Live:
Ірина Костянтинівна Зубіашвілі
Ірина Костянтинівна Зубіашвілі 1 second тому: «Поєднання постійної втоми та зниження сексуального бажання (лібідо) – це дуже поширена проблема. Сексуальний потяг безпосередньо залежить від рівня енергії організму. Коли тіло в»
Емілія Іванівна Довгошия
Емілія Іванівна Довгошия 1 second тому: «Вітаю! Читаючи твої слова, мені дуже хочеться тебе підтримати й сказати: будь ласка, не будь таким суворим до себе. Тобі зараз дуже боляче. Наче ти втомився настільки, що вже н»
Володимир Тарасенко
Володимир Тарасенко 34 minutes тому: «Вітаю! цитата: «Протягом кількох років маю постійну втому, прокидаюся невідпочилим, майже повністю втратив сексуальне бажання, мотивацію та здатність отримувати задоволення від зв»
You are reading a translation of this question from the original language: Ukrainian
Question by: Matori888 Age: 32

Безсилие,апатия,раздражительность...

Здравствуйте.Еще до войны в стране стала ощущать какую-то пустоту,которую никак не получалось заполнить ничем.Плюс стали усиливаться тревожные состояния(я ребенок из семьи,где постоянно были эмоциональные качели,как между родителями,так и среди остальной родни)...Если не вдаваться в дебри,то бессилие и злость ощущаю от мелочей(например,когда чужие дети считают забавным делать пакости,от того что ими не занимаются,но ты вынуждена тупо это терпеть,т.к. родителям все равно) до вещей глобальных (невозможность выстроить нормальную жизнь в коррупированной,разворованной и полуразрушенной стране так ,чтобы не платить за это своей совестью или самым ценным - всем временем своей жизни,которое тратишь на сон,работу и быт,типо : пока работаешь,жить некогда,а перестанешь - не на что;не понимание полное,куда двигаться и какое будущее ждет).Плюс за последний год реально навалилось проблем,прям сыпалось одно за другим,не успевала разребать это все...Сейчас не ок ни разу,но хоть не апогей проблем. Вообщем, я была довольно жизнерадостным,активным,общительным,открытым человеком..Помите правильно,я и сейчас могу спокойно выстроить хорошие отношения с многими людьми и даже иногда смеюсь и улыбаюсь,но сейчас мне хочется отстраниться от всего мира где-нибудь в домике в горах с речкой и как-то прийти в себя,а не могу..И сейчас уже настолько колбасит,что в состоянии уныния или раздражения я пребываю 90% времени..Подскажите пожалуйста..Нормально ли это? Это временное явление,связанное с обстоятельствами, с которыми я вынуждена мириться или это начало чего-то затяжного,что не отпустит даже если бы все сложилось так ,как мне хотелось бы в моей жизни? И еще..Почему я так остро реагирую на маргинальное,наглое поведение других(к примеру,я закипаю, если к нам с собакой бежит чужое хвостатое чудо без поводка и намордника и без разрешения или вопроса : "а можно ли"в итоге прогулка приятная,превращается в стресс один сплошной,а хозяин,вместо того,чтобы позвать/забрать животное,еще и ухмыляется или даже хамит на просьбы таки его забрать).Понятно,что негодование в ответ на нарушение личных границ нормально,но не нормально,как мне кажется,что это занимает мой мозг еще длительное время,как и эмоции негативные..
...
What are these ratings?

Question Ratings

Users can vote for questions they like. The best questions are featured in a special section of the website.

You can vote for a question if you found it interesting, well-described, or believe that the psychologists’ answers would be valuable for many others to read.

If you vote for a question, a link to it may later appear on your personal page in the "Liked Questions" section. Negative votes will not be displayed anywhere.

For psychologists, the questions they like will not be displayed on their personal pages.

Want to ask a psychologist a question online for free right now?

Psychologists’ answers

There are no answers to this question yet.
This question is archived. New replies are no longer accepted.
Log in or register to answer.