Сам собі жилетка або Жаліти себе: варто чи ні?

Чи бувало у Вас почуття щирого жалю до себе? В результаті дійсно серйозного лиха в житті, якоїсь несподіваної халепи або ж просто в кінці "нещасливого" дня?

Якщо так, то що Ви робили, коли у Вас це почуття виникало? Дозволяли собі пожаліти себе, навіть сплакнути? Чи, може, забороняли собі це, ганили себе за це "непопулярне" переживання? Мовляв, "а що толку?", "тільки слабаки жаліють себе" або "не плакати, а діяти треба!"

Пропоную подумати, а що ж таке "жаліти себе"? Яка функція цього механізму? 

На мою думку, це лише один зі способів, інструментів, які можуть допомогти пережити, впоратися із негативними, неприємними емоНа мою думку, це лише один зі способів, інструментів, які можуть допомогти пережити, впоратися із негативними, неприємними емоціями, почуттями і переживаннями, які виникають як реакція на певні події зовнішнього або внутрішнього світу.ціями, почуттями і переживаннями, які виникають як реакція на певні події зовнішнього або внутрішнього світу.

Коли я кажу "інструмент", маю на увазі засіб, спосіб у широкому значенні слова, який можна використати з певною метою.

Наприклад, за допомогою ножа, як інструмента, можна приготувати смачну їжу, при необережному користуванні можна випадково поранитися, за допомогою того ж ножа іноді скоюються вбивства. 

Тобто ніж - це лише інструмент. Не можна сказати, що ніж - це добре або погано. Все залежить лише від того, з якою метою, як його застосовувати і чи маємо ми навички безпечного поводження із ним.

"Жаліти себе" - це теж інструмент. І, як будь-який інструмент, він може бути використаний ефективно чи неефективно, з користю або з шкодою.

На мою думку, в даному випадку можна говорити про два основних критерії користі/шкоди та ефективності/неефективності:

• Образно кажучи, чи є у людини тільки одна тільки викрутка (жаліти себе), чи цілий чемоданчик різних інструментів (пошкодувати себе, виговоритися другу, почати негайно вирішувати проблему, вдариться в роботу, поїхати у позапланову відпустку, завести щоденник, почати читати книгу, завести собаку, стрибнути з парашутом, піти до психотерапевта чи ще мільйон варіантів) для важких життєвих ситуацій різного ступеня складності.

• Що буде після жаління себе? Злість і чергове переконання в тому, що "я - жертва, а світ - загрозливий і ворожий"? Чи, може, після щирого і щедрого виплеску емоцій у вигляді сліз і соплів слідує витирання цих же сльозо-соплів, полегшення неприємних, болючих емоцій, покращення емоційного фону, прояснення розуму, підбадьорююче поплескування себе по плечу, а далі - закочування рукавів з метою застосувати якісь реальні дії щодо поліпшення життєвої ситуації, яка привела нас до цих же емоцій, якщо це можливо, або ж спроби прийняти ситуацію, на яку ми вже ніяк вплинути не можемо.

Часом, пожалівши себе у важкій ситуації, ми можемо вивільнити, відреагувати емоції, прояснити розум, після чого може бути значно легше вирішити проблему або прийняти ситуацію. 

Однак не рекомендую зловживати, оскільки звичка жаліти себе щоразу може призвести до вироблення так званої "позиції жертви". 

"Сам собі жилетка" -  лише один із варіантів, якими можна жонглювати, ідучи по житті.