Гендерні питання

Хотілося б, перш за все, зазначити, що цей процес сильно відрізняється за інтенсивністю в різних країнах. Також різниться ступінь швидкості фемінізації та маскулінізації. Найсильніший поштовх до маскулінізації жінок відбувся ще за часів СРСР, а зараз настав чергу активної фемінізації чоловіків.

здається, у країнах із прогресуванням «ліберальної» ідеології. думаю, зі занепадом матеріального добробуту в Європі ці тенденції підуть на спад. можна проілюструвати прикладом Угорщини, де шлюбом за держ. конституцією визнано союз між чоловіком і жінкою.

Якщо аналізувати, наприклад, модний одяг, який надходить до нас від європейських дизайнерів, то про це можна говорити. Проте все ще надзвичайно мало українських чоловіків беруть відпустку по догляду за дитиною до 3 років.
Хотілося б окремо зазначити, що я не вважаю ефективним (в тому числі, на індивідуальному рівні) поділ людства (життя, долі, ролі) лише на дві групи. Це дуже нагадує підлітковий поділ світу на «добре» та «погане».
У цій сфері я говорила б про появу нових, якщо хочете, «проміжних», а може, й зовсім інших гендерів — не обумовлених лише моногамною гетеросексуальністю двох біологічних статей. І особисто я вітаю таке розмаїття порівняно з двома лише виборами, які по суті вибором не є.

Я часто чую багато нарікань на «наш» час, у якому нібито відбуваються жахливі речі, зокрема маскулінізація жінок і фемінізація чоловіків. :)
Тим, хто цікавиться цією темою, можу порекомендувати книгу «Другий пол» Сімони де Бовуар, де авторка дуже докладно аналізує міфи, соціальні стереотипи та упередження, пов’язані з «жіночністю» та «мужністю».
Зміна умов життя людини неминуче тягне за собою зміну гендерних ролей, проблема полягає в тому, що зміни зовні відбуваються швидше, ніж внутрішні зміни. Ігноруючи ситуацію, люди чіпляються за застарілі та недоречні моделі поведінки. Виходить щось на кшталт того, що підрослий дитина намагається надіти старі штанці, які стали замалими.

Цей дитячий садок дуже нагадує майданчик для експерименту «Джона/Джоанни», розпочатого ще у 1965 році та тривав кілька років. Під час експерименту одного з братів-близнюків намагалися виховати як дівчинку, повністю ігноруючи початкову біологічну належність. Він завершився досить трагічно: нервовими зривами, розладом гендерної ідентичності та спробами самогубства. Детальніше можна прочитати у книзі Джона Колопінто «Таким його зробила природа: хлопчик, якого виховали як дівчинку».
Називати свого близького «воно» замість «він» чи «вона» теж досить дивно. А в ситуації з дітьми це взагалі загрожує непередбачуваними наслідками. (Можна піти ще далі й не говорити їм, що вони люди, нехай самі здогадаються та зможуть відрізнити себе від моркви. Звучить абсурдно, але у шведів може вийти.)

будуть, як наслідок, складнощі з ідентичністю. згадаємо виховання «людських дитинчат» у сім'ях тварин. і! якщо ці «благодійники» допускають вибір дітьми самостійно своєї статі, то чи можуть у їхній країні ці ж діти брати участь у виборах держ. влади? думаю, швидко й домашні тварини будуть допущені. трохи пізніше можна буде допустити й птахів. але не одразу. а може це вже відбувається...? якщо основні цінності полягають у поліпшенні харчування? не складно зрозуміти, кому це вигідно...

Дуже цікава ідея! Упевнена, що діти зіткнуться з безліччю інших інституцій, які спробують загнати їх у рамки статево-рольових стереотипів. І від цього дитячій психіці буде набагато важче.
Багато клієнтів і клієнток, які зверталися до мене, говорили про складнощі у їхньому житті, пов’язані з тим, що вона «має бути справжньою жінкою», а він — «справжнім чоловіком». І цей факт для мене є більш показовим, ніж «складнощі з гендерною ідентифікацією дитини», вигадані дорослими та мерехтливі в їхніх очах на кожному кроці.

Думаю, що шведи явно перегнули палицю. Біологічна даність — це біологічна даність: фізіологія, гормони, визначають людину як чоловіка чи жінку з самого початку.
Боротися потрібно не з «він» і «вона», а з негативними стереотипами, жорсткими, обмежувальними приписами, і на соціальному рівні надавати всім людям однакову можливість для самореалізації.
Подібний експеримент перешкоджає формуванню нормальної статевої ідентифікації дітей, і оцінити його наслідки, на жаль, можна буде лише через тривалий час.