Ненавиджу себе

Тільки закінчила універ, кілька місяців відпочивала, у жовтні цього року вирішила шукати роботу. З тих пір я ходжу на співбесіди, але ніколи не проходжу останні етапи. То досвіду немає, то занадто спокійна, то «нежива» як мені сказав один рекрутер, то причини не називають, а просто «змушені відмовити». Я вже не знаю що робити, куди рухатися. Я ненавиджу себе за те, що мої однолітки вже заробляють давно, а я ні копійки за життя не заробила. Я ненавиджу що я «занадто спокійна» чи «нежива». З іншого боку я не розумію, що зі мною не так, чому я така яка є? Мені подобається бути спокійною людиною, я не зашугана, я просто така. Чому роботодавцям це не подобається? Я пробувала різні напрямки роботи і маркетинг, і вчителювання, і логістику, нікуди не підходжу. Ніхто не хоче мене. Я сама не розумію, що я хочу робити в житті.
Як же жахливо мені просити гроші у батьків на якісь дрібнички, не знаю як вони, але мені соромно, що я не працюю. Мені здається я не варта того, що вони мені дають. Вчитися я не хотіла, хотіла йти на роботу, але зараз думаю може вступити, тільки щоб вдома не сидіти. Але знов проблема, треба у батьків просити грошей, бо на бюджет вдруге не візьмуть.
Я прошу поради, як мені далі бути? Як стати нормальною і підходящою? Як поводитися, щоб мене хотіли брати на роботу?