Самогубство

Ще з плюс-мінус шести років я почала регулярно задумуватись про самогубство. Спочатку це було через образи на когось, і потім я думала, як би краще себе вбити: куди встромити ножа, в якій годині вийти з кімнати, щоб зробити все правильно, щоб потім прийшли інші і побачили мене мертвою та пошкодували про те, що ображали мене. Все це було несерйозно, і я не звертала на це уваги. Впевнена, багато хто про це думав. Але з часом, трохи підрісши, я почала серйозніше про це задумуватись. Сенс життя втратився, і я не хочу жити далі. Боюсь майбутнього, дорослого життя, не відчуваю нічого. Від відчаю постійно шукаю способи, як покінчити з собою. Інколи робила незначні, навіть несерйозні спроби. Я зразу знала, що в мене нічого не вийде, але це мене заспокоювало, і так я більше перевіряла себе. Якщо я можу зробити навіть таку дурницю, як порізати себе або наковтатись таблеток, то зможу довести це і до серйознішого.

Але я не хочу цього, хочу припинити це. У мене немає серйозних проблем, ніяких психологічних захворювань, повна любляча сім'я. Я не хочу, щоб одного ранку моя мати побачила мертву дитину. Як перестати постійно хотіти смерті?