У інших краще, відчай

Проходила навчання. Довелось переїхати на рік в інше місто. Жила в гуртожитку в розвалинах буквально. Сусідка неадекватна, підла людина, лицемірка, з нею неприємно спілкуватися. Я не в стосунках. А мої колеги хто заміжня, хто в стосунках, живуть разом зі своїми чоловіками, в хороших умовах, в емоційно приємній атмосфері. У мене грошей вистачало тільки на гуртожиток. Їх забрали на роботу туди, де працювали їх куратори, а в мене не вийшло. Та і взагалі вони дружили, з екзаменами одне одному допомагали, а я здавала сама, здавала погано.. Разом вони їздили на платні заходи, а в мене не було грошей на такі заходи. І от мені болить, як я пройшла через цей період, і як вони.. Мені боліло і зараз болить. Я якось йшла по вулиці і побачила колегу. Вона виходила з машини за ручку з хлопцем, щасливі вони йшли до ресторану/кафе. Мабуть на якесь свято. Я тоді вийшла прогулятись по вулиці, щоб не зійти з розуму в чотирьох стінах, не дивитись на оту сусідку. Прогулянки то мій спосіб відпочити, переключитись. І от тоді мені пекло всередині. Чого вони такі щасливі і чого в мене так. Я не знаю і чому моя помилка. Звісно в такому стані я не могла ні стосунки будувати, ні якісь дружні відносини, бо не було ні настрою, ні сил. З колегами були хороші відносини, але це була не дружба. А от вони дехто між собою дружили. Так мені болить. Дуже.. І от куди не глянь у мене все погано. Мабуть це не питання везіння, а кожен сам будує своє життя. Але я потрапила в такі обставини.. Як зробити, щоб мені не боліло? У мене руки опускаються.