Коли виникає материнська любов?

Доброго дня!
Два роки назад я вже зверталася за допомогою до психолога з приводу моїх труднощів у взаємостосунках з чоловіками. На той час я зустрічала зі своїм майбутнім чоловіком і мене дуже турбувало постійне відчуття неприйняття його мною, але таке відчуття у мене виникали і в попередніх стосунках з іншими хлопцями. В процесі консультації виявилося, що це наслідок мого непрощення батька, який розлучився з мамою, коли мені було 5 років. Після того як я виконала дані рекомендації психолога,мені стало дуже легко спілкуватися з батьком, з’явилася легкість і безпосередність. У стосунках з чоловіком все одно проявляються наслідки моїх взаємостосунків з батьком, але не так як було раніше. Зараз мене турбує інша ситуація. Наша донечка Юстинка, їй зараз 3 місяці, народилася від другої вагітності, оскільки перша закінчилася викиднем. Після цього мені дуже хотілося завагітніти, це була в мене як іде фікс. Коли я завагітніла вдруге то постійно переживала щоб не сталося повторної біди і водночас почала помічати, що з’являються знову якісь думки спрямовані проти життя дитини. Це почало мене дуже тривожити і лякати, я не могла зрозуміти звідки вони походять. Наприклад, Юстинка крутиться в животику, а в мене могло виникнути несвідоме роздратування, але коли вона затихала, не рухалася, я починала переживати, тобто така постійна амбівалентність почуттів. Я думала, що коли народжу це пройде, але ні. Перший час списувала свій стан на післяпологову хандру. Мене почало мучати почуття провини за те, що у мене виникає роздратування коли вона плаче або не спить, а всі кажуть радій бо в тебе така дитина, що тобі ще треба. Коли я думаю про дитину, то виникає думка, що дитина це проблема. Тривожать думки «А може я її не люблю?». Тривожить, що вона може відчути мій психологічний стан і це якось вплине на неї в майбутньому. Я не хочу щоб вона росла з відчуттям неприйняття своєю мамою! Я наче якась безучасна до всього. Це ж моя дитина! Як таке може виникати, це ж протиприродньо? Одночасно і радість і неприйняття.
Я почала думати звідки це може виникати і мені прийшла думка, що мій тато наполягав на аборті коли мама була мною вагітна. А також фактор того, що в моїй родині, особливо мамою і бабусею, все завжди сприймалося проблематично будь-що, будь то навіть простий похід на пікнік. Можливо це якось вплинуло?
Ось наче коротко про головне. Допоможіть будь ласка, бо хоч я є психологом, але сама не можу дати ради.