Нездорова відповідальність

Доброго дня, шановні психологи!
Моя проблема не екстренна, скоріш хронічна. І все ж зважуюсь просити вашої допомоги, щоб пережити цей момент і рухатись далі.
Одразу питання – чи правильно я розумію проблему? І які потрібно зробити кроки, щоб з нею справитись?
Разом з чоловіком та дітьми я проживаю в домі свекрухи. І це для мене велика проблема, тому що тут я не можу «поворухнутись». Отримую від неї критику і повчання щодо всього – виховання дітей, стосунків з чоловіком, приготування їжі, порядку в домі, спілкування, проведення часу, роботи, фінансів. З однієї сторони наполягає «Ми разом живемо, а значить нам треба спілкуватись», з іншої – в усьому вважає, що вона права. І я не можу висловити свою думку, розраховуючи на прийняття, чи хоча б елементарну повагу, тактовність.
Іноді мені потрібна просто тишина, і щоб ніхто ніяк не коментував те, що я роблю і як я живу.
Особливо мене зачіпає її непробивна позиція «людина не може робити те що їй хочеться, а має робити те що треба і як правильно». Натомість для себе я розумію, що мені просто необхідно якомога більше зважуватись робити те, що хочеться.
Також неймовірно зачіпає те, що вона дорікає мені моїми батьками, хоча я неодноразово просила її цього не робити. Але вона це продовжує робити в різноманітних формах. Хоча я й зважилась розповісти їй, що в сім’ї мені довелось переживати насильство, і що мені боляче і неприємно, коли мене звинувачують в чомусь, що стосується батьків. Це більше не звинувачення, а провокації. Ніби спеціально хоче вивести мене з рівноваги. Або ж мені так здається.
При цьому я залишаюсь жити в її домі. Не зважуюсь зробити рішучі кроки, щоб з’їхати на орендоване житло. Хоча для цього практично все є: з чоловіком домовились, є кілька варіантів будинків/квартир, які могли б нам підійти, фінансово теж могли б справитись. Так, оренда не дає такого відчуття надійності, стабільності, як власне житло. Але це дало б необхідну свободу, щоб Жити.
Мене утримує тут ще й відповідальність за свекруху. Я хвилююсь, що залишившись на самоті, вона не справиться. Хоча я можу помилятись – може навпаки їй буде краще. Вона людина досить депресивна останнім часом. Дуже тривожна (наприклад, по кілька разів в день вимірює тиск), дуже чутлива, нервова – після будь-яких конфліктів чи непорозумінь (і тих, що не стосуються мене) кілька днів ходить дуже незадоволена. Мені незручно від того, що вона в такому негативному настрої, хоча я не бачу варіантів як їй допомогти.