформований не на пиві з таранькою, а на ОСОЗНАННІ, сенсі, меті, своєму приході, перебуванні та відході звідси.

В інших — шаблони на кшталт "нарешті настане кінець! Ось за три дні особистісного зростання нарешті можна й на пивко!! Кінець не настане! — Життя триває, і Любов триває... і ВСЕ триває... (і пивко теж, якщо в міру)... І це чудово!!! Вибір за тобою, Людино!!

Да, конечно! Тренд, мода, однозначно есть. Люди, похоже, начали больше интересоваться тем, что принято называть «внутренний мир». Раз есть спрос, появились и предложения. Это схоже с трендом «здоровое питание и здоровый образ жизни».

Я вважаю, що попит породжує пропозицію.

Так, я вважаю, що за останнє десятиліття така тенденція досить інтенсивно простежується як у сфері самопізнання, так і в розвитку власних здібностей, талантів, фізичних, розумових, професійних та інших якостей. Сама індустрія невпинно зростає завдяки появі нових фахівців у раніше мало вивчених галузях, а також пробуджується попит і зацікавленість на ринку. До того ж, у наш інформаційний вік, коли інформація та нововведення випереджають людину, перед нею відкривається багато можливостей і перспектив, а отже, і ситуацій, у яких потрібно обирати з усього запропонованого те, що тобі близьке.
І добре, коли людина має власну інтенцію та бажання пізнавати себе, вчитися чомусь новому. Наявність мети та кроки назустріч позитивним змінам роблять її досяжною. А якщо ж людина слідує етапами саморозвитку переважно заради тренду, варто в першу чергу розібратися, що стоїть за цим бажанням «бути в темі», «відповідати», робити щось, щоб бути кращим, та інші варіанти.
Відвідування курсів, семінарів, так само як і опанування нових методик із суперництва, страхів, данини моді, згодом не робить людину щасливою. Воно лише здатне на деякий час «закрити очі» на наявну складність і «замістити» енергію задоволення від важливої потреби іншою, вторинною за значенням.

Так, сьогодні дійсно модно займатися самопізнанням, саморозвитком. Є маса семінарів, після яких людина починає краще розуміти життя, людину в цілому, проте її власні проблеми, як правило, залишаються на тому ж рівні, що й до семінарів...

Так, і ця мода продиктована тим, що умови життя покращуються. Коли більше не доводиться виживати, з’являється позитивна мотивація: покращити своє життя.
Але, як у будь-якому тренді, у цьому є свої мінуси.
По-перше, велика кількість марних тренінгів, які дають лише тимчасовий результат або не дають його зовсім.
По-друге, може здатися, що самопізнання та саморозвиток ведуть до щастя. Але це правда лише частково.

Ні, це необхідний процес на шляху еволюції людства.

Тренд дійсно існує, і, як мені здається, постійно посилює свою привабливість. Але, як і будь-яка мода, тут більше бажане видається за дійсне. Людина приходить на тренінг, щоб зробити пост чи селфі.

Зараз дійсно все більше й більше людей цікавляться психологією та саморозвитком, і це можна сказати своєрідною новою модою, так само як і прагнення до покращення в різних сферах життя.

Самопізнання можливе в межах власних кордонів свідомості. Їх можна розширювати, але для цього потрібна внутрішня робота над собою, і це не завжди на користь самолюбству, може боліти та завдавати болю. Проте саме завдяки цьому можливе досягнення внутрішньої інтеграції на вищому рівні (гармонії, якщо хочете). Але якби людина справді була щасливою у своїх ілюзіях та захистах, вона б і не прагнула до самопізнання та розвитку.

Цілком можливо. І думаю, що корисно. А от лінійної залежності між щастям і самопізнанням я не бачу. Дізнатися більше про себе — не завжди означає одразу стати щасливішим. Іноді виявляється: щоб стати щасливішим, треба щось змінити у житті, стосунках, роботі, способах поведінки.

