Live:
Юлія Ластік
Юлія Ластік 2 hours тому: «цитата: «Ще раз Вам дякую й дійсно більш детально треба працювати в терапії» Згодна з Вами, більш глибоко цю тему краще розглядати в терапії. Успіхів Вам!»
Оксана Селезнєва
Оксана Селезнєва 4 hours тому: ««Я навіть не можу сказати що для мене означає "налагодити життя" Може, с початку просто почувати себе трохи краще ніж зараз? Припустити думку, що не все безнадійно і варто спробу»
question author 4 hours тому: «Реакція на відповідь № 392174 для Оксана Селезнєва Я навіть не можу сказати що для мене означає "налагодити життя"»
You are reading a translation of this question from the original language: Ukrainian
Question by: _12345bSdf Age: 24

Объясните, пожалуйста, что происходит?

Добрый день, уважаемые психологи. Ситуация: с самого детства, находясь в своей семье, я находилась в бесконечной нервотрепке. Мама, папа, бабушка и брат - по каждому из них скажу пару слов, для объяснения ситуации. Брат старше меня на 5 лет, ребёнок от первого брака матери, ненавидел меня, о чем откровенно мне сообщал и, всячески, используя хитрость, силу изводил меня. Мама и бабушка никогда меня не защищали, защищал только отец:разговаривал с братом по-мужски не применяя физической силы. Папа умер от онкологии, когда мне было 13. Руки у брата развязались окончательно. Бабушка ненавидела меня, для неё мой брат был «сыночка мой золотой», а я «скотина». Она закрывала глаза на все, что он делал, до тех пор, пока он не избил меня очень сильно, когда мне было 16 на ровном месте.В тот момент она попыталась за меня заступиться, за что тоже получила от брата. Мама после смерти отца занималась своей личной жизнью. Ко мне у неё с самого детства было отношение в лучшем случае нейтральное, чаще всего я была «не такой»: грязная, ленивая, толстая, некрасивая, постоянно «хуже кого-то», она часто била меня, вымещая внутреннюю злость на мне, за тройку в школе, меня могли избить вообще немыслимо, я же должна была быть »отличницей», за просто так я тоже регулярно получала. Папа с ней часто ругался из-за меня, он говорил, что нельзя со мной так, а я становилась для матери ещё более виноватой и на следующий день, меня лупили ещё сильней, только с дополнительной правкой «скажешь ещё раз отцу, я тебя до полусмерти изобью.» Потом появился отчим, отвратительные отношения у него были со всеми: с моей матерью, со всеми нами, со своими дочерьми. Я не стала с ними жить и с 1 курса уехала от этого всего в общежитие. Мне пришлось непросто, какого мне - моих родственников это не интересовало. Мне приходилось туго и финансово, и морально: я осознала, что не смотря на все «5» в школьном аттестате, я запаздываю в развитии со сверстниками, я не умею общаться, я стесняюсь, мне дажк страшно смотреть человеку в глаза при обыкновенном общении, я ни разу не была в отношениях, потому что я просто боюсь даже взглядами столкнуться с тем, кто мне нравится. Далее 5лет университета я училась(уже не на «5», что тоже было непросто, так как в голове сидело, что «я плохая»,если получена оценка ниже «5», но я справилась и закончила универ на 4-5 и даже было немного троек) собирая себя по кусочкам, проходя кучу жизненных уроков, чуть не вляпавшись несколько раз в серьезные опасные отношения и ситуации.
...
What are these ratings?

Question Ratings

Users can vote for questions they like. The best questions are featured in a special section of the website.

You can vote for a question if you found it interesting, well-described, or believe that the psychologists’ answers would be valuable for many others to read.

If you vote for a question, a link to it may later appear on your personal page in the "Liked Questions" section. Negative votes will not be displayed anywhere.

For psychologists, the questions they like will not be displayed on their personal pages.

Want to ask a psychologist a question online for free right now?

Psychologists’ answers

There are no answers to this question yet.
This question is archived. New replies are no longer accepted.
Log in or register to answer.