Live:
Ірина Костянтинівна Зубіашвілі
Ірина Костянтинівна Зубіашвілі 26 minutes тому: «Поєднання постійної втоми та зниження сексуального бажання (лібідо) – це дуже поширена проблема. Сексуальний потяг безпосередньо залежить від рівня енергії організму. Коли тіло в»
Емілія Іванівна Довгошия
Емілія Іванівна Довгошия 1 hour тому: «Вітаю! Читаючи твої слова, мені дуже хочеться тебе підтримати й сказати: будь ласка, не будь таким суворим до себе. Тобі зараз дуже боляче. Наче ти втомився настільки, що вже н»
Володимир Тарасенко
Володимир Тарасенко 2 hours тому: «Вітаю! цитата: «Протягом кількох років маю постійну втому, прокидаюся невідпочилим, майже повністю втратив сексуальне бажання, мотивацію та здатність отримувати задоволення від зв»
You are reading a translation of this question from the original language: Ukrainian
Question by: Катя Age: 24

Я не умею довольствоваться малым и поэтому не могу быть спокойна

Здравствуйте. Я постоянно куда то бежу и не могу остановиться. Мне сложно стоять на одном месте и не быть в прогрессе. Из-за этого мои психические ресурсы изнашиваются. Эту зиму я очень много работала, при этом я переехала на другой материк одна и делала шаги тут одна. Я получила очень много стресса на работе, очень много переживала, что меня уволят. Но я осталась и прошла " бурю". Параллельно я защитила диссертацию, ходила много в спортзал, практиковала один вид медитаций и прошла тренинг по личностному росту. Этот февраль я отказалась полностью от сладкого, красного мяса, алкоголя и сигарет. В общем. Моя нервная система стала работать хуже. Я сильнее чувствую что меня не ценят, я больше не хочу стараться на работе, ведь когда я изо всех сил старалась, никто ничего доброго мне не сказал, одни стрессы. У меня пропало желание здесь работать и мне кажется что все что мне надо было здесь получить, я уже получила и мне надо идти дальше. А сил и вдохновения искать новую работу не хватает. Короче я как белка в колесе. Влияет еще то что я по много часов работаю (это не физическая работа). Отпуск мне здесь не дают, но я начала быть равнодушная, иногда плаксивая. Я себя даже жалею в какой-то мере, потому что друзей у меня нет тут особо, семья далеко. Поэтому я могу выговориться почти незнакомому человеку. Короче мне сложно. Я очень много сделала, а надлежащего эффекта не получила (может пока что). Да, на работе стало спокойно, но я вспоминаю их нечеловечное отношение и все равно не хочу тут оставаться.
В общем, я не понимаю как мне дальше быть. И от одной мысли, что я вот столько всего делаю,но не живу на 100% так, как хочу, мне становится не очень. Из-за этого я хочу бросить ту же работу, но не могу, пока что
Liked: 1 from 1
...
What are these ratings?

Question Ratings

Users can vote for questions they like. The best questions are featured in a special section of the website.

You can vote for a question if you found it interesting, well-described, or believe that the psychologists’ answers would be valuable for many others to read.

If you vote for a question, a link to it may later appear on your personal page in the "Liked Questions" section. Negative votes will not be displayed anywhere.

For psychologists, the questions they like will not be displayed on their personal pages.

Want to ask a psychologist a question online for free right now?

Psychologists’ answers

There are no answers to this question yet.
This question is archived. New replies are no longer accepted.
Log in or register to answer.