Live:
Ірина Костянтинівна Зубіашвілі
Ірина Костянтинівна Зубіашвілі 23 minutes тому: «Я Вас розумію. Ви хочете іншого ставлення до Вас. І Ви гідні цього. Але, якщо чоловік не висловлює явного бажання змінюватись, то Ви тільки нерви витратите. Коли чоловіки дуже хо»
question author 2 hours тому: «Реакція на відповідь № 392517 для Ірина Костянтинівна Зубіашвілі Стосовно подарунків йому я поясню,мені завжди хочеться зробити подарунок,тому що»
Вікторія Носенко
Вікторія Носенко 2 hours тому: «Вітаю Вас. Схоже Ви у стосунках з людиною з якою не відчуваєте безпеки та не отримуєте матеріальної підтримки, але для вас це важливо. Ви 2 роки чекали, але нічого не змінюється. П»
You are reading a translation of this question from the original language: Ukrainian
Question by: chochenka Age: 18

Зависима от своих мыслей.

Здравствуйте, уважаемые психологи.
Уже на протяжении нескольких лет я увлекаюсь писательским мастерством; с недавних пор являюсь членом одноименного мастер-класса и литературного кружка и данное хобби приносит мне исключительное удовольствие, несравнимое ни с чем.
Однако, последнее время мое хобби начало превращаться в мою отдушину и даже одержимость. Практически все свое свободное время я посвящаю своим фантазиям и эфемерным образам. Моим единственным вдохновением стала 'невидимая публика', то есть мне патологически необходимо ощущение того, что за моим лирическим героем наблюдает кто-то значимый для него, что какие-то определенные поступки вызывают у него/нее сильные, даже взрывные эмоции. И чем больше страсти и переживаний скапливаются в сюжете - тем лучше. Особенно мне нравится делать акцент на любовной линии - если персонаж в кого-то тайно влюблен, но реальные черты характера объекта воздыхания и симпатичные ему сильно разнятся.
Если у меня появился свободный период времени, я готова целый день посвятить подпитке своего вдохновения: слушая определенную музыку или смотря определенные фильмы. Домочадцы уже начали подозревать, что у меня зависимость от интернета.
Снаружи я очень сдержанный человек с огромным самоконтролем и самый большой тиран для себя. не позволяющий себе права на ошибку. А внутри у меня бушующая буря эмоций, пламенная любовь к выдуманным персонажам и даже взбалмошная непосредственность. Я пыталась чаще гулять на свежем воздухе со своими домашними питомцами, заниматься спортом. Однако даже это не принесло желаемого результата - навязчивая мысль так захлестнула меня при занятии аэробикой, что я даже тихо расплакалась от того, каким чувственным мне показался данный поворот сюжета.
Я теряюсь в догадках, как заставить себя наконец-то расслабиться и хотя бы минуту провести наедине с настоящей собой, а не со своими мыслями и призрачными образами. К тому же, я боюсь что когда-нибудь мой организм не выдержит такого эмоционального напора и все может выйти боком. Что посоветуете? Заранее большое спасибо.
...
What are these ratings?

Question Ratings

Users can vote for questions they like. The best questions are featured in a special section of the website.

You can vote for a question if you found it interesting, well-described, or believe that the psychologists’ answers would be valuable for many others to read.

If you vote for a question, a link to it may later appear on your personal page in the "Liked Questions" section. Negative votes will not be displayed anywhere.

For psychologists, the questions they like will not be displayed on their personal pages.

Want to ask a psychologist a question online for free right now?

Psychologists’ answers

There are no answers to this question yet.
This question is archived. New replies are no longer accepted.
Log in or register to answer.