Відкрилось справжнє ставлення свекрухи до мене. Сумно, і легше водночас...

Сьогодні сталася ситуація, через яку і я, і чоловік побачили справжнє до мене ставлення. Скажу відразу: стосунки у нас із нею нейтральні. Не конфліктуємо, але й не теплі відносини. Сьогодні чоловік у телефонній розмові попросив свою матір дізнатися про наші щеплення у сім. амбулаторії (ми коли одружилися, мешкали перший час у родині чоловіка, в тому населеному пункті, де зараз свекруха). Вона дізналася про всих, крім мене. Чоловік здивовано запитав: так а про Настю ти запитала? На що вона дуже грубо, майже зневажливо: до чого тут Настя? Чому я за неї маю щось питати? І т.д. Чоловік ледь не посварився з нею. Заступився за мене, бо побачив, що мені стало неприємно, я сиділа поряд і все чула... Така неповага відчулася..чоловік сказав, що його теж це неприємно.
Заспокоював мене...просив не звертати на свою матір уваги... Ми з ним ще посміялися: мовляв, помітно, як мене свекруха любить...
Завтра ми маємо до неї їхати в село: рвати собі вишні, малину...Але я твердо сказала чоловіку, що до його матері не поїду. Я переконана, що треба їхати і йти туди, де тобі раді! І я розумію, що мене не зобов'язаний ніхто любити. У цієї жінки є син, онуки, нехай спілкуються. Я - пас. Якщо до мене так....
Але як мені впоратися з бурею негативних почуттів, коли вона телефонує чоловіку... ????Хочеться, щоб він з нею взагалі не розмовляв, або говорив сухо і коротко. Але ж ні. Як нічого не сталося....Хоча. Розумію, це його мати...
Знову ж таки. Рада, що так сталося. Давно відчувала з боку свекрухи ревнощі і негатив.
Але як? Як мені гідно себе поводити? Як не нервувати і спокійно реагувати на цю жінку?