А от на етапі, коли людина розуміє, що їй, власне, погано, і знає, чому погано, але все продовжує залишатися як є, — на цьому етапі людина може почуватися нещасною. Навіть гостріше, ніж тоді, коли діяли захисти.

Але самопізнання виводить із ролі жертви. Людина розуміє, чому все так, як є, що треба зробити, щоб це змінити, яку ціну заплатити. І може зробити усвідомлений вибір — пройти цей шлях чи відмовитися й знову заплющити очі на все. Захисти та ілюзії — справа така, що лише їх зняття потребує спеціальних зусиль. А от повертаються вони, якщо не змінювати життя, зазвичай самостійно й легко, лише трохи видозмінюючись. Вибір завжди є.

Самопізнання — це єдине, що можливе, екологічно, безпечно, дієво та корисно. Якщо ви не пізнаєте себе, то вас почнуть пізнавати інші — і явно не на вашу користь!

Пізнаючи себе, людина набуває можливості зрозуміти ближнього. Пізнай себе — і ти пізнаєш світ!
Людина перестає жити в ілюзіях і відкривається назустріч світу та Любові! Страху стає все менше й менше!

Самопознание, вероятно, та вещь, которой можно заниматься всю жизнь, каждый раз открывая что-то новое в себе. Оно возможно настолько, насколько человек готов. Если сегодня к чему-то не готов, завтра (через год, через десять лет...) ситуация может измениться. Думаю, узнавать о себе как можно больше — не худший выбор. Чем больше про себя понимаешь (знаешь, чего бы хотелось, а чего нет, например), тем легче искать пути, как это получить. Если понимаешь про себя, тогда намного легче услышать и понять того, кто рядом с тобой. Человек, всё-таки, существо социальное, и гармоничные отношения с внешним миром — чрезвычайно приятный бонус! :) А иллюзии — на то и иллюзии, и защиты, которые строятся на песке, очень непрочны... Реальная встреча с собой и миром всё равно случится. И без знаний о себе и мире это трудно выдержать.

Самопізнання — це і є руйнування ілюзій. Людина не може бути щасливою, живучи в ілюзіях, адже вони рано чи пізно рухнуть.

Підійти до цього питання, думаю, важливо. Правда, дізнавшись, що самопізнання не завжди проходить через приємні етапи та «метелики в животі» від відкриття чогось нового про себе, далеко не всі готові йти далі, адже у багатьох у зв’язку з цим з’являються власні опори, страхи та почуття. Комусь підходить у певний момент сказати собі «Стоп» і зупинитися на звичному та такому знайомому, хай навіть і не до кінця задовільному, що обмежує внутрішню свободу, але безпечне. Хтось ризикує йти далі та відкриває для себе світ по-новому, проживаючи своє життя усвідомлено та яскравіше.
Ось що скажу: все залежить від наших установок. У будь-якій, здавалося б, навіть найбезнадійнішій ситуації, є вихід. Якщо ми в це віримо, ми шукаємо ресурс і підтримку, якщо ні — залишаємося заручниками своїх страхів та переконань.
Кожен із нас — коваль свого щастя.

Щоб дійсно пізнати себе, необхідно пригадати всі значущі життєві події та отримані від них програми-настанови ПОЧИНАЮЧИ З ВЛАСНОГО ВНУТРІШНЬОУТРОБНОГО РОЗВИТКУ. У звичайній свідомості в стані неспання це неможливо. Тому самостійне самопізнання в принципі неможливе, це самообман. Єдиний варіант — гіпнорегресія в минуле за допомогою фахівця. Знати про себе, про свої життєві програми-настанови просто необхідно, щоб працювати з ними та справді впливати на власне життя, а не просто міркувати й розуміти «що добре, а що погано»

