Любити чи ні?- ось в чому питання. Століття втечі від кохання

Спілкуючись з різними людьми, спостерігаючи їх життя, приходжу до висновку, що людство боїться близькості. Думаю цей феномен виникає не вперше. Про те, що було раніше сказати не можу, лише про те, що відчуваю тепер.

Ми знайшли ліки від кохання – кар’єра, трудоголізм. Неспроможність встановити близькі стосунки замінюється професійними досягненнями. Де знайти час на любов, якщо ти постійно на роботі? І саме вона стає твоїм партнером в житті.

Кожен боїться близькості по-своєму. Хочу познайомити вас з декількома варіантами деструктивних стосунків, котрі можуть спричинити цей страх. Не вдаючись в глибинні пояснення чому саме так (тут знову буде про батьків і твої перші в житті стосунки з ними).

Отже, існує чотири типи відносин, що спричиняють страх близькості:

•        за типом самоприниження. Виявляється він в таких фразах «Я не гідний любові», «Люблять лише успішних, розумних, вмілих людей», і в милій, люб’язній поведінці, коли людина намагається не досягати і не дратувати своєю присутністю іншого. А її партнер критикує, домінує, несе за їх життя відповідальність.
•       За типом мучеництва. «Мені життєво необхідно отримувати любов», «Я маю платити за любов, і мені мають платити любов’ю», «Зі мною щось не так, я спричиняю суцільні турботи». Поведінка домінуюча, владна, схильність скаржитись, дратуватись, планування помсти, «від мене залежать їх долі/вони відповідальні за моє щастя». Хворобливе сприйняття критики.
•        З садистичними нахилами. «Я настільки поганий, що мене неможливо любити», «Здійснювати вчинки за котрі карають – єдиний спосіб привернути увагу», «Мене карають і я буду карати», «Насилля – єдиний спосіб існування». Висока тривожність, емоційна нестабільність, імпульсивність поведінки. Схильність до саморуйнівного способу життя, аддиктивної поведінки.
•        З комплексом нарциса. «Я маю виглядати хорошим, розумним, красивим, хоч насправді не є таким», «Я маю відповідати уявленням про свою ідеальність», «Все, що я хочу має бути  в мене/не знаю чого хочу». Страх неуспіху, гордощі, потреба бути завжди правим, відстороненість від емоцій.

Можливо ти зміг визначити себе в одному з цих типів, і тепер боїшся повторити попередній досвід стосунків. Я все ж таки стою на тому, що кожен з нас виростає і змінюється. І після хворобливих стосунків завжди прийдуть здорові. В котрих буде рівність партнерів, що розвиваються; взаємопідтримка та повага; самовизначення без масок та свобода бути разом і бути собою в стосунках.

Звісно, це не простий шлях до усвідомлення, прийняття і трансформації своєї звичної поведінки. Але в кінці він перетвориться в дорогу кохання і близькості. Процитую свій улюблений вірш:

«Всі ми хочемо, щоб нас любили,

А якщо ні, то пишались нами,

А якщо ні, то боялись,

А якщо ні, то ненавиділи й зневажали нас.

Ми прагнемо розбудити почуття

В душі ближнього – неважливо які.

Душа тремтить перед пустотою

І прагне доторку будь-якою ціною»