Дитинство - те, що ми втратили в часі, але зберегли в собі

Переглядаючи стрічку новин в соціальних мережах дуже часто натрапляю на інформацію про тренінги, семінари чи статті про Внутрішню дитину. Та й сама проводжу терапевтичний курс націлений на роботу саме з таким феноменом. Для мене термін Внутрішня дитина пояснюється концепцією транзакційного аналізу. Що це таке? Читай далі.

По-перше, Дитина – це стан Я, частина особистості, що має свої емоції та шаблони поведінки, реакції на події. Тобто, коли я знаходжусь в Его-стані Дитини, то вчиняю, думаю і відчуваю як в дитинстві. Наприклад, на прогулянці з власними дітьми розважаєшся не менше їх, вигадуєш веселі ігри. Або влаштовуєш істерику на роботі, бо на тебе звалилось забагато обов’язків

Згадай, яким ти був в дитинстві? Спокійним, врівноваженим, відповідальним чи веселим, енергійним, вигадливим?

По-друге, Его-стан Дитини поділяється на Адаптивну та Вільну дитину.

Адаптивна – це та, котра навчилась жити за правилами суспільства, власної родини, своїх батьків. Вони діють підсвідомо. Навчившись вітатись при зустрічі надалі ми робимо це автоматично. Трапляється так, що правила з дитинства варто було б перерости, але ми забрали їх з собою в доросле життя. Наприклад, привертати до себе увагу за допомогою надутих губок і насуплених брів, заявляючи таким чином про незадоволення своїм батькам. Проте використовувати цей прийом на роботі чи з партнером недоречно. Чи в дитинстві нас присоромили за певний вчинок і тепер ми більше ніколи і ні за що цього не зробимо. Згадай, хто, коли і за що присоромив тебе в дитинстві? Як це впливає на твоє теперішнє життя? Намалюй карикатуру на людину, котра це зробила. Спробуй перетворити це на гру, можливо це допоможе подолати дитячу образу. Згадай, які народні приказки та прислів’я звучать в твоїй родині. Вони вказують на правила поведінки, котрих ти дотримуєшся в житті.

Вільна дитина будує свою поведінку, не дивлячись на батьківські правила чи обмеження. Наприклад, будучи маленьким, ви не дозволяли собі виразити емоції гніву, презирства, смутку, страху. Ставши дорослим знаходите екологічні способи для їх прояву: відвідуєте театр для катарсису, чи записуєтесь в спортзал. Таким чином дозволяючи собі звільнити емоції, котрі виникають і живуть в тілі. Не завжди прояви цього Его-стану є позитивними. Інколи ми вчиняємо таким чином, що задовольняємо свою потребу, при цьому порушуючи кордони інших людей. Наприклад, голосно кашляємо під час проголошення урочистої промови, чи бажаючи доїсти останній шматок пирога, робимо це, хоч знаємо, що хтось з рідних його ще й не пробував. Згадай, наскільки вільною була твоя поведінка за останні 24 години. Ти дозволяв собі проявляти спонтанність та задовольняти свої потреби та «хочу»? 

Отже, Внутрішня Дитина – це пам’ять про те, якими ми були в дитинстві, а також наша доросла поведінка, емоцій, бажання, котрі ми винесли з юних років життя. Вона допомагає нам виживати в суспільстві, робити багато справ автоматично, почувати себе вільно в проявах емоцій. Але вона може й шкоди нам через ірраціональні страхи та руйнівні правила поведінки, котрі, чомусь, в нашому оточенні вважаються нормою. Якщо тобі цікаво ближче познайомитись з власною Внутрішньою Дитиною записуйсь до мене на курс «Метаморфози». Тому що дитинство – це ще й гра, спонтанність та креативність. А це саме ті, якості, що допомагають нам бути щасливими.