Самопізнання можливе поряд з іншою людиною. Коли я відбиваюся в очах іншого, я пізнаю себе. Психолог — це професійне дзеркало.
Пізнавати себе однозначно корисно. Але є важлива умова: людина має бути до цього готовою. Інакше це може травмувати.
У нас достатньо захистів, щоб не дізнаватися про себе те, з чим ми не зможемо впоратися. Коли зі спеціалістом налагоджуються довірливі стосунки, ці захисти спадають. І тоді можна спробувати подивитися в дзеркало.
Якщо людина замислилася над питанням самопізнання, значить вона хоче більшого, ніж має. У процесі психотерапії = пізнання себе їй може стати гірше, важче. Нелегко приймати правду про себе. Але варто продовжувати роботу. Тоді вдасться насолоджуватися пізнанням себе.

Воно можливе, адже підтверджене всіма містиками, які досягли цього, та мною особисто. :)
Щасливішим у ілюзіях та захистах стати неможливо, лише навпаки.

Чим більше людина знає про себе, тим краще вона може діяти та взаємодіяти з навколишнім світом.

Самопізнання... — чим більше я себе знаю, тим легше мені справлятися з певними внутрішніми труднощами та розвиватися.

Ці поняття не тотожні. Саморозвиток — максимальна реалізація закладених у людині здібностей і потенцій. Особистісний ріст — розвиток лише однієї сторони «для Інших» — особистості (Персони, за К.Г.Юнгом). Це те, що людина презентує навколишньому світові, своєрідна «маска». Особистісний ріст може суперечити реалізації внутрішньої сутності людини — Самості за К.Г.Юнгом. Таким чином, саморозвиток — поняття ширше, що включає в себе й особистісний ріст, і досягнення внутрішньої інтеграції, і прийняття відкинутих якостей, та багато іншого.

Моє розуміння таке: саморозвиток — це низка певних дій та зусиль, які людина здійснює. Як із чиєюсь допомогою, так і самостійно. З чиєюсь допомогою — все одно саморозвиток, адже зусилля — звернутися до психотерапевта, ходити, платити, виділяти час, формувати запити, працювати під час сесій — людина все одно робить сама.

А особистісний ріст — це результат дій із саморозвитку. Розширення можливостей, розуміння, набуття внутрішніх сил і так далі. Особистість стає більшою, дорослішою, сильнішою — і це особистісний ріст.

Це те, що триває все життя. Але в одних — несвідомо, а в інших — набуває цілком свідомої діяльності.

Саморазвитие — развитие личностных качеств человека. Это процесс, когда можно проявить и усилить качества, которые помогают жить, ощущать комфорт «проживания», так называемые «положительные качества», и нивелировать так называемые «отрицательные качества», вызывающие дискомфорт у самого человека и его окружения. Эти действия приводят к личностному росту — изменению качества жизни на психологическом, физическом, бытовом уровне.

Саморозвиток — це конкретна робота особистості над собою. Особистісний ріст може відбуватися протягом життя і вибору реакції особистості на ті чи інші події, що з нею відбуваються.

Теоретично можна описувати одне, але поки не спробуєш сам на практиці — це будуть лише гучні слова. Розвивати себе (саморозвиток) і працювати над собою, своїм поведінкою, думками, установками та переконаннями заради чогось важливого для себе дає плоди — результат, який ми називаємо особистісним зростанням. Коли, озирнувшись назад, подивившись на себе збоку, відчуваєш приріст і позитивні зміни між тим, що ти мав, і чому вже навчився. І цей процес відбувається у кожного по-різному, у своєму темпі. Часто ці зміни помічають і інші, люди, які нас оточують, і разом із нами змінюються також і стосунки.

Саморозвиток — це отримання більшої кількості знань та життєвих навичок. Саморозвиток веде до особистісного зростання.

Саморозвиток — удосконалення навичок, розширення кругозору.
Особистісне зростання на практиці тренінгів — це гармонізація стосунків з оточенням, досягнення внутрішньої гармонії та самореалізація.
Складність полягає в тому, що ніхто не знає, що потрібно розвивати, реалізовувати, з яким саме оточенням гармонізувати стосунки, щоб прийти до щастя.
До цього розуміння можна прийти в результаті внутрішньої роботи.

