Початок кінця

Доброго дня. Як жити у цьому світі? Я простий хлопець із високими цінностями. Мене ніхто не сприймає,ніхто не сприймає моє мислення. Я почуваюся самотнім. Іноді здається,що у своєму оточені я най розумніший. У точних науках я слабкий,також гумунітарій я не дуже добрий. Я не залежу від матеріальних цінностей. Я людина дуже складна і водночас проста. Здається,що я живу у світі з людьми,які перебувають у гіпнозі. Навколо одні зомбі. Телевізор,ненадійні джерела інформації у які так всі навколо вірять,правлять світом. Люди давно перестали розумно мислити і цінити душевні блага. Навколо панує зло,байдужість,кривда,безвідповідальність,завість,брехня,страждання і розчарування.
Я неможу жити у цьому світі,я не можу реалізувати себе,я не можу знайти своїх однодумців,свою аудеторію. Я боюся показатися дивним,не нормальним перед іншими.
Мене з дитинства мало хто розумів. У мене дуже добра душа,тому в процесі дорослішання,життя наносить мені все більше і більше ударів. Світ це неначе великий фільтр,який знищує таких,як я.
Усі компанії,уся влада,вони леше прагнуть взяти під контроль усіх нас,поняття конфенденційність,давно у минулому. Ми стаємо рабами,самі не підозрюючи цього.
Я втомився весь час бачити,як люди легко піддаються маніпуляції. Як от зараз у США заворушення,через вбитого чорного поліцейським. Усі як не контрольоване стадо вівців,боряться за щось. Але за що??? А це нічого,що цей чорний,був бандитом,що погрожував вбити беремену жінку? Він сидів п’ять раз у в’язниці. Його потрібно було за таке зразу убити! А його ще захищають? Люди самі роблять незнаючи що...
Іноді хочеться зникнути із цієї планети,бо вона приречена на загибель.
Мені важко сприймати сучасні реалії. Тому я не можу знайти друзів,дівчину. У мене не має порущуміння з рідними. Я не знаю,що я можу зробити,щоб трішки змінити цей світ. Щоб ми б не робили нас всеодно будуть критикувати...