Сімейне життя

Живу з чоловіком у шлюбі 13 років, є дочка 12р. Можна сказати що ідеальних стосунків ніколи не було - сварилися, обоє емоційні. Але після ато на сході, а це вже 3 роки тому спільне життя стало якимось випробуванням. Чоловік покинув роботу, бо начебто не витримував і не міг працювати, дома проводив час за танчиками, навіть чекав мене з роботи, щоб приготувала їсти. Почав чекати допомоги чи жалю від друзів, наче хтось мав прийти і сказати все готове прийди й забери. Спочатку я старалася зрозуміти , що це все через пережите. Але з часом почалися докори та скандали, де навіть треба було нагадувати що має дитину, яка потребує уваги батька. З часом з\'явилися дивна подружка в соцмережі. Якій писав, що вона неперевершена і відправляв сердечки. Коли просила пояснити то це ніби, щоб втекти від сімейних проблем. Фізично нічого не могло бути бо живемо в різних містах. Сторінку видалив, ніби можна вірити, але через рік ситуація повторилася. Тепер не тільки переписка, яку час від часу видаляв, але й телефонні розмови по 12 разів на день. Спочатку відбріхуючись ніби подзвонив по пяній а потім бо вона просила зранку розбудити і т.д. коли ж я викрила що цих розмов було безліч і попросила більше не дзвонити, пообіцяв що не буде, але все продовжувалось. І в результаті ніби я беру чужий телефон та контролюю. Здається навіть клянеться в брехні, каже що це просто дружні стосунки, але хіба може бути така любов. Виганяю і прошу щоб пішов не йде каже ніби ми для нього найдорощі. Жити з ним можна? Не можу більше вірити боюся знову буде брехня. Допоможіть. Що робити