Це вміння піднятися над своїм обмеженим «я»/маскою та, вийшовши за її межі, подолавши его, стати безкорисливою та люблячою істотою.

Саморозвиток передбачає самостійні та конкретні дії людини щодо підвищення особистої ефективності у щоденній діяльності.
Особистісний ріст — це різниця між можливостями людини вчора та сьогодні.

Саморозвиток — це покращення себе в чомусь, здобуття нового досвіду чи розвиток навичок, поліпшення якихось своїх якостей (комунікабельності, впевненості, цілеспрямованості, уміння справлятися зі своєю лінощами та саботажами тощо).

Самосовершенствование - скорее понятие житейской психологии, в научной его аналогами можно назвать самоактуализацию (по А.Маслоу) и "саморазвитие".

Вот не очень мне нравится этот термин. Он предполагает, как мне кажется, что есть будто бы некий идеал, эталон, совершенство. И что "занимаясь самосовершенствованием", человек занимается приближением себя к этому совершенному эталону.
А я в эталоны верю только когда они - в Палате Мер и Весов. А когда подобные термины звучат относительно человеческой личности - не верю ни разу. Это - из мира оценочных суждений: хороший-плохой, совершенный - несовершенный.
Я верю в уникальность и рост, причем для каждого рост - это что-то свое, единично существующий путь, предназначенный для одного конкретного человека. И, значит, совершенства, общего эталона - не существует. Так что мое предложение - заниматься саморазвитием и не заниматься самосовершенствованием)))

Каждый понимает все это по своему.Тем более что и отнести самосовершенствование можно к разным областям.
Самосовершенствование , это не совсем удачный термин, ибо другой своей стороной он предполагает "несовершенство".А человек рождается совершенным, ибо по образу и подобию Творца мира, он сотворен.Так разве творец несовершенен?
Я бы сказал по иному.ОБРЕТЕНИЕ СЕБЯ!Нахождение себя, затерянного в шаблонах социума.Обретение своей

На мой взгляд,"самосовершенствование" и "саморазвитие" - понятия одного порядка,синонимы.

Самосовершенствования более высокий уровень саморазвития.

Самосовершенствование, в моем понимании, это прежде всего принятие себя таким, какой ты есть на данном этапе. Принятие своего настоящего и желаемого, осознания своих мотивов на совершенствование в чем-то определенном и стремление стать лучше, чем ты есть сейчас в будущем, для более гармоничного переживания себя, улучшения отношений с окружающим миром и получения более удовлетворительных результатов от своей деятельности и другое. Если вникнуть в сам смысл слова, \"сам совершенствуюсь\" говорит о том, что я беру ответственность за себя и этим занимаюсь для того, чтобы \"...\". Это, на мой взгляд, ключевое определение самосовершенствования. Я не считаю, что этот термин исключительно эзотерический, хотя многое зависит от того, во что верит сам человек, ставящий перед собой те или иные цели.

Считаю, что самосовершенствование - это комплекс, складывающийся из освобождения от негативных программ-установок и получения как можно большего количества разнообразных знаний и навыков. Эзотерика мало чем может помочь самосовершенствованию.

Самосовершенствование - это управляемое саморазвитие, подчиненное определенной цели: стать сильным, богатым, умным, успешным... Совершенствоваться можно в чем-угодно!
На мой взгляд, экологичнее всего самосовершенствоваться в любви к себе, в узнавании себя, в заботе о себе.

Что посеешь, то и пожнёшь. Если ум здоров, то и тело будет здорово. 😌 Прежде чем пытаться познать мир, познай себя и стань свободным. 😊

Непрерывное улучшение навыков в конкретных сферах деятельности.

Самосовершенствование, саморазвитие может быть в разных сферах каждого человека, и это конечно же касается многих аспектов психологии личности.