Чим далі - тим гірше.

Кілька останніх років мене долає депресія. Почалося з того, що я у 10-му класі почав писати наукову роботу, але не закінчив. Перенервував, ніби забулось, але з того часу взагалі почав "падати духом". Сам себе вважаю нікчемним. Пробував рефлексувати своє життя і свою персону - ніби не урод, характер тихий, звичайний середньостатистичний підліток, але все одно негативні риси беруть гору, і підсумком самоаналізу стає висновок, що я - нікчема і бездара...
Зараз навчаюсь на другому курсі університету - навчаюсь через силу, тільки тому що "треба". Не п'ю, не палю, навіть вечорами не гуляю. Гнию перед комп'ютером. Але найгірше, здається, те, що я нічого не хочу - ні амбіцій, ні закоханості, ні мрій. Навіть захоплень ніяких.
Є якісь рекомендації, щоб зробити крок із цієї ями?)

ПС: можливо тут знайдуться практикуючі психологи із Запоріжжя, до яких можна потрапити на сеанс? (в особисті повідомлення)