Врадіївські події: чи варто залишатися цивілізованим у нецивілізованому суспільстві?

Схоже так. Не далі, як сьогодні, я ходила на свій «придворний» ринок Шлях, виявила його зачиненим, що дуже нетипово для недільного базарного ранку. Навколо панувала нервова атмосфера, ходили телевізійники з камерами, люди групами перемовлялися. На щастя, є Гугл, ось що він видав.
http://blogs.korrespondent.net/journalists/blog/kachumay2/a112342

За нинішнього режиму іншого шляху немає.
Однією з причин того, що міліція стала каральним органом, є зміна системи профвідбору. Хто піде чесно працювати в міліцію за 1400-2800 гривень на місяць? А відбір-то з тих, хто прийде — у міліцію не призивають.
Суд Лінча поки немає — але народ має право на протест. За соцопитуваннями нині 20% населення схвалюють самосуд саме через відсутність правосуддя в країні як такого.
http://www.youtube.com/watch?v=9VX8w7qxB0M
Суд, міліція, прокуратура, податкова, митниця та інші є паразитами за своєю суттю.
До того ж правосуддя має дві сторони: закон і справедливість.

при чому тут психологи. це питання філософії. будь-яка система або розвивається, тобто змінюється в бік досконаліших форм, або деградує. наше суспільство після розвалу союзу нестримно деградує. при цьому ніхто не виступає проти. коли клює півень, усі незадоволені. але висновки не робляться. держава — це машина пригнічення. і захищає інтереси правлячого класу. і це скрізь та завжди. за капіталізму великий капітал поглинає середній і малий. ринкові торговці є дрібною буржуазією. звичайно, є й буржуазія. вони спекулюють, тобто обманюють рядових громадян, як-от пролетарів. тому з точки зору торговців усе, що відбувається, — неймовірний безлад і порушення прав людини. з точки зору великого капіталу це безпорядки, які потрібно придушувати. а для пролетаріату...? одні злодії б'ються з іншими.

Для мене є різниця в тому, що метафорично мається на увазі під «судом Лінча» — це терористичний акт насильства над людиною шляхом убивства та відстоювання своїх юридичних і конституційних прав жителями цього селища, які захопили будівлю і пішли на переговори. На мій погляд, жителі Врадіївки — не вбивці, а люди, які відчайдушно намагаються знайти справедливість законним способом. Вже той факт, що жорстокий злочин здійснено міліціонерами, є вищою мірою цинізму та сарказму. А також підставою для того, щоб сумніватися в законності розслідування і того, що злочинці понесуть покарання. У країні, де чиновники та просто багаті люди систематично «обходять» закон, «Врадіївка» може стати життєвою необхідністю.

Я думаю, що так. Знаю, що життя в нашій країні далеке від нормального. Достатньо перегинів, порушень, несправедливості. Але брати до рук камінь чи биту та йти на штурм, хочеться запитати, а далі що?
Наша історія з 1917 року пронизана терором, усі знають, чим закінчилися шляхетні поривання «весь світ насилья ми зруйнуємо, хто був ніким, той стане всім».
Мені особисто не хочеться бути випадковою жертвою боротьби, хай навіть за надзвичайно праве діло.
Тому я за цивілізовані способи боротьби з несправедливістю — є вищі інстанції, є європейські організації з прав людини, є ЗМІ, врешті-решт, є мирні демонстрації.

Так, є. Самостійно виконувати функції міліції, розкриваючи злочини щодо себе та близьких, просто людей, які звернулися. Наприклад, ось так:
http://www.youtube.com/watch?v=um6dgewBdp4
Далі, якщо суд не виніс справедливого рішення — змушувати систему відповідати на скарги.
Ну а прокуратура взагалі перетворилася на шахрайську організацію, яка торгує законом.

інших способів? до влади дрібна буржуазія ніколи не прийде. сподіватися на загальний підйом економіки, за якого настав би добробут, і влада перейнялася б громадською думкою... надії на це наївні. пролетарська революція? то дрібним буржуа теж доведеться працювати на загальних умовах. теж не підходить... яка війна? дрібнобуржуазний клас ніколи не буде революційним.

Кожен обирає свій спосіб. Для мене мій спосіб — чесно виконувати свою роботу та співмірно свої сили з тими силами, які є в полі. Якщо моїх сил недостатньо, щоб щось змінити, я можу обрати — відступити і змиритися з обмеженнями або залучити інші сили для цього.

Система МВС, звичайно, потребує реформ, як і багато чого в нашій державі, але мені особисто смішні ці заклики «геть міністра МВС» або тепер ось начальника Святошинського РВВС. Новий міністр принесе нам усім світло? 10 разів «ха-ха».
Думаю, що багато хто просто вдало використовує момент, щоб здійснити перерозподіл влади.

У ЗМІ немає кампанії проти української міліції. Багато подій навіть не висвітлюються.
http://advoffice.ru/forum/viewtopic.php?id=278
просто міліція стала ОЗГ.

боротьба за владу триває. але знову ж таки. це ЇХ боротьба. і для нижчих верств нічого не зміниться.

Криза однозначно є, і не лише в МВС, а й у політиці, освіті, медицині. Ось так само і в сфері психологічних послуг та соціальній сфері — хіба немає кризи? Немає жодного законодавчого поля, немає єдиних критеріїв і єдиної (або хоча б двох) організацій, які відповідають за все те, що відбувається в психотерапії. Я вже мовчу про стандарти навчання психотерапії, сертифікати та членство в якихось спільнотах, які самі по собі теж не гарантують професіоналізму. Прикро, але іншої країни немає, ми живемо в цій.

Конечно, я маленький человек в масштабах страны или даже планеты. Вроде как, что от меня зависит, но вспоминаются стихи Роберта Рождественского:
На Земле безжалостно маленькой
жил да был человек маленький.
У него была служба маленькая.
И маленький очень портфель.
Получал он зарплату маленькую...
И однажды —
прекрасным утром —
постучалась к нему в окошко
небольшая,
казалось,
война...
Автомат ему выдали маленький.
Сапоги ему выдали маленькие.
Каску выдали маленькую
и маленькую —
по размерам —
шинель.

...А когда он упал —
некрасиво, неправильно,
в атакующем крике вывернув рот,
то на всей земле
не хватило мрамора,
чтобы вырубить парня
в полный рост!

Государство - это те, кто у власти. Такая аксиома как что "государство-это мы" будет тогда, когда Янукович с Азаровым станут Вам слугами - кем они по сути и должны быть для народа.
А мы отвечаем за свой выбор такой жизнью. И дети наши ответят, и внуки... Поэтому мы тоже в ответе - каждый на своем месте.

бытие определяет сознание. кстати в феврале 1917 года были организованы отряды народной милиции. на сколько мне известно, она боролась с жандармерией и полицией. только в октябре на ее основе была создана советская милиция.

Каждый делает свой выбор. Я не согласна с тем, что я могу за кого-то отвечать. Каждый сам несет за себя ответственность и за свои поступки. Я не могу отвечать за все государство. Зато я могу делать свою жизнь лучше, таким образом меняя пространство вокруг меня, и делая лучше жизни тех людей, кто рядом (мои родные, друзья, близкие, мои клиенты и коллеги). А это уже мини-государство, не так ли?