Питання про виїзд. Рятувати дитину чи чоловіка (родину)?

З чоловіком другі шлюби.Зі мно мій син від першого.Його діти з мамою за кордоном.До війни жили добре.Я дуже його любила.Моя мама допомогла з придбанням квартири.Заробляли більш-менш однаково.Мені здавалось: ось воно - кохання,родина,щастя!
Коли почалась війна, була можливість виїхати (ми прикордонна територія,була і загроза окупації), але я була впевнена: разом до кінця (ані чоловіка,ані дім не покину). Тоді через пару місяців все налагодилось.Але загроза мобілізації залишилась,він дуже нервував,крім того,зарплату дуже затримували.Декілька років цей стрес зливався в родину.Я, як мудра, розуміюча дружина, намагалась підтримувати,забезпечувати побут практично сама,давала можливість працювати (одна робота була для броні, друга як підробіток-для грошей),виховувала сина практично сама,теж працювала,змінила роботу на більшу зп,але гірші умови.
Але все одно його незадоволеність росла (не така хозяйка,мама,то не так робите і тд...як розповідав про першу дружину).Я розмовляла,пояснювала.Але чула у відповідб“Ти надто емоційна.Треба бути сильнішою!Чоловіку вдома потрібно виговоритись.Я маю свою думку на все,справжній чоловік мовчати не буде.Ти не звикла до критики,вона покращує“. Одного дня не витримала,роз´їхались.Він живе у мами (вона за кордоном),але цей рік намагався покращити стосунки,просив вибачення,типу визнавав,що робив боляче.Зараз ми час проводимо разом,і грошима іноді допомагає,але додому повертатись не поспішає,бо мабуть так вигідно: є можливість і грошенят назбирать,і нікого критикувати та виховувати не потрібно...
На сьогодні безпекова ситуація в місті жах!Хочу вивезти сина та свою маму (вона вже й так пережила складну хворобу),він теж планує виїзжати,але поки “тільки на словах“, бо роботи з бронюванням ніде немає,а тут він на двох одразу,але гроші сказав дасть на перший час (типу дорога, перша аренда),бо він же “для цього працюю“,хоча я до його бюджету не маю ніякого відношення і розраховую лише на себе.Пошуком куди виїзжати, роботи для обох і тд займаюсь тільки я,Він одразу сказав:“Дивись, мене все буде бісити,бо стабільності ніде немає, якщо навіть знайду роботу з бронюванням,це не гарантія,що мене не попруть з неї.Це ти можеш змінювати роботу тисячу разів,я-ні.Тому спроба буде лише одна.А ми будемо жити всі разом,ти ж розумієш,що я знову можу висказувати свою думку,а ти будеш ображатися...тому ти одразу повинна розуміти,що буде важко...“