Як поговорити з чоловіком?

Чоловік у травні повернувся додому після тривалого перебування в зоні ООС. Я вмовила його не продовжувати контракт, взяти на деякий час паузу, оскільки надалі такий ритм життя я б просто психологічно не витримала. Але на цьому випробування для нашої сім'ї не завершились. Чоловік повернувся зовісім іншою людиною, він був дуже напруженим, роздратованість швидко перетворювалась в агресію (в пік люті бив кулаками в стіну). Перший місяць взагалі розмовляв зі мною мало, дуже переживала, бо йому завжди було важко тримати проблеми в собі. Зараз інколи мені щось розповідає, але слідкує за моєю реакцією, щоб не налякати мене. З'явились проблеми з алкоголем, чого він вперто не хоче помічати. Він не п'є кожного дня і вживає здебільшого пиво, але швидко п'яніє. Загалом за цей час було безліч непорозумінь, але зараз він став спокійнішим, не так гостро реагує на проблемні ситуації (хоча світ до цих пір поділений на біле та чорне), краще спить. За його цивільною спеціальністю вакансій у нашому місті немає, перекваліфіковуватись він не хоче. Тож постало питання про повернення на військову службу. Мене від однієї цієї думки починає трусити, близькі наполягають на тому, що потрібно народити дитину і все вирішиться само собою. Але я до цього не готова. Хочеться просто спокою, нормального життя за шаблоном робота-дім, де вдома можна просто відпочити. Як полегшити адаптацію до мирного життя і як поговорити з чоловіком, щоб він не повертався на військову службу? Питання про необхідність звернення до психолога він відкидає категорично.