Як далі жити?

Мені важко спілкуватися з людьми,бо мати мене завжди тримала вдома,я ні з ким не спілкувалася.У школі мене дражнили і сміялися з мене.Мати сама не вчила мене нічого робити,здебільшого мене вчила бабуся,а тепер кричить що я не самостійна.Я з нею ходжу тільки в магазин.Оце і всі прогулянки.В гості ми не ходимо бо там ;багато людей.Може вдарити,завжди кричить і зривається на мені.Каже що в всіх її проблемах винна я.Рідко купувала мені одяг як я була малою(у мене були одні штани і одна кофтинка,куртка і взуття як правило.І зараз так самоДуже рідко готує\\купляє щось смачне вона помішана на дієтичній і здоровому харчуванні,хоча зовсім не повна і я так само.В мене є хобі - я пишу казки.Вона кричить щоб я таким не займалася,бо я їх не сама складаю,а на її думку переписую з з книжок.Люблю пекти особливо кекси,то вона кричить щоб я не переводила продукти,хоч сама любить пекти і експерементувати на кухні.Безпідставні звинувачення і зауваження.Каже що мені треба лікуватись у психушці.Мені з нею психологічно некомфортно.Може сказати щось,а потім кричати що вона такого не казала і я все видумала.Добре що я маю роботу,рідко коли виходить гуляю в парку.Рідні кажуть. що вже нічого не змінити,і це її характер.І ще мені дуже важко щось вибирати.Бо завжди вибирала вона,мене не питала і зі мною не радилась.І я дуже боюсь що вона прийде і почне кричати що ти знов там сама вибрала і т.д і т.п.Навіть книжки( я дуже -дуже люблю читати)навязує які читати(вони мені не цікаві) і кричить ,якщо я не взяла,ту яку вибрала вона.Книжки я беру в бібліотеці,тому що я багато читаю і мені дорого купувати.З моїм батьком вона розлучена,він мною цікавиться дуже рідко,Каже:навіщо у тебе ж є мати?Я з ним теж не дуже розмовляю у нас різне життя і різні інтереси.Я навіть не можу вести щоденник бо боюся що вона його знайде і буде критикувати і кричати(але знаю що б це допомогло мені виговоритися.)