я хочу сдохнуть

Здравствуйте! Спасибо, что поделились своими мыслями. Возможно, именно Вы в будущем могли бы изменить мир , при Вашем желании конечно.
А пока непонятно, что хотите от психологов сайта. Задайте вопрос.

Даа, помню в 16 мне тоже хотелось «сдохнуть»...
Меня удержало любопытство, уж очень хотелось узнать, что будет дальше.
Пока не жалею, было весело, жду ещё сюрпризов от жизни.

Доброго дня, nik2f9.

буквально сегодня меня тут держали родные как минимум а сейчас мне на все все равно мне все равно что будеь после меня

А що у Вас трапилося у житті? Ви казали про свій емоційний стан батьками чи друзям? Що у Вас сталося у стосунках із батьками? Насправді, кожен із нас залишає слід у цьому житті, впливаючи опосереддковано чи безпосередньо на інших людей (можливо Ви чули про "ефект метелика"). Наприклад, коли я була у підлітковому віці пам'ятаю, як ми грали на фізкультурі у "вибивного". Коли мене "вибили", ніхто не хотів брати мене за руку, а йшли на інший кінець ланцюга (я була аутсайдером). Один хлопець із нашого класу підійшов до мене і взяв мене за руку. Так само, пам'ятаю як він мене запитав, чому я сумна (хоча я завжди ховала сум за посмішкою). Здавалося б, невеличка подія, про яку він зараз напевне і не пам'ятає, а для мене, у той період закоплексованості, це було "світлом вкінці тунелю". І зараз, коли у мене бувають "погані дні", я згадую про цю ситуацію і мені стає дуже тепло на душі.