Низька самооцінка

Як не прикро визнавати, але це так. Із-за цього я не можу ніяк побудувати гармонійні( та взагалі ніякі) відносини. І питання не в зовнішньому вигляді ( я знаю свої + та зони росту). Проблема з довірою.Мені завжди здається що оберуть не мене. Класика, але так і виходить. За мої 38 років у мене жодного разу не було дійсно відносин. Не зважаючи на те, що я була заміжня та маю дітей. Чоловік був для мене чужою людиною. Я ні з ким не зустрічалася. Зазвичай то були просто рандомні побачення, іноді з близькістю. І якщо в основному я можу з цим справлятися. То останнім часом дуже тяжко. Я починаю банально, заздрити. Подрузі, яка вже довгий час заміжня, знайомим, які через одну вагітна, народила, виходить заміж. Я так хочу відчути,як воно, бути з коханою людиною, коли тебе люблять, коли ти важлива. Коли є МИ , а не ті я
Я завантажую себе роботою, бігаю, діти забирають багато часу. Але якщо раніше я могла тільки по ночам поплакати. То зараз вити хочеться майже 80% мого часу. Мене дратують ці подруга, знайомі, діти, мама зі своїми побутовими турботами, всі всі, хто хоч якось щось від мене хоче. Сама себе дратую.