Upsihologa Logo
У психолога Українські психологи
Наживо:
question author 2 хвилини тому: «Реакція на відповідь № 392118 для Виктория Владимировна Носенко Это просто один из примеров что я придумал,там вообще разные темы очень»
Виктория Владимировна Носенко
Виктория Владимировна Носенко 9 хвилин тому: «Фантазии и их содержание может помочь найти подсказку как наладить контакт с реальностью. Если в фантазиях оружие, бронежилеты, выстрелы. То нужно работать с психологом на тему агр»
question author 34 хвилини тому: «Это нормально что иногда я путаю фантазии и сны с реальностью?»
Питання від: nik745 Вік: 20

Як позбутись тараканів у голові?

У свої 20 років я маю собі купу \
...
Що означають ці оцінки?

Оцінки питань

Користувачі можуть голосувати за запитання, що сподобалися. Найкращі питання ми розміщуємо у спеціальній секції сайту.

Ви можете проголосувати за питання, якщо воно чимось вам сподобалося. Можливо, цікава тема, чи добре описана проблема, чи ви вважаєте, що відповіді психологів на поставлене питання корисно було б почитати багатьом іншим людям.

Якщо ви голосуєте за якесь питання, то посилання на нього пізніше може бути відображене на вашій особистій сторінці, у секції "Сподобалися питання". Ваші негативні оцінки ніде не відображаються.

У психологів на особистих сторінках запитання, що їм сподобалися, відображені не будуть.

Хочете зараз безкоштовно поставити питання психологу онлайн?

Відповіді психологів

Доповнення від автора питання ·
У свої 20 років я маю собі купу "невидимих" проблем, від яких тихенько собі страждаю. 1. Низька самооцінка. Як я не намагалася це виправити, все марно, ніякі самонавіювання не допомагають. Сама відчуваю, що через це не можу брати від життя все. Невпевненість у собі заважає прагнути чогось більшого, бо "я не зможу, я невдаха", "я цього не достойна". Це стосується всього: і кар'єри, і спілкування з людьми. Дуже образливо стає, що через таке ставлення до себе я не отримую того, на що можливо заслуговую. Так і проходить життя... І хоч я наче інтроверт, і мені комфортно на самоті, у моєму житті настільки мало людей і спілкування, що інколи хочеться вовком вити від самотності. Тим не менше, коли спілкуюсь із кимось, це для мене неабиякий стрес, всередині все зжимається від страху, і мабуть зі сторони я стаю схожа на робота. Не можу я відкриватися людям, бути з ними щирою, бути "собою". Хоча дуже хочу так вміти. Як той метелик, який летить на світло до вогню, але не може наблизитись, бо щоразу обпікається. Вибачайте вже за мої метафори, трохи занесло. 2. Часто помічаю за собою, що не можу переживати емоції, як всі нормальні люди. Не можу співпереживати, хвилюватись. Насправді, хвилююсь я завжди, спокійна мабуть лише тоді, коли сплю. Але всі мої переживання (90%) пов'язані зі мною і моїми тараканами в голові. А що стосується людей навколо, сім'ї... часто мені доводиться вичавлювати із себе "потрібні" емоції, щоб не здаватися бездушною егоїсткою, якою я є. Не хочу такою бути, хочу вміти співпереживати, зосереджуватись на комусь крім себе. Як мені "розбутити" ці емоції? Постійно таке відчуття, що насправді я інша людина - відкрита, комунікабельна, впевнена в собі і емоційна, але з якихось причин просто не можу бути "собою". Дуже хотілось би почути якісь практичні поради про те, як позбутися страху перед людьми, почуватися вільно в присутності інших. Що робити щоб побороти свій егоїзм, підвищити самооцінку? Можливо є якась література, яку можна було б почитати? Наперед дякую за будь-яку допомогу!
Добрий день!
Література звісно є, але що вона дасть Вам? Ви вже пробували самостійно підняти самооцінку і нічого не виходить. Мабуть Вам потрібна допомога психолога.
Не бути егоїсткою і співчутливою до емоцій інших людей ви станете тоді, коли навчитеся приймати в собі всі емоції і почуття, не жаліти собе, а співстраждати собі. Жалість до себе приводить Вас до самоізоляції. Жаліти себе це казати собі:"Ой бідна я - нещасна... "; а співстраждати собі це означає приймати себе такою як ви є і активно діяти в напрямку змін. Жалість до себе відрізняється віб співстраждання тим, що жаліюча себе людина не робить активних дій для виправлення ситуації. В Вашому випадку не потрібно говорити про себе "я не зможу", "я невдаха", "я цього не достойна", а пробувати активно діяти на досягнення своєї мети. По відношенню до ближніх, якщо Ви не можете висловити емоції словами, то можна виразити їх діями: обійняти людину, зробити їй чаю.
Основна моя порада - це перестати жаліти себе, бо жалість до себе відштовхує від Вас людей і Ви таким чином опиняєтесь в ізоляції.
Книга Луїзи Хей "Исцели свою жизнь и свое тело" допоможе Вам в цьому.
Бажаю Вам успіху в роботі над собою!
З повагою, Галина Резнік.
Це питання архівовано. Нові відповіді більше не приймаються.
Увійдіть або зареєструйтеся, щоб відповісти.

Пов'язані матеріали

Більше питань та статей на цю тему.

Пов'язані питання